¹

Лёта тридесsтагw t разорeніz грaда, бёхъ въ вавmлHнэ и3 смzт0хсz на nдрЁ моeмъ лежaщь, и3 помышлє1ніz мо‰ восхождaху на сeрдце моE,

¹

У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,

²

понeже ви1дэхъ њпустёніе сіHна и3 и3з8oби1ліе вeліе живyщихъ въ вавmлHнэ.

²

бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.

³

(Тогw2 рaди) смути1сz дyхъ м0й ѕэлw2, и3 начaхъ ўмилeнными словесы2 глаг0лати къ вhшнему

³

І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,

⁴

и3 рек0хъ: q, вLко гDи! ты2 (сaмъ) рeклъ є3си2 t начaла, є3гдA создaлъ є3си2 зeмлю, и3 сіE є3ди1нъ, и3 повелёлъ є3си2 лю1демъ,

⁴

і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,

⁵

и3 дaлъ є3си2 ґдaму пл0ть мeртвену, но и3 сіS бsше дёло рyкъ твои1хъ, и3 вдохнyлъ є3си2 въ него2 дyхъ жи1зни, и3 бhсть жи1въ пред8 тоб0ю:

⁵

і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою,

⁶

и3 ввeлъ є3си2 є3го2 въ рaй, є3г0же насади2 десни1ца твоS, прeжде нeже прозzбE землS:

⁶

і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;

⁷

и3 завэщaлъ є3си2 є3мY сохрани1ти зaповэдь твою2, и3 преступи2 ю5, и3 ѓбіе прeдалъ є3си2 є3го2 смeрти и3 р0дъ є3гw2, и3 роди1шасz kзhцы и3 племенA, и3 лю1діе и3 нар0ди, и5мже нёсть числA:

⁷

Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа.

⁸

и3 хождaше кjйждо нар0дъ по п0хотемъ свои6мъ, и3 ди6внаz дёлаша пред8 тоб0ю, и3 презирaша зaпwвэди тво‰:

⁸

Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.

⁹

пaки же во врeмz навeлъ є3си2 на ни1хъ пот0пъ и3 потреби1лъ є3си2 живyщихъ на земли2,

⁹

З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх,

¹⁰

и3 бhсть коемyждо и4хъ, ћкоже ґдaму ўмрeти, тaкw си6мъ пот0пъ:

¹⁰

і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп.

¹¹

њстaвилъ же є3си2 є3ди1наго t ни1хъ нHz съ д0момъ є3гw2, и3з8 негHже (роди1шасz) вси2 прaведніи:

¹¹

Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.

¹²

и3 бhсть, є3гдA начaша мн0житисz живyщіи на земли2, и3 ўмн0жиша сhны и3 лю1ди и3 kзhки мнHги, и3 начaша пaки нечeстіе твори1ти мн0жае прeжнихъ:

¹²

Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні,

¹³

и3 бhсть, є3гдA беззак0ніе творsху пред8 тоб0ю, и3збрaлъ є3си2 себЁ мyжа t си1хъ, є3мyже и4мz бЁ ґвраaмъ,

¹³

коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,

¹⁴

и3 возлюби1лъ є3си2 є3го2, и3 показaлъ є3си2 є3мY є3ди1ному хотёніе твоE,

¹⁴

і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,

¹⁵

и3 положи1лъ є3си2 є3мY завётъ вёчный, и3 рeклъ є3си2 є3мY, ћкw никогдA њстaвиши сёмене є3гw2, и3 дaлъ є3си2 є3мY їсаaка, їсаaку же дaлъ є3си2 їaкwва и3 и3сavа:

¹⁵

і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;

¹⁶

и3 и3збрaлъ є3си2 себЁ їaкwва, и3сavа же tри1нулъ є3си2, и3 размн0жисz їaкwвъ во мн0жество вeліе:

¹⁶

Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.

¹⁷

и3 бhсть, є3гдA и3звeлъ є3си2 и3з8 є3гЂпта сёмz є3гw2, привeлъ є3си2 къ горЁ синaйстэй,

¹⁷

Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської,

¹⁸

и3 преклони1лъ є3си2 нб7сA, и3 ўстaвилъ є3си2 зeмлю, и3 поколебaлъ є3си2 вселeнную, и3 трепетaти сотвори1лъ є3си2 бє1здны, и3 возмути1лъ є3си2 мjръ,

¹⁸

тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.

¹⁹

и3 пр0йде слaва твоS враты2 четhрьми, nгнeмъ и3 земнhмъ трzсeніемъ, и3 вётромъ и3 мрaзомъ, да дaси зак0нъ сёмени їaкwвлю и3 р0ду ї}леву прилэжaніе:

¹⁹

І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,

²⁰

и3 не tsлъ є3си2 t ни1хъ сeрдца лукaвагw, да зак0нъ тв0й сотвори1тъ въ ни1хъ пл0дъ:

²⁰

але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.

²¹

сeрдце бо лукaво носS пeрвый ґдaмъ, преступи2 и3 побэждeнъ бhсть, и3 тaкw вси2, и5же t негw2 роди1шасz:

²¹

Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.

²²

и3 пребывaше нeмощь и3 зак0нъ съ сeрдцемъ человёческимъ, съ лукaвстомъ к0рене, и3 престA благ0е, и3 настA ѕл0е:

²²

Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе.

²³

и3 преид0ша временA, и3 скончaшасz лBта, и3 воздви1глъ є3си2 себЁ рабA и4менемъ давjда,

²³

Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;

²⁴

и3 повелёлъ є3си2 є3мY создaти грaдъ и4мени твоемY и3 приноси1ти въ нeмъ тебЁ fmміaмъ и3 жє1ртвы:

²⁴

повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.

²⁵

и3 бhсть сіE чрез8 мнHга лBта, и3 согрэши1ша живyщіи въ т0мъ грaдэ,

²⁵

Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,

²⁶

во всёхъ творsще, ћкоже сотвори2 ґдaмъ и3 вси2 р0дове є3гw2, понeже и3 сaми бhша сeрдцемъ лукaви,

²⁶

в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.

²⁷

и3 тогw2 рaди грaдъ тв0й прeдалъ є3си2 въ рyки врагHвъ твои1хъ:

²⁷

І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.

²⁸

є3дA л{чшаz творsтъ, и5же њбитaютъ въ вавmлHнэ, и3 тогw2 рaди владёютъ сіHномъ;

²⁸

Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?

²⁹

и3 бhсть є3гдA пріид0хъ сёмw и3 ви1дэхъ нечє1стіz, и5мже нёсть числA, и3 мн0гихъ согрэшaющихъ ви1дэ душA моS въ сіE тридесsтое лёто, и3 ўжасeсz сeрдце моE,

²⁹

Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє,

³⁰

понeже ви1дэхъ, кaкw терпи1ши согрэшaющымъ и3 пощади1лъ є3си2 нечeствующихъ и3 погуби1лъ є3си2 лю1ди тво‰, сохрани1лъ же є3си2 враги2 тво‰ и3 не возвэсти1лъ є3си2 (ни комyже):

³⁰

бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.

³¹

вои1стинну не вёмъ, кaкw сі‰ ўразумёти и4мамъ; є3дA сyть дэлA л{чшаz вавmлw6нскаz, нeжели сіw6нскаz;

³¹

Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?

³²

є3дA познaша тебE и4ніи kзhцы кромЁ ї}лz; и3ли2 к†z племенA вёроваша свидёніємъ твои6мъ, ћкоже їaкwвъ;

³²

Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?

³³

и4хже мздA не kви1сz, нижE трyдъ и4хъ твори1тъ плодA, понeже прохождaz проид0хъ посредЁ kзы6къ и3 ви1дэхъ | процвэтaющz и3 не п0мнzщыz повелёній твои1хъ:

³³

Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.

³⁴

нн7э ќбw и3змёри на мёрилэхъ непр†вды нaшz и3 живyщихъ на земли2, и3 нигдЁ њбрsщетсz и4мz твоE, т0кмw во ї}ли:

³⁴

Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.

³⁵

и3 когдA не согрэши1ша пред8 тоб0ю живyщіи на земли2; и3ли2 кjй kзhкъ тaкw сохрани1лъ зaпwвэди тво‰;

³⁵

Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?

³⁶

си1хъ ќбw по и3менHмъ њбрsщеши сохрани1вшихъ повєлёніz тво‰, kзhкwвъ же не њбрsщеши.

³⁶

Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.