Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И# бhсть брaнь на мн0го междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 д0мъ давjдовъ возвышaшесz и3 ўкрэплsшесz, д0мъ же саyль и3дsше и3 и3знемогaше.
1
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
2
И# роди1шасz давjду въ хеврHнэ сынHвъ шeсть: и3 бЁ первор0дный є3мY ґмнHнъ t ґхінаaмы їезраилjтыни,
2
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
3
и3 вторhй є3мY сhнъ далуjа t ґвігeи карми1лскіz, и3 трeтій ґвессалHмъ сhнъ маaхи дщeре fолмJ царS гессjрска,
3
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
4
четвeртый ґдHніа сhнъ ґггjfы, и3 пsтый сафатjа t ґвітaлы,
4
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
5
и3 шестhй їеfераaмъ t є4глы жены2 давjдовы: сjи роди1шасz давjду въ хеврHнэ.
5
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
6
И# бhсть внегдA бhти брaни междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 бsше ґвени1ръ держA д0мъ саyловъ.
6
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
7
И# саyлова подл0жница бЁ, є4йже бЁ и4мz ресфA, дщeрь їHлz. И# вни1де къ нeй ґвени1ръ, и3 речE їевосfeй сhнъ саyль ко ґвени1ру: что2 ћкw вшeлъ є3си2 къ подл0жницэ nтцA моегw2;
7
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
8
И# разгнёвасz ѕэлw2 ґвени1ръ њ словеси2 сeмъ на їевосfeа и3 речE є3мY ґвени1ръ: є3дA пeсіz главA є4смь ѓзъ; сотвори1хъ днeсь ми1лость д0му саyла nтцA твоегw2 и3 брaтіи и3 знaємымъ, и3 не tступи1хъ въ д0мъ давjдовъ, и3 и4щеши на мнЁ ты2 њ непрaвдэ жены2 днeсь;
8
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
9
сі‰ да сотвори1тъ бGъ ґвени1ру и3 сі‰ да приложи1тъ є3мY, занE ћкоже клsтсz гDь давjду, тaкw сотворю2 є3мY въ сeй дeнь,
9
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
10
є4же tsти цaрство t д0му саyлz и3 воздви1гнути прест0лъ давjдовъ во ї}ли и3 во їyдэ t дaна дaже до вирсавjи.
10
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
11
И# не возм0же ктомY їевосfeй tвэщaти ґвени1ру словесE t боsзни, ћже къ немY.
11
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
12
И# послA ґвени1ръ къ давjду послы2 въ fелaмъ, и3дёже бЁ, ѓбіе, глаг0лz: положи2 завётъ тв0й со мн0ю, и3 сE, рукA моS съ тоб0ю, є4же возврати1ти ми2 къ тебЁ вeсь д0мъ ї}левъ.
12
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
13
И# речE давjдъ: д0брэ, ѓзъ положY съ тоб0ю завётъ, т0кмw словесE є3ди1нагw прошY ў тебє2, глаг0лz: не и4маши ви1дэти лицA моегw2, ѓще не приведeши мелх0лы дщeре саyли, приходsщу ти2 ви1дэти лицE моE.
13
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
14
И# послA давjдъ ко їевосfeю сhну саyлю вёстники, глаг0лz: tдaждь мнЁ женY мою2 мелх0лу, ю4же взsхъ за сто2 неwбрёзаній и3ноплемeнничихъ.
14
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
15
И# послA їевосfeй, и3 взsтъ ю5 t мyжа є3S t фалтіи1ла сhна селли1мова.
15
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
16
И# и3дsше мyжъ є3S съ нeю плaчасz дaже до варакjма. И# речE къ немY ґвени1ръ: и3ди2, возврати1сz. И# возврати1сz.
16
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
17
И# речE ґвени1ръ къ старёйшинамъ ї}лєвымъ, глаг0лz: вчерA и3 трeтіzгw днE и3скaсте давjда, да цaрствуетъ над8 вaми:
17
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
18
и3 нн7э сотвори1те, ћкоже гDь гlа њ давjдэ, гlz: рук0ю рабA моегw2 давjда сп7сY лю1ди мо‰ ї}лz t руки2 и3ноплемeнничи и3 t руки2 всёхъ врагHвъ и4хъ.
18
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
19
И# глаг0ла ґвени1ръ во ќшы веніамjну: и3 и4де ґвени1ръ глаг0лати во ќшы давjдwвы въ хеврHнъ вс‰, є3ли6ка ўгHдна бёша пред8 nчи1ма ї}левыма и3 пред8 nчи1ма всегw2 д0му веніамjнz.
19
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
20
И# пріи1де ґвени1ръ къ давjду въ хеврHнъ, и3 съ ни1мъ двaдесzть мужeй. И# сотвори2 давjдъ пи1ръ ґвени1ру и3 мужє1мъ є3гw2 и5же съ ни1мъ.
20
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
21
И# речE ґвени1ръ къ давjду: востaну нн7э и3 пойдY и3 соберY къ господи1ну моемY царю2 всего2 ї}лz, и3 положY съ ни1мъ завётъ, и3 цaрствовати и4маши всёми, и4хже желaетъ душA твоS. И# послA давjдъ ґвени1ра, и3 и4де съ ми1ромъ.
21
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
22
И# сE, џтроцы давjдwвы и3 їwaвъ и3дsху t и3сх0да и3 корhсть мн0гу несsху съ соб0ю, и3 ґвени1ръ ўжE не бЁ съ давjдомъ въ хеврHнэ, ћкw tслaнъ бsше, и3 tи1де съ ми1ромъ.
22
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
23
Їwaвъ же и3 всE в0инство є3гw2 пріи1де: и3 возвэсти1ша їwaву, глаг0люще: прихождaше ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ къ давjду, и3 tслA є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ.
23
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
24
И# вни1де їwaвъ къ царю2 и3 речE: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; сE, прихождaше ґвени1ръ къ тебЁ, и3 почто2 tпусти1лъ є3си2 є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ;
24
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
25
и3ли2 не вёси ѕл0бы ґвени1ра сhна ни1рова, ћкw слукaвствовати къ тебЁ пріи1де, и3 ўразумёти и3сх0дъ тв0й и3 вх0дъ тв0й, и3 ўвёдати вс‰ є3ли6ка твори1ши ты2;
25
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
26
И# возврати1сz їwaвъ t давjда, и3 послA послы2 в8слёдъ ґвени1ра, и3 возврати1ша є3го2 t клaдzзz сеірaмска: давjдъ же не вёдzше.
26
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
27
И# возврати2 ґвени1ра въ хеврHнъ, и3 соврати2 є3го2 їwaвъ на странY t врaтъ глаг0лати къ немY лукaвнw: и3 ўдaри є3го2 въ лsдвіz, и3 ќмре въ кр0ви ґсаи1ла брaта їwaвлz.
27
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
28
И# ўслhша давjдъ по си1хъ и3 речE: чи1стъ є4смь ѓзъ и3 цaрство моE t гDа и3 tнн7э и3 до вёка t кр0ве ґвени1ра сhна ни1рова:
28
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
29
да сни1детъ на главY їwaвлю и3 на вeсь д0мъ nтцA є3гw2, и3 да не њскудёетъ t д0му їwaвлz и3зливazй сёмz, и3 прокажeнный, и3 держaйсz жезлA, и3 пaдаzй nрyжіемъ, и3 ўмaленный хлёбами.
29
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
30
Їwaвъ же и3 ґвeсса брaтъ є3гw2 наблюдaху ґвени1ра, понeже ўби2 ґсаи1ла брaта и4хъ въ гаваHнэ на брaни.
30
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
31
И# речE давjдъ ко їwaву и3 ко всBмъ лю1демъ є3гw2: раздери1те ри6зы вaшz и3 препоsшитесz врeтищы, и3 рыдaйте њ ґвени1рэ. Сaмъ же цaрь давjдъ и3дsше в8слёдъ nдрA.
31
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
32
И# погреб0ша ґвени1ра въ хеврHнэ. И# воздви1же цaрь глaсъ св0й и3 плaкасz над8 гр0бомъ є3гw2, и3 вси2 лю1діе плaкаша њ ґвени1рэ.
32
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
33
И# плaкасz цaрь над8 ґвени1ромъ и3 речE: є3дA смeртію навaла ќмре ґвени1ръ;
33
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
34
рyцэ твои2 не св‰заны, н0зэ твои2 не во њк0вахъ: не приступи1лъ є3си2 ћкоже навaлъ, пред8 сынми2 непрaвды пaлъ є3си2. И# собрaшасz вси2 лю1діе плaкатисz є3гw2,
34
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
35
и3 пріид0ша вси2 лю1діе предложи1ти давjду ћсти хлёбы є3щE сyщу дни2. И# клsтсz давjдъ, глаг0лz: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ћкw ѓще не зaйдетъ с0лнце, не и4мамъ вкуси1ти хлёба ни и3н0гw чегw2.
35
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
36
И# познaша вси2 лю1діе, и3 ўгHдна бhша пред8 ни1ми вс‰, є3ли6ка сотвори2 цaрь пред8 людьми2.
36
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
37
И# разумёша вси2 лю1діе и3 вeсь ї}ль въ т0й дeнь, ћкw не бhсть t царS ўбjйства ґвени1ру сhну ни1рову.
37
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
38
И# речE цaрь nтрокHмъ свои6мъ: не вёсте ли, ћкw властели1нъ вели1къ падE въ сeй дeнь во ї}ли;
38
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
39
и3 ћкw ѓзъ є4смь бли1жній днeсь и3 возстaвленъ въ царS; мyжіе же сjи сhнове сар{ины жесточaйшіи менє2 сyть: да воздaстъ гDь творsщему лук†внаz по ѕл0бэ є3гw2.
39
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!