Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
По тріeхъ же лётэхъ ўвёбда їyда, ћкw дими1трій селevковъ сhнъ вплывE сквозЁ пристaнище, є4же при трjполи, со мн0жествомъ крёпкимъ и3 кораблsми,
1
Через три роки дійшла чутка до Іуди і тих, що були з ним, що Димитрій, син Селевка, приплив до пристані Трипільської з сильним сухопутним і морським військом
2
и3 њдержA странY и3 ўби2 ґнті0ха и3 є3гw2 намёстника лmсjю.
2
і, оволодівши країною, умертвив Антиоха й опікуна його Лісія.
3
Ґлкjмъ же нёкто бhвый прeжде ґрхіерeй, в0лею же њскверни1выйсz во временA смэшeніz, помhсливъ, ћкw ни кjимъ w4бразомънёбсть є3мY спасeніz, нижE прихождeніz ко с™0му nлтарю2,
3
Алким же якийсь, що був раніше первосвящеником, але добровільно осквернився у смутні часи, подумавши, що ніяким чином немає йому спасіння і немає доступу до священного жертовника,
4
пріи1де ко царю2 дими1трію сто2 пzтьдесsтъ пeрвагw лёта, приносS є3мY вэнeцъ злaтъ и3 фjнікъ, къ си6мъ же и3 цвэты2, и5же мнsхусz церк0вніи бhти: и въ дeнь џный молчaше.
4
у сто п’ятдесят першому році прийшов до царя Димитрія і приніс йому золотий вінець і пальму і зверх того оливкові гілки, які вважалися приналежностями храму, — і в цей день Алким нічого не зробив.
5
Получи1въ же врeмz безyмію своемY содёйствующее, при1званъ бhсть дими1тріемъ на соб0ръ и3 вопрошeнъ, въ к0емъ состоsніи и3 совётэ стоsтъ їудeє;
5
Улучивши ж час, сприятливий для його безумного задуму, коли він покликаний був Димитрієм у зібрання ради і коли його запитали, в якому стані і настрої перебувають юдеї, він сказав на це:
6
Къ си6мъ речE: глаг0леміи t їудє1й ґсідeє, и4хже в0ждь їyда маккавeй, бр†ни стр0zтъ и3 р†спри воздвизaютъ, не допускaюще цaрству благостоsніz получи1ти:
6
так звані з юдеїв асидеї, вождем яких Іуда Маккавей, підтримують війну і чинять заколоти, не даючи царству досягти добробуту.
7
сегw2 рaди tлучeнъ прароди1телскіz слaвы, си1рэчь свzщенноначaлства, сёмw нн7э пріид0хъ,
7
Тому я, позбавлений честі предків моїх, тобто священноначалля, прийшов тепер сюди,
8
пeрвое ќбw њ надлежaщихъ царю2 вёрность содержaщь, втор0е же и3 њ свои1хъ грaжданёхъ промышлsz: предрэчeниыхъ бо безсловeсіемъ весьмA р0дъ нaшъ не мaлw стрaждетъ:
8
по-перше, щиро вболівати за те, що належить цареві, по-друге, маючи на увазі своїх співгромадян; бо від нерозсудливости названих людей немало бідує весь рід наш.
9
к†zждо же си1хъ познaвъ, ты2, царю2, њ странЁ и3 њ њбстоsніи р0да нaшегw проуразумёй по человэколю1бію, є4же и4маши ко всBмъ благопрекл0нное:
9
Ти ж, царю, довідавшись про все це, потурбуйся про країну і про пригноблений рід наш, за доступним для всіх людинолюбством твоїм:
10
донeлэже бо їyда жи1въ є4сть, невозм0жно ми1ра получи1ти вещeмъ.
10
доки залишається Іуда, не може бути спокою.
11
Сицєвымъ же рэчє1ннымъ бhвшымъ t негw2, ѓбіе пр0чіи дрyзи, враждY и3мyщіи на їyду, разжег0ша дими1тріа.
11
Коли це було сказано ним, інші радники, що мали ворожнечу до Іуди, ще більш підбурили Димитрія.
12
Призвaвъ же ск0рw никан0ра старёйшину над8 слонaми и3 воев0дою постaвивъ їудeею, послA,
12
Він негайно покликав Никанора, який завідував слонами, і, призначивши його воєначальником у Юдею, послав його,
13
дaвъ зaповэдь, самаго2 ќбw їyду ўби1ти, сyщихъ же съ ни1мъ расточи1ти, постaвити же ґлкjма ґрхіерeемъ превели1кагw хрaма.
13
давши наказ, щоб Іуду умертвити, спільників його розсіяти, Алкима ж поставити первосвящеником великого храму.
14
ТогдA kзhцы ўбёгшіи и3з8 їудeи t їyды, стадaми прихождaху къ нікан0ру, їудє1йскаz ѕлопол{чіz и3 бBдства себЁ благопол{чіz мнsще бhти.
14
Тоді язичники, які втекли з Юдеї від Іуди, натовпами сходилися до Никанора у надії, що нещастя і біди юдеїв зробляться для них благоденством.
15
Слhшавще же (їудeє) нікан0рово пришeствіе и3 нападeніе kзhкwвъ, посhпавшесz землeю, молsху постaвившаго дaже до вёка лю1ди сво‰ и3 пrнw съ kвленіемъ защищaющаго свою2 чaсть.
15
Юдеї ж, почувши про похід Никанора і приєднання до нього язичників, посипали голови землею, і молилися Тому, Хто до віку встановив народ Свій і завжди видимо захищав наділ Свій.
16
Повелёвшу же воев0ду, ск0рw tтyду дви1гнушасz и3 смэси1шасz съ ни1ми при грaдцэ десaвли.
16
За повелінням вождя свого вони поспіхом піднялися звідти і зійшлися з ними біля селища Дессау.
17
Сjмwнъ же брaтъ їyдинъ срази1всz съ нікан0ромъ, мaлw же ўстраши1всz внезaпнагw рaди нахождeніz супостaтwвъ.
17
Симон, брат Іуди, вступив у битву з Никанором, але незабаром, при раптовому наступі супротивників потерпів невелику поразку.
18
Nбaче же слhшавъ нікан0ръ мyжесто при їyдэ сyщихъ и3 благодyшіе, и4мже подвизaютсz за nтeчество, ўбоsсz сyдъ кр0вію сотвори1ти:
18
Втім, Никанор, чувши, яку хоробрість мали ті, що знаходилися з Іудою і яку відважність у битвах за батьківщину, побоявся вирішити справу кровопролиттям;
19
сегw2 рaди послA посідHніа и3 fеод0та и3 маттаfjю дaти и3 взsти десни1цу.
19
тому послав Посидонія, Феодота і Маттафію — укласти з юдеями мир.
20
Мн0гу же њ сeмъ бhвшу совёту и3 воев0дэ лю1демъ возвэсти1вшу и3 бhвшу є3диноглaсному всёхъ и3зволeнію, соизв0лиша на ми6рнаz
20
Після довгого розмірковування про це, і коли вождь сповістив про те народ, склалася одностайна думка, і вони погодилися на переговори
21
и3 нарек0ша дeнь, въ џньже њс0бнw сни1дутсz кyпнw. И# пріи1де. И# постaвиша разли6чнаz сэд†лища.
21
і призначили день, у який би зійтися їм разом наодинці, і коли він настав, поставили для кожного особливі сідалища.
22
Повелё же їyда воwружє1ннымъ бhти готHвымъ въ мёстэхъ прили1чныхъ, да не когдA t супост†тъ внезaпу ѕлодэsніе бyдетъ, и3 подобaющую бесёду џбще сотвори1ша.
22
Іуда ж поставив у зручних місцях озброєних людей напоготові, щоб від ворогів раптово не пішло якого-небудь лиходійства, — і мали вони мирну нараду.
23
Пребывaше же нікан0ръ во їеrли1мэ и3 ни к0егwже ѕлA сотвори2, стадa же нар0дwвъ с0бранныхъ tпусти2.
23
Никанор пробув у Єрусалимі деякий час, і не зробив нічого недоречного, і відпустив зібраний народ.
24
И#мёzше же їyду всегдA въ лицы2, душeвнw къ мyжу преклони1сz:
24
Він постійно мав Іуду з собою і душевно прихилився до цього мужа;
25
моли1 же є3го2 њжени1тисz и3 ч†да сотвори1ти. Њжени1сz, блaгw поживE, nбщежи1телствоваше.
25
переконав його одружитися, щоб народжувати дітей. Іуда одружився, заспокоївся і насолоджувався життям.
26
Ґлкjмъ же ви1дz междY и4ми благопріsтство и3 бы6вшаz совэщ†ніz познaвъ, и4де къ дими1трію и3 глаг0лаше, ћкw нікан0ръ њ вeщехъ ч{ждаz мyдрствуетъ: їyду бо, навётника цaрству, преeмника воспріS себЁ.
26
Алким же, бачачи взаємну їх один до одного прихильність і союз, який склався між ними, зібрався з духом, прийшов до Димитрія і сказав, що Никанор має ворожі для царства наміри, бо призначив Іуду, зловмисника проти царства, своїм спадкоємцем.
27
Цaрь же воз8zри1всz и3 прелукaвыми њклевєтaніи є3гw2 разсверёпэвъ, писA нікан0ру глаг0лz: њ совэщaніихъ си1хъ тsжко (ми2 є4сть) носи1ти: повелэвaю ти2 маккавeа свsзана послaти ск0рw во ґнтіохjю.
27
Цар, розгніваний і роздратований цими наклепами лиходія, написав до Никанора, заявляючи, що йому тяжко переносити такий договір, і наказував негайно ж прислати Маккавея в Антиохію у кайданах.
28
Ўвёдавъ же њ си1хъ нікан0ръ, смzтeсz и3 тsжкw терпsше завэщ†ннаz tри1нути, ни чи1мже є3го2 мyжу њби1дэвшу.
28
Коли довідався про це Никанор, то знітився, і засмучений був тим, що повинен був відкинути встановлений союз з людиною, яка не зробила нічого несправедливого.
29
Но понeже царю2 сопроти1витисz не бЁ возм0жно, благоврeменства наблюдaше хи1тростію военною сіE соверши1ти.
29
Але оскільки не можна було противитися цареві, то він вичікував благоприємної нагоди виконати це хитрістю.
30
Маккавeй же ви1дz над8 соб0ю гр0знэе дёюща нікан0ра и3 њбыкновeнное срётеніе свирёпэе и3мyща, ўразумёвъ не t блaга бhти суровствY семY, собрaвъ не мaлw сyщихъ w4крестъ себє2, скрhсz t нікан0ра.
30
Маккавей же, помітивши, що Никанор почав поводитися з ним суворіше і при звичайних зустрічах став грубішим, і зробивши висновок, що не від добра виходить ця суворість, і зібравши чималу кількість з тих, що знаходилися при ньому, сховався від Никанора.
31
Познaвъ же другjй, ћкw д0бльственнw t мyжа хи1тростію предварeнъ, пришeдъ къ вели1кому и свzт0му хрaму, свzщeнникwмъ подобaющыz жє1ртвы приносsщымъ повелЁ предaти мyжа.
31
Коли останній довідався, що Іуда майстерно випередив його хитрістю, то прийшов у великий і святий храм, коли священики приносили встановлені жертви, і наказав, щоб вони видали того мужа.
32
Си6мъ же съ клsтвою рeкшымъ, ћкw не вёдzтъ, гдЁ є4сть и3ск0мый, простeръ десни1цу на цeрковь, си1ми клsтсz:
32
Коли ж вони з клятвою говорили, що не знають, де знаходиться той, кого він шукає,
33
ѓще не предадитe ми свsзана їyду, то2 б9ій хрaмъ рaвенъ со землeю сотворю2, и3 nлтaрь раскопaю, и3 кaпище діонЂсу слaвное возстaвлю здЁ.
33
то він, простягнувши правицю на храм, поклявся, сказавши: якщо ви не видасте мені Іуду зв’язаним, то я цей храм Божий зрівняю з землею, розкопаю жертовник, і збудую тут славний храм Діонису.
34
И# сі‰ рeкъ tи1де. Жерцы2 же воздёюще рyцэ на нeбо, прнзывaху сyщаго всегдA споб0рника kзhку своемY, сі‰ рекyще:
34
Сказавши це, він відійшов. Священики ж, здіймаючи руки до неба, благали постійного Захисника народу нашого і говорили:
35
ты2, гDи всёхъ, не трeбуzй ничт0же, благоволи1лъ є3си2 хрaму њбитaніz твоегw2 бhти въ нaсъ:
35
Ти, Господи, не маючи ні в чому нестатку, благоволив храму цьому бути місцем Твого перебування між нами.
36
и3 нн7э, q=^, с™е, всsкагw њсщ7eніz гDи, сохрани2 во вёкъ несквeрненъ сeй хрaмъ недaвнw њчищeнный, загради1 же вс‰ка ўстA непрaвєдна.
36
І нині, Святий Господь усякої святині, збережи навіки неоскверненим цей недавно очищений дім і закрий уста неправедні.
37
Разjй же нёкто t старёйшинъ їеrли1мскихъ њклеветaнъ бhсть нікан0ру, мyжъ люби1тель грaжданъ и3 ѕэлw2 д0брэ словyщь и3 по благопрмsтству nтeцъ їудewмъ и3менyемый:
37
Никанору ж указали на якогось Разиса з єрусалимських старійшин, як на друга громадян, який мав дуже добру славу і за свою доброзичливість був прозваним батьком юдеїв.
38
бsше бо внесhй въ прeжнихъ временёхъ несмэшeніz сyдъ во їудeйствэ, и3 тёло и3 дyшу за їудeйство предаsше со всsкимъ ўсeрдіемъ.
38
Він у попередні смутні часи стояв на боці юдейства і з усією старанністю віддавав за юдейство і тіло і душу.
39
Хотsщь же нікан0ръ ћвну сотвори1ти нeнависть, ю4же и3мЁ на їудє1и, послA в0инwвъ б0лэе пzти2 сHтъ ћти є3го2.
39
Никанор, бажаючи показати, яку він має ненависть проти юдеїв, послав понад п’ятсот воїнів, щоб схопити його,
40
Мнsше бо, ћкw џнаго поимaвъ, си6мъ содёлаетъ бэдY.
40
бо думав, що, взявши його, заподіє їм нещастя.
41
Мн0жеству же нар0да хотsщу ст0лпъ њбдержaти и3 дворHвыz двє1ри разрушaющу, и3 повелёвшу џгнь принести2 и3 двє1ри зажещи2, њб8sтъ tвсю1ду бhвъ, мечeмъ порази1сz,
41
Коли ж натовп хотів оволодіти вежею й уривався у ворота двору, і вже наказано було принести вогню, щоб запалити ворота, тоді він, у неминучій небезпеці бути захопленим, простромив себе мечем,
42
лyчше добльственнw хотsщь ўмрeти, нeжели беззак0нникwмъ подрyчникъ бhти и3 своE благор0дство недост0йнэ њбезчeстити.
42
бажаючи краще доблесно вмерти, ніж потрапити до рук беззаконників і негідно знечестити своє благородство.
43
Ск0рости же рaди п0двига несмeртна ћзва бhсть, и3 нар0дwмъ внyтрь двeрій врёzвшымсz, востeкъ дeрзостнw на стёну, свeрже сaмъ себE мyжественнw на нар0ды.
43
Але оскільки удар виявився від поспіху неточним, а натовп уже вривався у двері, то він, відважно вбігши на стіну, мужньо кинувся з неї на натовп народу.
44
Њнымъ же ск0рw разбёгшымсz и3 бhвшу разстоsнію, падE среди1ною чрeва посредЁ и4хъ:
44
Коли ж ті, що стояли, поспіхом розступилися, і залишився порожній простір, то він упав у середину на живіт.
45
є3щe же дhшущь и3 разжжeнъ душeю, востaвъ, кр0ви є3гw2 пот0комъ текyщей и3 тzжчaйшымъ рaнамъ сyщымъ, бэжaщь сквозЁ нар0ды пр0йде,
45
Дихаючи ще і згораючи обуренням, незважаючи на кров, що лилася струмком, і тяжкі рани, встав і, пробігши крізь натовп народу, зупинився на одній крутій скелі.
46
и3 стaвъ на нёкоемъ кaмени стремни1ннэмъ, весьмA ўжE без8 кр0ви бhвъ, и3ст0ргнувъ внyтрєннzz (сво‰) и3 взeмъ nбёма рукaма вeрже на нар0ды: и3 призвaвъ владёющаго живот0мъ и3 дyхомъ, да сі‰ є3мY пaки воздaстъ, и3 си1мъ w4бразомъ жив0тъ скончA.
46
Зовсім уже стікаючи кров’ю, він вирвав із себе нутрощі й, узявши їх обома руками, кинув у натовп і, благаючи Господа життя і духу знову дати йому життя і дихання, скінчив таким способом життя.