Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И# слhша сjмwнъ, ћкw собрA трЂфwнъ си1лу мн0гу пріити2 въ зeмлю їyдину и3 сокруши1ти ю5,
1
Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.
2
и3 ви1дэ лю1ди, ћкw сyть въ стрaсэ и3 трeпетэ, и3 взhде во їеrли1мъ и3 собрA лю1ди,
2
І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.
3
и3 ўвэщA и5хъ и3 речE и5мъ: вы2 вёсте, є3ли6ка ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2 сотвори1хомъ и3 њ зак0нэхъ и3 њ с™hхъ, и3 бр†ни и3 тэснwты2, и5хже ви1дэхомъ:
3
І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.
4
сегw2 рaди погиб0ша брaтіz мо‰ вси2 рaди ї}лz, и3 њстaхъ ѓзъ є3ди1нъ:
4
Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.
5
и3 нн7э не бyди ми2 пощади1ти души2 моеS во всsко врeмz скорбeй, не бо2 лyчшій є4смь брaтіи моеS:
5
І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.
6
nбaче tмщY њ kзhцэ моeмъ и3 њ с™hхъ и3 њ женaхъ и3 чaдэхъ нaшихъ: ћкw собрaшасz вси2 kзhцы сотрeти нaсъ вражды2 рaди.
6
Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.
7
И# возгорёшасz дyхомъ лю1діе вкyпэ послyшати словeсъ си1хъ
7
І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;
8
и3 tвэщaша глaсомъ вeліимъ, глаг0люще: ты2 є3си2 в0ждь нaшъ вмёстw їyды и3 їwнаfaна брaта твоегw2:
8
і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9
побори2 брaнь нaшу, и3 вс‰, є3ли6ка ѓще речeши нaмъ, сотвори1мъ.
9
Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.
10
И# собрA вс‰ мyжы брaнники и3 ўскори2 соверши1ти вс‰ стёны їеrли6мскіz и3 ўтверди2 є3го2 w4крестъ:
10
Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.
11
и3 послA їwнаfaна сhна ґвессалHмова и3 съ ни1мъ си1лу дов0лную во їoппjю, и3 и3згнA сyщихъ въ нeй и3 пребhсть тaмw въ нeй.
11
Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12
И# воздви1жесz трЂфwнъ t птолемаjды съ си1лою вeліею вни1ти въ зeмлю їyдину, и3 їwнаfaнъ съ ни1мъ въ стрaжи.
12
Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.
13
Сjмwнъ же њполчи1сz во ґдjдэ на лицы2 п0лz.
13
Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.
14
И# познA трЂфwнъ, ћкw востA сjмwнъ вмёстw брaта своегw2 їwнаfaна и3 ћкw срази1тисz съ ни1мъ х0щетъ брaнію,
14
Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:
15
послA къ немY послы2 глаг0лz: сребрA рaди, є4же д0лженъ брaтъ тв0й їwнаfaнъ царю2, потрeбъ рaди, и5хже и3мёzше, содержи1мъ є3го2:
15
за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.
16
и3 нн7э посли2 сребрA талaнтwвъ сто2 и3 двA сы6на є3гw2 въ зал0гъ, ћкw да не tпущeнъ tстyпитъ t нaсъ, и3 tпyстимъ є3го2.
16
Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.
17
И# познA сjмwнъ, ћкw лeстію глаг0лютъ къ немY, и3 послA сребро2 и3 џтроки, да не когдA враждY пріи1метъ вeлію t людjй, глаг0лющихъ:
17
Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,
18
ћкw не послA є3мY сребрA и3 nтрокHвъ, и3 поги1бе.
18
який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.
19
И# послA џтроки и3 сто2 тал†нтъ. И# солгA и3 не tпусти2 їwнаfaна.
19
Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.
20
И# по си1хъ пріи1де трЂфwнъ, да вни1детъ во странY и3 сотрeтъ ю5, и3 њбhде пyть, и4же ведeтъ во ґдHру: ґ сjмwнъ и3 п0лкъ є3гw2 противоидsше є3мY на всsко мёсто, ѓможе и3дsше.
20
Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.
21
Сyщіи же t краегрaдіz послaша къ трЂфwну послHвъ понуждaющихъ є3го2, да потщи1тсz пріити2 къ ни6мъ пустhнею и3 послaти и5мъ пи1щы.
21
Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.
22
И# ўгот0ва трЂфwнъ вс‰ к0нники сво‰, є4же пріити2 въ н0щь џную. и3 бЁ снёгъ вeлій ѕэлw2, и3 не пріи1де снёга рaди: и3 востA и3 tи1де въ галаадjтіду.
22
І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.
23
Е#гдa же прибли1жисz къ васкaмэ, ўби2 їwнаfaна, и3 погребeнъ бhти тaмw.
23
Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.
24
И# возврати1сz трЂфwнъ и3 и4де въ зeмлю свою2.
24
І повернувся Трифон і пішов у землю свою.
25
И# послA сjмwнъ и3 взS кHсти їwнаfaна брaта своегw2 и3 погребE | въ мwди1нэ грaдэ nтє1цъ свои1хъ.
25
Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.
26
И# плaкаша є3гw2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ и3 рыдaху є3гw2 дни6 мнHги.
26
І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.
27
И# создA сjмwнъ над8 гр0бомъ nтцA своегw2 и3 брaтій свои1хъ, и3 вознесE є3го2 видёніемъ, кaменіемъ тeсанымъ созади2 и3 сопреди2,
27
І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,
28
и3 постaви на ни1хъ сeдмь пmрамjдъ, є3ди1ну проти1ву є3ди1ноz, nтцY и3 мaтери и3 четhремъ брaтіzмъ:
28
і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;
29
и3 си6мъ сотвори2 њгр†ды, и3 њбложи2 столпы2 вели6кіz, и3 сотвори2 на столпёхъ всеoр{жіz въ пaмzть вёчную, и3 при всеoрyжіихъ корабли6 и3зв†zнныz, во є4же ви6димымъ бhти t всёхъ плaвающихъ на м0ри.
29
зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.
30
Сeй гр0бъ, є3г0же сотвори2 въ мwди1нэ, дaже до сегw2 днE.
30
Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31
ТрЂфwнъ же хождaше лeстію со ґнті0хомъ царeмъ ю4нымъ, и3 ўби2 є3го2,
31
Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,
32
и3 воцари1сz вмёстw є3гw2, и3 возложи2 на сS діади1му ґсjйскую, и3 сотвори2 ћзву вели1кую на земли2.
32
і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.
33
И# создA сjмwнъ тверды6ни їудє1йскіz, и3 њгради2 столпaмивыс0кими и3 стэнaми вeліими, и3 вратaми и3 зав0рами, и3 положи2 пи1щы въ твердhнехъ.
33
А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.
34
И# и3збрA сjмwнъ мyжы и3 послA ко дими1трію царю2, да сотвори1тъ њслаблeніе странЁ, ћкw вс‰ дэлA трЂфwнwва бёша хищє1ніz.
34
Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.
35
И# послA є3мY дими1трій цaрь по словесє1мъ си6мъ, и3 tвэщA є3мY, и3 написA є3мY є3піст0лію сицевY:
35
І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
36
цaрь дими1трій сjмwну ґрхіерeю и3 дрyгу царeй и3 старёйшинамъ и3 kзhку їудeйску рaдоватисz:
36
«Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.
37
вэнeцъ златhй и3 пeрстень, ±же послaлъ є3си2, воспріsхомъ, и3 гот0ви є3смы2 сотвори1ти съ вaми ми1ръ вели1къ и3 писaти къ сyщымъ над8 дaньми, є4же њстaвити вaмъ д†ни:
37
Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38
и3 є3ли6ка ўстaвихомъ вaмъ, крBпка сyть, и3 твєрдhни, ±же создaсте, да бyдутъ вaмъ:
38
І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39
tпущaемъ же невBдэніz и3 согрэшє1ніz дaже до днeшнzгw днE, и3 вэнeцъ, є3г0же д0лжни бhсте, и3 ѓще кaz и3нaz дaнь бЁ во їеrли1мэ, ктомY да не бyдутъ давaємаz:
39
Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.
40
и3 ѓще нёцыи ўг0дни t вaсъ вписaтисz къ нaшымъ, да впи1шутсz, и3 да бyдетъ междY нaми ми1ръ.
40
І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».
41
Лёта сто2 седмьдесsтагw tsто бhсть и4го kзhческое t ї}лz,
41
У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;
42
и3 начaша лю1діе ї}лєвы писaти въ писaніихъ и3 въ совэщaніихъ: лёта пeрвагw при сjмwнэ ґрхіерeи вели1цэмъ и3 в0инэ и3 вожди2 їудeйстэмъ.
42
і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».
43
Во днeхъ џнэхъ пріи1де сjмwнъ въ гaзу и3 њкружи2 ю5 полкaми, и3 сотвори2 мих†ны и3 прибли1жисz ко грaду, и3 и3зби2 ст0лпъ є3ди1нъ и3 взS.
43
У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44
И# вскачaху во грaдъ и5же бsху въ михaнэ, и3 бhсть смzтeніе вeліе въ грaдэ.
44
А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.
45
И# взыд0ша и5же бёху во грaдэ съ женaми и3 ч†ды на стёну, растє1рзаны и3мyще ри6зы сво‰, и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ, молsще сjмwна десни1цу и5мъ дaти,
45
І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,
46
и3 рек0ша: не сотвори2 нaмъ по лукaвствwмъ нaшымъ, но по ми1лости твоeй.
46
і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.
47
И# ўми1лостивисz и5мъ сjмwнъ, не воевA и4хъ, и3 и3згнA и5хъ t грaда: и3 њчи1сти д0мы, въ ни1хже бsху јдwли, и3 тaкw вни1де въ џнь съ пёсньми благословS гDа:
47
І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.
48
и3 и3звeрже и3з8 негw2 всsкую нечистотY, и3 всели2 въ нeмъ мyжы, и5же зак0нъ творsтъ, и3 ўтверди2 є3го2, и3 сотвори2 себЁ въ нeмъ њбитaніе.
48
І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.
49
Сyщымъ же t краегрaдіz во їеrли1мэ возбранsшесz и3сходи1ти и3 входи1ти во странY, и3 куповaти и3 продавaти: и3 взалкaша ѕэлw2, и3 мн0зи t ни1хъ глaдомъ погиб0ша.
49
Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.
50
И# возопи1ша къ сjмwну десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду и3 њчи1сти краегрaдіе t њсквернeній.
50
Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
51
И# вни1де въ нE въ двaдесzть трeтій дeнь вторaгw мцcа, лёта сто2 сeдмьдесzтъ пeрвагw съ хвалeніемъ и3 вaіzми, и3 въ гyслехъ и3 кmмвaлэхъ и3 сопёлехъ, и3 въ пёснехъ и3 пёніихъ, ћкw сокруши1сz врaгъ вeлій t ї}лz.
51
і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.
52
И# ўстaви на всsкое лёто провождaти дeнь т0й съ весeліемъ, и3 ўтверди2 г0ру свzти1лища, ћже бли1з8 краегрaдіz, и3 всели1сz тY сaмъ и3 и5же съ ни1мъ.
52
І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.
53
И# ви1дэ сjмwнъ їwaнна сhна своего2, ћкw мyжъ є4сть, и3 постaви є3го2 вождA си1лъ всёхъ, и3 всели1сz въ газaрэхъ.
53
І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.