Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# начA вторhй глаг0лати, рекjй њ крёпости цaрстэй:
1
І почав говорити другий, який сказав про силу царя.
2
q=^, мyжіе! не премогaютъ ли человёцы, зeмлю и3 м0ре њбдержaще, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ;
2
О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них?
3
цaрь же премогaетъ и3 госп0дствуетъ всёми и3 владhчествуетъ и4ми, и3 всE, є4же речeтъ и5мъ, творsтъ:
3
Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються.
4
ѓще речeтъ и5мъ твори1ти брaнь ко дрyгъ дрyгу, творsтъ: и3 ѓще п0слетъ и5хъ на супостaты, и4дутъ и3 и3стрывaютъ г0ры и3 стёны и3 столпы2,
4
Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,
5
ўбивaютъ и3 ўбивaеми бывaютъ, и3 царeва словесE не преступaютъ: ѓще же побэдsтъ, царю2 прин0сzтъ вс‰, и3 є3ли6ка ѓще плэнsтъ, и3 и4на вс‰:
5
й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше.
6
и3 є3ли1цы не вою1ютъ, нижE њполчaютсz, но дёлаютъ зeмлю, пaки, є3гдA сёютъ, зажинaюще прин0сzтъ царeви,
6
І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
7
и3 є3ди1нъ другaго понуждaюще, прин0сzтъ дaнь царю2:
7
і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.
8
и3 т0й сaмъ є3ди1нъ є4сть: ѓще речeтъ ўби1ти, ўбивaютъ: ѓще речeтъ tпусти1ти, tпускaютъ: речeтъ порази1ти, поразsтъ:
8
І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють;
9
речeтъ разори1ти разорsтъ: речeтъ созидaти, созидaютъ: речeтъ, посэцhте, посэцaютъ: речeтъ насади1ти, насаждaютъ:
9
сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують;
10
и3 вси2 лю1діе є3гw2 и3 си6лы є3гw2 слyшаютъ є3ди1нагw: и3 къ си6мъ т0й возлежи1тъ, ћстъ и3 піeтъ и3 спи1тъ:
10
і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить,
11
тjи же стрегyтъ w4крестъ є3гw2 и3 не м0гутъ tити2, кjйждо твори1ти дёлъ свои1хъ, нижE преслyшаютъ є3гw2:
11
а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його.
12
q=^, мyжіе! кaкw не превозмогaетъ цaрь, є3г0же тaкw слyшаютъ; И# ўмолчA.
12
О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк.
13
Трeтій же, и4же речE њ женaхъ и3 њ и4стинэ, т0й є4сть зоровaвель, начA глаг0лати:
13
Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити:
14
q=^, мyжіе! не вели1къ ли є4сть цaрь и3 мн0зи человёцы, и3 віно2 не премогaетъ ли; кт0 же є4сть влaствуzй и4ми и3ли2 кто2 госп0дствуzй и4ми; не жєны2 ли;
14
О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки?
15
жєны2 роди1ша царeй и3 всёхъ людjй, и5же госп0дствуютъ над8 м0ремъ и3 землeю:
15
Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею;
16
и3 t тёхъ рождeни сyть, и3 ты6z воздои1ша тёхъ, и5же насади1ша віногрaды, t кот0рыхъ віно2 твори1тсz:
16
і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино;
17
и3 ты6z творsтъ ри6зы (кр†сны) человёкwмъ, и3 ты6z творsтъ слaву человёкwмъ, и3 не м0гутъ человёцы бhти без8 жeнъ:
17
вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.
18
и3 ѓще соберyтъ злaто и3 сребро2 и3 всsку вeщь крaсну, и3 ўви1дzтъ женY є3ди1ну добрY зрaкомъ и3 красот0ю,
18
Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву,
19
и3 вс‰ сі‰ њстaвльше, на ню2 внeмлютъ, и3 tвeрстыми ўсты6 зрsтъ ю5, и3 вси2 џныz желaютъ пaче злaта и3 сребрA и3 всsкіz вeщи предрагjz:
19
залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі.
20
человёкъ nтцA своего2 њставлsетъ, и4же воспитA є3го2 и3 свою2 странY, и3 ко своeй женЁ прилэплsетсz,
20
Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї;
21
и3 съ жен0ю њставлsетъ дyшу, и3 нижE nтцA пaмzтуетъ, ни мaтере, нижE страны2:
21
і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
22
и3 tсю1ду подобaетъ вaмъ разумёти ћкw жєны2 влaствуютъ вaми: не болёзнуете ли, и3 труждaетесz, и3 вс‰ женaмъ даетE и3 прин0сите;
22
І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам?
23
и3 взeмлетъ человёкъ nрyжіе своE, и3 и3сх0дитъ на пyть твори1ти разб0й, (ўб‡йства,) и3 татьбY и3 на м0ре плaвати и3 на рёки,
23
Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
24
и3 львA ви1дитъ, и3 во мрaкъ вх0дитъ: и3 є3гдA ўкрaдетъ и3 похи1титъ и3 корhсть њбрsщетъ, ко возлю1бленнэй своeй прин0ситъ:
24
лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої.
25
и3 пaче лю1битъ человёкъ женY свою2, нeжели nтцA и3 мaтерь:
25
І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір.
26
и3 мн0зи њбезyмишасz t ли1цъ жeнскихъ и3 раби2 бhша рaди тёхъ,
26
Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них.
27
и3 мн0зи погиб0ша и3 прельсти1шасz и3 согрэши1ша рaди жeнъ:
27
Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок.
28
и3 нн7э не вёруете ли мнЁ; не вели1къ ли є4сть цaрь во влaсти своeй; не вс‰ ли страны6 не смёютъ прикоснyтисz є3мY;
28
Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього?
29
ви1дэхъ є3го2 и3 ґпами1ню, дщeрь вартaка ди1внагw, нал0жницу царeву, сэдsщую њдеснyю царS
29
Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя;
30
и3 teмлющую діади1му со главы2 царє1вы и3 возлагaющу на себE, и3 по лани1тэ біsше царS лёвою рук0ю:
30
вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.
31
и3 кромЁ си1хъ цaрь tвeрстыми ўсты6 зрsше на ню2: и3 ѓще посмэeтсz пред8 ни1мъ, смэeтсz и3 џнъ: ѓще же разгнёвана бyдетъ нaнь, ласкaетъ ю5, д0ндеже примири1тсz є3мY:
31
І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним.
32
q=^, мyжіе, не си6льны ли жєны2, ћкw си1це творsтъ;
32
О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони?
33
И# тогдA цaрь и3 вельм0жи смотрsху дрyгъ на дрyга. И# начA глаг0лати њ и4стинэ:
33
Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
34
q=^, мyжіе, не си6льны ли жєны2; вели1ка землS, и3 выс0ко нeбо, и3 бhстро течeніемъ с0лнце, ћкw њбращaетсz на крyзэ небeснэмъ и3 пaки притекaетъ на мёсто своE во є3ди1нъ дeнь:
34
О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
35
не вели1къ ли, и4же сі‰ твори1тъ; и3 и4стина вели1ка и3 крэпчaе пaче всёхъ:
35
Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.
36
всS землS и4стину призывaетъ, и3 нeбо џную благословлsетъ, и3 вс‰ дэлA трzсyтсz и3 трепeщутъ (є3S), и3 нёсть съ нeю њби1ды ни є3ди1ныz:
36
Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди.
37
њби1дитъ віно2, њби1дитъ цaрь, њби1дитъ жєны2, непрaведни вси2 сhнове человёчестіи, и3 непрaведна вс‰ дэлA и4хъ сицєвaz, и3 нёсть въ ни1хъ и4стины, и3 во своeй непрaвости погибaютъ:
37
Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй;
38
и4стина же пребывaетъ и3 возмогaетъ во вёкъ, и3 живeтъ и3 њбладaетъ во вёкъ вёка,
38
а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.
39
и3 нёсть ў неS пріsтіz лицA, нижE разли1чіz, но пр†ваz твори1тъ и3 t всёхъ непрaведныхъ и3 лукaвыхъ њгребaетсz, и3 вси2 благоволsтъ въ дёлэхъ є3S,
39
І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.
40
и3 нёсть въ судЁ є3S ничт0же непрaведно: и3 сіS крёпость и3 цaрство, и3 влaсть и3 вели1чество всёхъ вэкHвъ: блгcвeнъ бGъ и4стины.
40
І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини!
41
И# престA глаг0лати. И# вси2 лю1діе тогдA возопи1ша и3 рек0ша: вели1ка є4сть и4стина и3 премогaетъ.
41
І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
42
ТогдA цaрь речE є3мY: проси2 є4же х0щеши, мн0жае пи1саныхъ, и3 дaмъ тебЁ, понeже њбрётенъ є3си2 мудрёйшій, и3 бли1з8 менє2 да сsдеши, и3 ср0дникъ м0й наречeшисz.
42
Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм.
43
ТогдA речE царю2: помzни2 њбэщaніе твоE, и4мже њбэщaлъ є3си2 создaти їеrли1мъ въ дeнь, въ џньже цaрство твоE пріsлъ є3си2,
43
Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим
44
и3 вс‰ сосyды вз‰тыz и3з8 їеrли1ма tпусти1ти, и5хже tлучи2 кЂръ, є3гдA заклsтсz и3зсэщи2 вавmлHнъ, и3 њбэщA послaти тaмw:
44
і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди.
45
тh же њбэщaлъ є3си2 создaти хрaмъ, є3г0же сожг0ша їдумeє, є3гдA њпустошeна бhсть їудeа t халдeи:
45
А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями.
46
и3 нн7э сіE є4сть, є4же прошY t тебє2, г0споди царю2 и3 њ т0мъ молю1 тz, и3 сіE є4сть вели1чество, є4же t тебє2: молю2 u5бо, да сотвори1ши њбэщaніе, є4же њбэщaлъ є3си2 царю2 нбcному сотвори1ти и3з8 ќстъ твои1хъ.
46
І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
47
ТогдA востaвъ цaрь дaрій, њблобызA є3го2 и3 написA њ нeмъ послaніе ко всBмъ прави1телємъ и3 воев0дамъ, и3 намёстникwмъ и3 вельм0жамъ, да пров0дzтъ є3го2 и3 всёхъ сyщихъ съ ни1мъ восходsщихъ созидaти їеrли1мъ:
47
Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
48
и3 всBмъ намёстникwмъ, и5же бsху въ кілисmрjи и3 фінікjи и3 и5же въ лівaнэ, написA послaніе, да прив0зzтъ древA кeдрwва t лівaна во їеrли1мъ и3 да созидaютъ съ ни1мъ грaдъ:
48
Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто.
49
писa же и3 всBмъ їудewмъ восходsщымъ t цaрства во їудeю њ своб0дэ, да всsкъ си1льный и3 вельм0жа, и3 намёстникъ и3 прави1тель не прих0дитъ ко вратHмъ и4хъ,
49
Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх,
50
и3 всю2 странY, ю4же њбдержaтъ, бездaнну бhти и5мъ: и3 їдумeє да њстaвzтъ сeла їудє1йскаz, и4миже њбладaютъ:
50
але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
51
и3 на созидaніе хрaма даsти по всsкое лёто тал†нтъ двaдесzть, д0ндеже сози1ждетсz:
51
також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований;
52
и3 на жeртвенникъ всесожжє1ніz приноси1ти на всsкъ дeнь, ћкоже и3мёютъ зaповэдь, и3нhхъ тал†нтъ седмьнaдесzть, да прин0сzтъ дeсzть на к0еждо лёто:
52
і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік;
53
и3 всBмъ приходsщымъ t вавmлHна созидaти грaдъ, да бyдетъ своб0да и5мъ и3 сынHмъ и4хъ, и3 всBмъ свzщeнникwмъ приходsщымъ.
53
і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
54
Напісa же и3 подаsніе, и3 свzщeнническую ри1зу (повелЁ дaти), въ нeйже слyжатъ.
54
Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать.
55
И# леvjтwмъ писA даsти њбр0къ дaже до днE, въ џньже соверши1тсz д0мъ и3 їеrли1мъ сози1ждетсz.
55
Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим;
56
И# всBмъ стрегyщымъ грaда писA, даsти и5мъ жрeбіи и3 њбр0ки.
56
і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.
57
И# tпусти2 вс‰ сосyды, ±же tлучи2 кЂръ t вавmлHна, и3 вс‰ є3ли6ка речE кЂръ сотвори1ти, и3 џнъ повелЁ твори1ти и3 послaти во їеrли1мъ.
57
Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
58
И# є3гдA и3зhде ю4ноша (сeй), воздви1гъ лицE на нeбо прsмw їеrли1му, благослови2 цRS нбcнаго, глаг0лz:
58
І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:
59
t тебє2 побёда и3 t тебє2 премyдрость, и3 твоS слaва, и3 ѓзъ рaбъ тв0й:
59
від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб.
60
блгcвeнъ є3си2, и4же дaлъ є3си2 мнЁ премyдрость, и3 тебЁ и3сповёмсz, гDи б9е nтє1цъ нaшихъ.
60
Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших.
61
И# пріS посл†ніz, и3 и3зhде, и3 пріи1де въ вавmлHнъ, и3 возвэсти2 брaтіи своeй всBмъ.
61
І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм.
62
И# благослови1ша бGа nтє1цъ свои1хъ, ћкw дадE и5мъ њслaбу и3 tпущeніе,
62
І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
63
да взhдутъ и3 сози1ждутъ їеrли1мъ и3 хрaмъ, и3дёже и3меновaно є4сть и4мz є3гw2 въ нeмъ. И# рaдовахусz съ мусікjею и3 весeліемъ днjй сeдмь.
63
іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.