¹

Похвали1тисz же не п0льзуетъ ми2: пріидy бо въ видBніz и3 tкровє1ніz гDнz.

¹

Hе корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

²

Вёмъ человёка њ хrтЁ, прeжде лётъ четыренaдесzти: ѓще въ тёлэ, не вёмъ, ѓще ли кромЁ тёла, не вёмъ, бGъ вёсть: восхищeна бhвша таковaго до трeтіzгw нб7сE.

²

Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі — не знаю, чи без тіла — не знаю‚ Бог відає) узятий був до третього неба.

³

И# вёмъ таковA человёка: ѓще въ тёлэ, и3ли2 кромЁ тёла, не вёмъ: бGъ вёсть:

³

І знаю про такого чоловіка (не знаю — в тілі чи без тіла‚ Бог відає),

⁴

ћкw восхищeнъ бhсть въ рaй, и3 слhша неизрэчє1нны гlг0лы, и4хже не лёть є4сть человёку глаг0лати.

⁴

що він був узятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.

⁵

Њ таковёмъ похвалю1сz: њ себё же не похвалю1сz, т0кмw њ нeмощехъ мои1хъ.

⁵

Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.

⁶

Ѓще бо восхощY похвали1тисz, не бyду безyменъ, и4стину бо рекY: щаждy же, да не (кaкw) кто2 вознепщyетъ њ мнЁ пaче, є4же ви1дитъ мS, и3ли2 слhшитъ что2 t менє2.

⁶

А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.

⁷

И# за премнHгаz tкровє1ніz да не превозношyсz, дадeсz ми2 пaкостникъ пл0ти, ѓггелъ сатани1нъ, да ми2 пaкwсти дёетъ, да не превозношyсz.

⁷

А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.

⁸

Њ сeмъ трикрaты гDа моли1хъ, да tстyпитъ t менє2,

⁸

Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене.

⁹

и3 речe ми: довлёетъ ти2 блгdть моS: си1ла бо моS въ нeмощи совершaетсz. Слaдцэ u5бо похвалю1сz пaче въ нeмощехъ мои1хъ, да всели1тсz въ мS си1ла хrт0ва.

⁹

Але Господь сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.

¹⁰

(За? R§е7.) Тёмже благоволю2 въ нeмощехъ, въ досаждeніихъ, въ бэдaхъ, во и3згнaніихъ, въ тэснотaхъ по хrтЁ: є3гдa бо немощствyю, тогдA си1ленъ є4смь.

¹⁰

Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.

¹¹

Бhхъ несмhсленъ хвалsсz: вы2 мS понyдисте. Ѓзъ бо д0лженъ бёхъ t вaсъ хвали1мь бывaти: ничи1мже бо лиши1хсz пeрвэйшихъ ґпcлъ, ѓще и3 ничт0же є4смь:

¹¹

Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти найперших апостолів, хоч я і ніщо.

¹²

знaмєніz бо ґпcлwва содёzшасz въ вaсъ во всsцэмъ терпёніи, въ знaменіихъ и3 чудесёхъ и3 си1лахъ.

¹²

Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами.

¹³

Чт0 бо є4сть, є3гHже лиши1стесz пaче пр0чихъ цRквeй, рaзвэ т0чію ћкw ѓзъ сaмъ не стужи1хъ вaмъ; Дади1те ми2 непрaвду сію2.

¹³

Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину.

¹⁴

СE трeтіе гот0въ є4смь пріити2 къ вaмъ, и3 не стужY вaмъ: не и3щy бо вaшихъ, но вaсъ. Не дHлжна бо сyть ч†да роди1телємъ снискaти и3мёніz, но роди1телє чaдwмъ.

¹⁴

Ось третій раз я готовий іти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.

¹⁵

Ѓзъ же въ слaдость и3ждивY и3 и3ждивeнъ бyду по душaхъ вaшихъ, ѓще и3 и3зли1шше вaсъ любS, мeнше люби1мь є4смь.

¹⁵

Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люблений вами.

¹⁶

Бyди же, ѓзъ не њтzгчи1хъ вaсъ, но ковaренъ сhй, лeстію вaсъ пріsхъ.

¹⁶

Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас.

¹⁷

Е#дA к0имъ t п0сланныхъ къ вaмъ лихои1мствовахъ вaсъ;

¹⁷

Але чи користувався я чим від вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас?

¹⁸

Ўмоли1хъ тjта, и3 съ ни1мъ послaхъ брaта: є3дA лихои1мствова чи1мъ вaсъ тjтъ; не тёмже ли дyхомъ ходи1хома; не тёмиже ли стопaми;

¹⁸

Я упросив Тита і послав із ним одного з братів: чи скористався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не однією дорогою ходили?

¹⁹

Пaки ли мнитE, ћкw tвётъ вaмъ твори1мъ; Пред8 бGомъ, њ хrтЁ глаг0лемъ: вс‰ же, возлю1бленніи, њ вaшемъ созидaніи и3 ўтверждeніи.

¹⁹

Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання.

²⁰

(За? R§ѕ7.) Бою1сz же, є3дA кaкw пришeдъ, не ћцэхъ же хощY, њбрsщу вaсъ, и3 ѓзъ њбрsщусz вaмъ, kковa же не х0щете: да не кaкw (бyдутъ) рвє1ніz, з†висти, ћрwсти, рє1ти, клеветы6, шептaніz, кичє1ніz, нестроє1ніz:

²⁰

Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, нашептів‚ пихи, безладдя,

²¹

да не пaки пришeдша мS смири1тъ бGъ м0й ў вaсъ, и3 восплaчусz мн0гихъ прeжде согрёшшихъ и3 не покazвшихсz њ нечистотЁ и3 блужeніи и3 студол0жствіи, ±же содёzша.

²¹

щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніш і не покаялись у нечистоті, блуді та непотребстві, яке чинили.