Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
ТогдA tвэщA ко мнЁ ѓгGлъ, и4же п0сланъ бЁ ко мнЁ, є3мyже и4мz ўріи1лъ,
1
Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,
2
и3 речE ми2: во ќжасэ и3зступи2 сeрдце твоE въ вёцэ сeмъ, понeже х0щеши пости1гнути пути6 вhшнzгw. Ѓзъ же tвэшaхъ:
2
і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього.
3
тaкw є4сть, г0споди м0й. Џнъ же ко мнЁ речE си1це: три2 пути6 п0сланъ є4смь показaти тебЁ и3 три2 подHбіz предложи1ти пред8 тоб0ю:
3
Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі.
4
t ни1хже є3гдA ми2 є3ди1но и3з8zви1ши, и3 ѓзъ ти2 покажY пyть, є3г0же желaеши ви1дэти, и3 научY тS, tкyду є4сть сeрдце лукaво.
4
Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.
5
И# рек0хъ: возвэсти2, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: и3ди2 и3 и3звёси ми2 nгнS тsгость, и3ли2 и3змёри дыхaніе вётра, и3ли2 возврати2 вспsть дeнь, и4же мимои1де.
5
Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув.
6
Ѓзъ же tвэшaхъ и3 рек0хъ: кто2 t человBкъ м0жетъ сотвори1ти, њ ни1хже мS вопрошaеши;
6
Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене?
7
Џнъ же речE ко мнЁ: ѓще бhхъ вопроси1лъ тS, глаг0лz: к0ль мн0гw жили1щъ є4сть въ сeрдцы морстёмъ, и3ли2 к0ль мн0гw и3ст0чникwвъ въ начaлэ бeздны, и3ли2 к0ль мн0гw жи6лъ є4сть над8 твeрдію небeсною, и3ли2 кjи сyть предёлы рaйстіи;
7
А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю,
8
нeгли tвэщaлъ бы ми2 є3си2: въ бeздну не снид0хъ, ни во ѓдъ є3щE, нижE на небесA когдA взыд0хъ:
8
ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався».
9
нн7э же њ сeмъ не вопроси1хъ тS, т0чію њ nгни2 и3 њ вётрэ и3 њ дни2, въ џньже є3си2 пребывaлъ, и3 без8 си1хъ вещeй бhти не м0жеши: и3 ты2 њ си1хъ ничт0же ми2 tвэщaлъ є3си2.
9
Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
10
И# речE ми2: ты2 си1хъ, ±же тво‰ сyть и3 съ тоб0ю возраст0ша, познaти не м0жеши:
10
І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати;
11
и3 кaкw сосyдъ тв0й возм0жетъ вмэсти1ти пути6 вhшнzгw, и3 ўжE мjру tвнЁ растлённу сyщу, ўразумёти раслёніе ћвное пред8 лицeмъ мои1мъ;
11
як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх?
12
И# рек0хъ къ немY: лyчше нaмъ дабы2 є3смы2 не бhли, нeжели є3щE живyщымъ жи1ти въ нечeстіихъ и3 претерпэвaти и3 не вёдати, к0еz рaди вeщи.
12
На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому.
13
Џнъ же tвэщA ми2 и3 речE: шeдъ и3д0хъ въ дубрaву древeсъ п0льныхъ, и3дёже древA совётъ сотвори1ша
13
Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду.
14
глаг0люще: пріиди1те и3 и4демъ и3 дви1гнемъ брaнь на м0ре, да ўстyпитъ нaмъ, и3 да сотвори1мъ себЁ и3ны6z дубр†вы:
14
Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси».
15
тaкожде и3 вHлны мwрскjz совётъ сотвори1ша глаг0лющz: п0йдемъ и3 дви1гнемъ брaнь на лёсы пHльныz, да побэди1вшz и5хъ воспріи1мемъ себЁ тaмw и3н0е мёсто:
15
Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце».
16
и3 бhсть ўмышлeніе дубрaвы прaздно, понeже пріи1де џгнь и3 пожжE ю5,
16
Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.
17
тaкожде и3 ўмышлeніе в0лнъ морски1хъ, понeже стA пес0къ и3 ўдержA и5хъ:
17
Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм.
18
и3 є3гдa бы є3си2 бhлъ судіS и4хъ, к0его бы є3си2 t си1хъ њправдaлъ, и3ли2 к0его ви1нна сотвори1лъ;
18
Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати?
19
Tвэщaхъ ѓзъ и3 рёхъ: вои1стинну въ совётъ сyетенъ вдaшасz, понeже землS данA є4сть лэсHмъ, и3 м0рю мёсто, є4же носи1ти вHлны сво‰.
19
Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі.
20
Џнъ же речE ко мнЁ: прaвw разсуди1лъ є3си2: чесH же рaди себE не сyдиши;
20
Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого?
21
понeже ћкоже землS дубрaвамъ данA є4сть и3 м0ре волнaмъ свои6мъ (дано2 є4сть): тaкw и5же њбитaютъ на земли2, т0кмw вeщы назє1мныz разумёти м0гутъ, ґ сyщіи на нб7сёхъ, ±же на высотЁ нб7съ.
21
Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.
22
И# њвэшaхъ и3 рек0хъ: молю1тисz, г0споди, да мнЁ дaстсz ќмъ разумёніz,
22
І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння.
23
не бо2 хотёхъ вопроси1ти њ вhшнихъ твои1хъ, но њ си1хъ, ±же всегдA въ нaсъ бывaютъ, чесw2 рaди ї}ль дaнъ въ поругaніе kзhкwмъ; и3 чесw2 рaди лю1діе твои2 возлю1бленніи даны2 kзhкwмъ нечєсти1вымъ; и3 чесw2 рaди зак0нъ nтє1цъ нaшихъ въ пaгубу низведeнъ бhсть, и3 ўстроє1ніz пи6саннаz нигдЁ сyть;
23
Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає?
24
и3 преид0хомъ њ вёка ѓки прyзи и3 живeмъ въ вели1цэмъ стрaсэ и3 ќжасэ, и3 недост0йни є3смы2 ми1лости твоеS наслёдити:
24
Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя.
25
но что2 сотвори1тъ и4мени своемY, є4же мы2 нарицaемъ; сі‰ сyть, є3гHже ѓзъ вопроси1хъ.
25
Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував.
26
Џнъ же tвэщA ко мнЁ и3 речE: коли1кw б0лэе и3спытaти бyдеши, толи1кw б0лэе и3 ўдиви1шисz, понeже ск0рw спэши1тъ вёкъ преити2
26
Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення,
27
и3 не м0жетъ носи1ти, ±же въ б{дущаz временA прaвєднымъ њбэщ†нна сyть,
27
і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
28
понeже непрaвды и3сп0лнь вёкъ сeй и3 нeмощей: ґ њ ни1хже вопрошaеши, возвэщY тебЁ: насёzно бо є4сть ѕло2, и3 не u5 пріи1де погублeніе є3гw2:
28
А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.
29
ѓще ќбw не преврати1тсz, є4же насёzно є4сть, и3 не ўстyпитъ мёсто, и3дёже насёzно лукaвство, не пріи1детъ, и3дёже насёzно є4сть блaго:
29
Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро.
30
понeже ѕлaкъ сёмене ѕлaгw всёzнъ є4сть въ сeрдце ґдaмово и3з8 начaла, и3 к0ль мн0гw ѕлA роди2 и3 донн7э и3 раждaетъ, д0ндеже пріи1детъ млачeніе;
30
Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба!
31
разсуди1 же въ себЁ ѕлaкъ ѕлaгw сёмене, коли1къ пл0дъ нечeстіz породи2;
31
Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя!
32
є3гдA пожaти бyдутъ клaси, и5мже нёсть числA, к0ль вeлію молотьбY начнyтъ твори1ти;
32
Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік!
33
И# tвэщaхъ и3 рёхъ: кaкw и3 когдA сі‰ (бyдутъ); и3 чесw2 рaди кр†тка и3 ѕл† лBта н†ша;
33
Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі?
34
И# tвэщA ко мнЁ и3 речE ми2: не спэши2 ты2 вhше вhшнzгw, тh бо тщи1шисz всyе бhти вhше є3гw2, и4бо и3зступлeніе твоE мн0го:
34
Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш.
35
є3дA не вопрошaша дyши прaведныхъ њ си1хъ въ затв0рэхъ свои1хъ, глаг0люще: док0лэ тaкw надёющесz бyдемъ; и3 когдA пріи1детъ пл0дъ жaтвы мзды2 нaшеz;
35
Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?»
36
и3 tвэщA на сі‰ їереміи1лъ ґрхaгGлъ и3 речE: є3гдA и3сп0лнитсz число2 сёменъ въ вaсъ, понeже на мёрилэ и3звёсилъ вёкъ
36
На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
37
и3 мёрою и3змёрилъ временA и3 числ0мъ сочтE часы2, и3 не восколебA, ни возбуди2, д0ндеже и3сп0лнитсz предрэчeннаz мёра.
37
і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра».
38
И# tвэщaхъ и3 рёхъ: q, вLко гDи! но и3 мы2 вси2 и3сп0лнени є3смы2 нечeстіz:
38
Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
39
и3 є3дa ли нaсъ рaди не нап0лнzтсz прaведныхъ жи6тницы, за грэхи2 њбитaющихъ на земли2;
39
І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі.
40
И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: и3ди2 и3 вопроси2 и3мyщую во чрeвэ, є3дA и3сп0лнивши дeвzть мцcей свои1хъ, є3щE возм0гутъ ложеснA є3S въ себЁ ўдержaти пл0дъ;
40
На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід?
41
И# ѓзъ tвэщaхъ: вои1стинну не м0гутъ, г0споди. Џнъ же tвэщA: во ѓдэ њби1тєли дyшъ подHбныz сyть ложеснaмъ:
41
Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі.
42
понeже ћкоже родsщаz х0щетъ вск0рэ роди1ти, да и3збэжи1тъ нyжды рождeніz, тaкw и3 сі‰ тщaтсz и3здaти w4наz, ±же вдан† и5мъ сyть:
42
Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.
43
и3з8 начaла возвэщY и3 и3з8zвлю2 тебЁ њ си1хъ, и5хже желaеши ви1дэти.
43
Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити.
44
И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, и3 ѓще возм0жно є4сть, и3 ѓще дост0инъ є4смь,
44
Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того,
45
покажи2 ми2, є3дa ли мн0жайшее є4сть врeмz прешeдшее, нeжели и3мyщее пріити2; и3ли2 мнHжайшаz преид0ша, нeже б{дущаz сyть;
45
покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде?
46
вёмъ бо, є4же прeйде, ґ тогw2 не вёмъ, є4же прейти2 и4мать.
46
Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю.
47
Џнъ же речE: стaни њдеснyю менє2, и3 и3з8zвлю2 тебЁ толковaніе при1тчи.
47
Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою.
48
И# стaхъ и3 ви1дэхъ, и3 сE, пeщь горsщаz пр0йде предо мн0ю: и3 бhсть є3гдA прeйде плaмень, ви1дэхъ, и3 сE, превзhде дhмъ.
48
І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим.
49
По си1хъ пр0йде предо мн0ю w4блакъ и3сп0лненъ воды2, и3з8 негHже и3спусти1сz д0ждь вeлій со ўстремлeніемъ: и3 є3гдA пр0йде стремлeніе дождS, преумн0жишасz въ нeмъ к†пли.
49
Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі.
50
И# речE ко мнЁ: внимaй себЁ: ћкоже растeтъ д0ждь пaче нeже к†пли, и3 џгнь, нeже дhмъ, тaкw превзhде прешeдшаz мёра: преумн0жишасz же к†пли и3 дhмъ.
50
Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим.
51
И# моли1хсz и3 рэк0хъ: мни1ши ли, ћкw жи1ти и4мамъ дaже до днjй џныхъ; и3ли2 что2 бyдетъ во днeхъ џнэхъ;
51
Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні?
52
И# tвэщa ми глаг0лz: њ знaменіихъ, њ ни1хже мS вопрошaеши, t чaсти могy ти глаг0лати, њ животё же твоeмъ нёсмь п0сланъ повёдати тебЁ, но не свёмъ.
52
На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.