Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И# tбэжE давjдъ t наvafа (и4же) въ рaмэ и3 пріи1де ко їwнаfaну и3 речE: что2 сотвори1хъ; и3 что2 непрaвда моS; и3 что2 согрэши1хъ пред8 nтцeмъ твои1мъ, ћкw и4щетъ души2 моеS;
1
Давид утік з Навафа біля Рами і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї?
2
И# речE є3мY їwнаfaнъ: никaкоже, ты2 не ќмреши: сE, не и4мать сотвори1ти nтeцъ м0й глаг0ла вели1ка, и3ли2 мaла, и3 не tкрhетъ ќха моегw2: и3 что2 ћкw скрhетъ nтeцъ м0й глаг0лъ сeй t менє2; не бyди сіE.
2
І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде.
3
И# tвэщA давjдъ їwнаfaну и3 речE: вёдаz вёдаетъ nтeцъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 глаг0летъ: да не познaетъ сегw2 їwнаfaнъ, нeгли не восх0щетъ: но жи1въ гDь и3 живA душA твоS, занE ћкоже рек0хъ, и3сп0лнисz междY мн0ю и3 междY nтцeмъ твои1мъ дaже до смeрти.
3
Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: «нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився»; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю.
4
И# речE пaки їwнаfaнъ къ давjду: чесогw2 желaетъ душA твоS, и3 что2 сотворю2 тебЁ;
4
І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе.
5
И# речE давjдъ ко їwнаfaну: сE, новомчcіе заyтра, и3 ѓзъ сэдS не сsду съ царeмъ ћсти, и3 п0слеши мS, и3 скрhюсz на п0ли до вeчера днE трeтіzгw:
5
І сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня.
6
и3 ѓще смотрS ўсм0тритъ мS nтeцъ тв0й, и3 речeши: просS ўпроси1сz t менє2 давjдъ tити2 до виfлеeма грaда своегw2, ћкw жeртва днjй тaмw всемY плeмени:
6
Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: «Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його».
7
ѓще тaкw речeтъ: блaго: ми1ръ рабY твоемY: ѓще же жeстокw tвэщaетъ тебЁ, разумёй, ћкw соверши1сz ѕл0ба t негw2:
7
Якщо на це він скаже: «добре», то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним.
8
и3 да сотвори1ши ми1лость съ раб0мъ твои1мъ, ћкw ввeлъ є3си2 въ завётъ гDень рабA твоего2 съ соб0ю: и3 ѓще є4сть непрaвда въ рабЁ твоeмъ, ўмертви1 мz ты2, ґ ко nтцY твоемY почто2 тaкw и4маши мS вводи1ти;
8
Ти ж зроби милість рабові твоєму, — тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою, — і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?
9
И# речE їwнаfaнъ: никaкоже (бyди) тебЁ: є3гдA ѓще разумэвaz ўразумёю, ћкw соверши1сz ѕл0ба nтцA моегw2, є4же пріити2 на тебE, ѓще и3 не бyдеши во градёхъ твои1хъ, ѓзъ возвэщY тебЁ.
9
І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це?
10
И# речE давjдъ ко їwнаfaну: кто2 возвэсти1тъ ми2, ѓще tвэщaетъ nтeцъ тв0й жeстокw;
10
І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо?
11
И# речE їwнаfaнъ къ давjду: и3ди2, и3 пребyди на п0ли. И# и3д0ста џба на п0ле.
11
І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле.
12
И# речE їwнаfaнъ къ давjду: гDь бGъ ї}левъ вёсть, ћкw и3скушY nтцA моего2 во врeмz (сіE) заyтра, и3ли2 трeтіzгw днE, и3 сіE, ѓще блaго бyдетъ њ давjдэ, и3 не и4мамъ послaти къ тебЁ на п0ле и3 возвэсти1ти сі‰ во ќшы твои2:
12
І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,
13
сі‰ да сотвори1тъ бGъ їwнаfaну и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не возвэщY ѕл†z на тS, и3 tкрhю ќхо твоE, и3 tпущY тS, и3 tи1деши въ ми1рэ: и3 бyдетъ гDь съ тоб0ю, ћкоже бЁ со nтцeмъ мои1мъ:
13
нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм!
14
и3 ѓще ќбw є3щE жи1въ бyду ѓзъ, да сотвори1ши ми1лость со мн0ю:
14
Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню.
15
и3 ѓще смeртію ўмрY, да не tи1меши ми1лости твоеS t д0му моегw2 до вёка:
15
А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида.
16
ѓще же ни2, є3гдA и3скорени1тъ гDь враги2 давjдwвы, коег0ждо t лицA земли2, да њбрsщетсz и4мz їwнаfaне въ домY давjдовэ, и3 и3зhщетъ гDь враги2 давjдwвы.
16
Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида!
17
И# приложи2 їwнаfaнъ є3щE клsтисz давjду, ћкw возлюби2 дyшу лю1бzщагw є3го2.
17
І знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу.
18
И# речE їwнаfaнъ къ немY: заyтра новомчcіе, и3 присм0тренъ бyдеши, ћкw прaздно ўсм0трено бyдетъ мёсто твоE:
18
І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте;
19
тh же премeдлиши три2 дни6 и3 пребyдеши на мёстэ твоeмъ, и3дёже скрhешисz въ дeнь дёланіz, и3 сsдеши при є3ргaвэ џнэмъ:
19
тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель;
20
и3 ѓзъ ўтр0ю стрэлaми стрэлsz, и3 стрэлю2 вергaz до ґмаггaріа:
20
а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль;
21
и3 сE, послю2 џтрока, глаг0лz: и3ди2 и3 њбрsщи ми2 стрэлY: и3 ѓще рекY џтроку: здЁ стрэлA t тебє2, и3 здЁ, возми2 ю5: и3 ты2 грzди2 ко мнЁ, ћкw ми1ръ тебЁ, и3 нёсть њ тебЁ сл0ва, жи1въ гDь:
21
потім пошлю отрока, говорячи: «піди, знайди стріли»; і якщо я скажу отроку: «ось, стріли позаду тебе, візьми їх», то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде;
22
ѓще же тaкw рекY ю4ноши: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе: и3ди2, ћкw tслa тz гDь:
22
якщо ж так скажу отрокові: «ось, стріли перед тобою», то ти йди, бо відпускає тебе Господь;
23
и3 глаг0лъ є3г0же ѓзъ и3 ты2 глаг0лахомъ, сE, гDь свидётель междY тоб0ю и3 мн0ю до вёка.
23
а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки.
24
И# скрhсz давjдъ на п0ли, и3 пріи1де новомчcіе, и3 пріи1де цaрь на трапeзу ћсти,
24
І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.
25
и3 сёде цaрь на мёстэ своeмъ ћкоже и3 всегдA на прест0лэ при стэнЁ, и3 предвари2 їwнаfaна, и3 сёде ґвени1ръ t страны2 саyловы, и3 ўсм0трено бhсть (прaздно) мёсто давjдово.
25
Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із Саулом; місце ж Давида залишилося вільним.
26
И# не глаг0ла саyлъ ничт0же въ т0й дeнь, помhсли бо, слyчай ви1дитсz, нечи1сту бhти, ћкw не њчи1стисz.
26
І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився.
27
И# бhсть наyтріе мцcа въ дeнь вторhй, и3 ўсм0трено бhсть прaздно мёсто давjдово, и3 речE саyлъ ко їwнаfaну сhну своемY: что2 ћкw не пріи1де сhнъ їессeевъ ни вчерA, ни днeсь на трапeзу;
27
Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні?
28
И# tвэщA їwнаfaнъ къ саyлу и3 речE є3мY: ўпроси1сz t менє2 давjдъ до виfлеeма грaда своегw2 и3ти2,
28
І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм;
29
и3 речE: tпусти1 мz нн7э (въ виfлеeмъ), ћкw жeртва колёна нaшегw во грaдэ, и3 заповёдаша мнЁ брaтіz мо‰: и3 нн7э ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, да пойдY нн7э и3 ўзрю2 брaтію мою2: сегw2 рaди не пріи1де на трапeзу царeву.
29
він сказав: «відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами»; тому він і не прийшов на обід царя.
30
И# разгнёвасz гнёвомъ саyлъ на їwнаfaна ѕэлw2 и3 речE є3мY: сhне дёвwкъ блудни1цъ, не вёмъ ли, ћкw соHбщникъ є3си2 ты2 сhну їессeеву въ срамотY твою2 и3 въ срамотY tкровeніz мaтере твоеS;
30
Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафана і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй?
31
ћкw во вс‰ дни6, въ нsже сhнъ їессeевъ жи1ти и4мать на земли2, не ўгот0витсz цaрство твоE: нн7э u5бо послaвъ, поими2 ю4ношу, ћкw сhнъ смeрти є4сть сeй.
31
бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть.
32
И# tвэщA їwнаfaнъ саyлу nтцY своемY и3 речE: за что2 ўмирaетъ; что2 сотвори2;
32
І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив?
33
И# вeрже саyлъ копіeмъ на їwнаfaна, є4же ўмертви1ти є3го2. И# познA їwнаfaнъ, ћкw соверши1сz ѕл0ба сі‰ t nтцA є3гw2, да ўмертви1тъ давjда:
33
Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида.
34
и3 вскочи2 їwнаfaнъ t трапeзы во гнёвэ ћрости, и3 не kдE хлёба въ дeнь вторhй мцcа, ћкw сокруши1сz њ давjдэ, занE соверши2 (ѕл0бу) на него2 nтeцъ є3гw2.
34
І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його.
35
И# бhсть заyтра, и3 и3зhде їwнаfaнъ на село2, ћкоже совэщaсz њ свидёніи съ давjдомъ, и3 џтрокъ мaлъ съ ни1мъ.
35
На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним.
36
И# речE џтроку: тецы2, и3 њбрsщи ми2 стрёлы, и4миже ѓзъ стрэлsю. И# џтрокъ течE, и3 џнъ стрэли2 стрэл0ю за него2.
36
І сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока.
37
И# пріи1де џтрокъ до мёста стрэлы2, и3дёже стрэли1лъ їwнаfaнъ. И# возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока и3 речE: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе.
37
І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою.
38
И# пaки возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока своегw2, глаг0лz: потщи1сz ск0рw, и3 не ст0й. И# собрA џтрокъ їwнаfaну стрёлы и3 принесE и5хъ къ господи1ну своемY.
38
І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря.
39
Џтрокъ же не ўвёдэ ничесHже, т0кмw їwнаfaнъ и3 давjдъ вёдэста вeщь.
39
Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа.
40
И# tдA їwнаfaнъ nрyжіе своE џтроку своемY и3 речE џтроку своемY: поиди2 и3 tнеси2 во грaдъ.
40
І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто.
41
И# є3гдA tи1де џтрокъ, и3 давjдъ востA t є3ргaва, и3 падE на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY три1жды, и3 њблобызA кjйждо дрyгъ дрyга, и3 плaкасz кjйждо њ дрyгъ дрyзэ до скончaніz вели1ка.
41
Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше.
42
И# речE їwнаfaнъ давjду: и3ди2 съ ми1ромъ, и3 ћкоже клsхомсz мы2 џба и4менемъ гDнимъ, глаг0люще: гDь да бyдетъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю и3 междY сёменемъ мои1мъ и3 междY сёменемъ твои1мъ до вёка.
42
І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: «Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм», те нехай буде повік.
43
И# востA давjдъ и3 tи1де. Їwнаfaнъ же вни1де во грaдъ.
43
І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто.