¹

Лёта сто2 четhредесzть девsтагw, познA їyда,ћкw ґнті0хъ є3vпaторъ грzдeтъ со мн0жествомъ на їудeю,

¹

У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська

²

и3 съ ни1мъ лmсjа намёстникъ є3мY и3 над8 дэлaми старёйшій, кjйждо и3м{ща (съ соб0ю) си1лу є4ллинску пёшцєвъ сто2 дeсzть тhсzщъ и3 кHнникъ пsть тhсzщъ и3 три1ста, и3 слонHвъ двaдесzть двA и3 колесни1цъ съ косaми три1ста.

²

і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами.

³

Примэси1сz же къ ни6мъ и3 менелaй, и3 съ вели1кою лeстмю молsше ґнті0ха, не рaди nтeчеству спасeніz но надёzсz въ начaлство постaвленъ бhти.

³

Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство.

⁴

ЦRь же царeй воздви1же ±рость ґнті0хову на нечести1ваго, и3 лmсjи показaвшу сего2 бhти вин0вна всёхъ ѕлhхъ, повелЁ, ћкоже њбhчай є4сть, на мёстэ ўби1ти, привeдшымъ є3го2 въ вирсавjю.

⁴

Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити.

⁵

Бё же на т0мъ мёстэ ст0лпъ пzти1десzти лакHтъ п0лнъ пeпела, сeй же и3мёzше nрyдіе w4крестъ вращaющеесz ўстреми1телное въ пeпелъ.

⁵

У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл.

⁶

Тaмw свzщеннотaтству пови1нна сyща, и3ли2 и3 и3нhхъ нёкіихъ ѕл0бъ превосх0дство сотв0ршаго, вси2 врэsютъ въ поги1бель.

⁶

Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол.

⁷

Сицев0ю смeртію законопрестyпнику случи1сz ўмрeти, нижE погребeніz получи1вшему менелaю

⁷

Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо.

⁸

ѕэлw2 прaведнэ: понeже бо мнHга согрэшє1ніz на nлтaрь б9ій соверши2, є3гHже џгнь и3 пeпелъ бЁ свsтъ, (и3 џнъ) въ пeпелэ смeрть воспріS.

⁸

Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі.

⁹

Но цaрь ўм0мъ неwбуздaнъ грzдsше, гHршаz при nтцЁ є3гw2 бhвшихъ показaти хотsщь їудewмъ.

⁹

Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його.

¹⁰

Ўвёдавъ же їyда њ си1хъ, повелЁ лю1демъ дeнь и3 н0щь моли1ти гDа, нeгли, ћкоже и3ногдA, и3 нн7э пом0жетъ

¹⁰

Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму,

¹¹

и3мyщымъ зак0на и3 nтeчества и1 с™aгw хрaма лиши1тисz, и3 мaлw прeжде почи1вшихъ людjй не њстaвитъ ѕлохyльнымъ kзhкwмъ подрyчныхъ бhти.

¹¹

і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам.

¹²

ВсBмъ же т0жде вкyпэ сотв0ршымъ и3 проси1вшымъ t гDа млrдіz съ плaчемъ и3 постaми и3 простeртіемъ (на зeмлю) по три2 дни6 непрестaннw, ўкрэпи1въ и5хъ їyда повелЁ и3ти2.

¹²

Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності.

¹³

Њс0бь же бhвъ їyда со старBйшины, совётова, прeжде нeжели вни1дутъ вHи цaрстіи во їудeю и3 њдержaтъ грaдъ, и3зшeдше срази1тисz (за вeщы с™ы6z) гDнею п0мощію.

¹³

Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа.

¹⁴

Вдaвъ же попечeніе создaтелю мjра и3 ўмоли1въ свои1хъ мyжественнэ подвизaтисz дaже до смeрти за зак0ны, за свzти1лище, за грaдъ, за nтeчество, за граждaнство, w4крестъ мwдjна в0инство постaви.

¹⁴

Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина.

¹⁵

Дaвъ же сyщымъ съ ни1мъ знaменіе б9іz побёды, съ ю4ношами крэпчaйшими и3збрaнными напaдъ н0щію на цaрскій дворъ, во станY ўби2 четhре тhсzщы мужeй и3 болшaго слонA съ сyщими на нeмъ порази2:

¹⁵

Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому.

¹⁶

и3 на конeцъ вeсь п0лкъ стрaха и3 смzтеніz и3сп0лниша и3 и3зыд0ша благополyчнw.

¹⁶

Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли.

¹⁷

Kвлsющусz же ўжE дню2, сіE содёzсz, помогaющу є3мY гDню покровeнію.

¹⁷

Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа.

¹⁸

Цaрь же пріeмь вкyсъ хрaбрости їудeйскіz, и3спhтова хи1тростію мэстA.

¹⁸

Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости.

¹⁹

И# ко веfсyрэ крёпцэйи твердhни їудeйстэй пріи1де, и3 tгони1мь бЁ, ўдарsшесz, ўмалsшесz.

¹⁹

І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату;

²⁰

Сyщымъ же внyтрь, їyда потрє1бнаz послA.

²⁰

Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне.

²¹

Возвэсти1 же т†йнаz супостaтwмъ р0докъ t їудeйскихъ в0инwвъ: взhсканъ же бhсть и3 ћтъ и3 заключeнъ.

²¹

Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений.

²²

Повтори1 же цaрь сл0во со веfс{рzны, десни1цу дадE, пріS, tи1де,

²²

Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений.

²³

состaви брaнь со їyдою и3 прем0женъ бhсть: є3гдa же познA tмeщущасz філjппа во ґнтіохjи постaвленнаго над8 дBлами, смzтесz и3 моли2 їудewвъ, повинyсz и3 клsсz њ всёхъ прaведныхъ, примири1сz и3 жeртву принесE, почтE хрaмъ и3 ўщeдри мёсто.

²³

Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту,

²⁴

И# маккавeа пріsтъ, постaви страти1га t птолемаjды дaже до герри1нwвъ кнsземъ,

²⁴

прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина.

²⁵

пріи1де во птолемаjду: скорбsху птолемаjдzне њ завётэхъ, негодовaху бо њ примирeніихъ, ±же хотёша tри1нути.

²⁵

Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх.

²⁶

Взhде на суди1ще лmсjа, tвэщA по возм0жности, ўвэщA, (лю1ди) ўти1ши, благопрі‰тны сотвори2, возврати1сz во ґнтіохjю. Си1це бhсть цaрско и3схождeніе и3 возвращeніе.

²⁶

Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя.