Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Њ знaменіихъ же: сE, днjе пріи1дутъ, въ ни1хже живyщіи на земли2 њбременeни бyдутъ дaньми мн0гими, и3 скрhетсz пyть прaвды, и3 бyдетъ вселeннаz непл0дна t вёры,
1
Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою,
2
и3 ўмн0житсz непрaвда пaче сеS, ю4же ты2 ви1диши, и3 пaче тоS, њ нeйже є3си2 слhшалъ и3здрeвле:
2
і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув.
3
и3 бyдетъ землS, въ ню1же вшeдъ нн7э ви1диши цaрствуюшую, и3 ќзрzтъ ю5 њпустёну:
3
І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню.
4
ѓще же тебЁ дaстъ вhшній жи1ву бhти, ќзриши по трeтіей трубЁ, и3 возсіsетъ внезaпу с0лнце въ нощи2, и3 лунA три1жды въ дeнь,
4
А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день;
5
и3 воскaплетъ кр0вь t дрeва, и3 кaмень дaстъ глaсъ св0й, и3 поколeблютсz лю1діе:
5
і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться.
6
и3 т0й бyдетъ цaрствовати, є3гHже не надёютсz живyщіи на земли2, и3 пти6цы прeйдутъ t мёста своегw2,
6
Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця.
7
и3 м0ре сод0мское ры6бы и3зри1нетъ и3 дaстъ глaсъ н0щію, є3гHже мн0зи не знaша, и3 вси2 ўслhшатъ глaсъ є3гw2:
7
Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його.
8
и3 смzтeніе бyдетъ на мёстэхъ мн0зэхъ, и3 џгнь чaстw низпyститсz, и3 ѕвёріе п0льстіи преселsтсz, и3 жєны2 бwлёзнивыz породsтъ щ{да,
8
Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ.
9
и3 въ слaдкихъ водaхъ сл†ны њбрsщутсz, и3 дрyзи вси2 сaми на сS њполчaтсz: и3 скрhетсz тогдA ќмъ, и3 рaзумъ tлучи1тсz въ храни1лище своE,
9
Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище.
10
и3 взhщетсz t мн0гихъ и3 не њбрsщетсz: непрaвда же и3 невоздержaніе ўмн0житсz на земли2,
10
Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість.
11
и3 вопр0ситъ странA бли1жнюю свою2 и3 речeтъ: не прeйде ли по тебЁ прaвда прaведнаго творsщаz; и3 сегw2 tречeтсz:
11
Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні».
12
и3 бyдетъ въ то2 врeмz, и3 ўповaти бyдутъ человёцы и3 не воспріи1мутъ: труди1тисz бyдутъ, и3 не ўпрaвzтсz путіE и4хъ.
12
Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні.
13
Сі‰ знaмєніz попущeно є4сть мнЁ глаг0лати къ тебЁ: и3 ѓще пом0лишисz пaки, и3 восплaчешисz, ћкоже и3 нн7э, и3 попости1шисz сeдмь днjй, є3щE бHлшаz си1хъ ўслhшиши.
13
Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те.
14
И# возбнyхъ, и3 тёло моE ўстраши1сz ѕэлw2, и3 душA моS ўтруди1сz, ѓки бы и3счезaла.
14
І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала.
15
И# ўдержa мz, и4же приjде ѓгGлъ, и4же глаг0лаше ко мнЁ, и3 ўкрэпи1 мz и3 постaви мS на ногaхъ.
15
Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги.
16
И# бhсть въ н0щь вторyю, и3 пріи1де ко мнЁ салаfjилъ в0ждь лю1демъ и3 речE мнЁ: гдЁ бhлъ є3си2, и3 вскyю лицE твоE ск0рбно;
16
І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне?
17
и3ли2 не вёси, ћкw тебЁ ввёренъ є4сть ї}ль во странЁ преселeніz и4хъ;
17
Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його?
18
востaни ќбw и3 вкуси2 хлёба, и3 не њстaви нaсъ, ћкоже пaстырь стaдо своE въ рукaхъ волкHвъ лукaвыхъ.
18
Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків.
19
И# рек0хъ є3мY: и3ди2 t менє2 и3 не приближaйсz ко мнЁ. И# ўслhша, ћкоже рек0хъ, и3 tи1де t менє2.
19
Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене.
20
И# ѓзъ пости1хсz днjй сeдмь стенS и3 плaчz, ћкоже мнЁ заповёда ўріи1лъ ѓгGлъ.
20
А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл.
21
И# бhсть по днeхъ седми1хъ, и3 пaки помышлє1ніz сeрдца моегw2 тр{дна бsху мнЁ ѕэлw2:
21
І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими;
22
и3 воспріS душA моS дyхъ рaзума, и3 пaки начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ словесA
22
але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім
23
и3 рёхъ: q, вLко гDи! t всёхъ дубрaвъ земли2 и3 t всёхъ древeсъ є3S и3збрaлъ є3си2 віногрaдъ є3ди1нъ,
23
і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу;
24
и3 t всегw2 крyга земнaгw и3збрaлъ є3си2 себЁ ю3д0ль є3ди1ну, и3 t всёхъ цвэтHвъ вселeнныz и3збрaлъ є3си2 себЁ крjнъ є3ди1нъ,
24
Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею;
25
и3 t всёхъ бeзднъ морски1хъ и3сп0лнилъ є3си2 себЁ и3ст0чникъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ создaнныхъ градHвъ њс™и1лъ є3си2 себЁ сіHнъ,
25
Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион.
26
и3 t всёхъ сотворeній летaющихъ и3меновaлъ є3си2 себЁ голуби1цу є3ди1ну, и3 t всёхъ сотворeнныхъ скотHвъ промhслилъ є3си2 себЁ џвцу є3ди1ну,
26
З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю;
27
и3 t всёхъ ўмн0женныхъ людjй взыскaлъ є3си2 себЁ нар0дъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ и3скушeнъ зак0нъ дaлъ є3си2 си6мъ, и5хже возлюби1лъ є3си2, лю1демъ:
27
із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений.
28
и3 нн7э, гDи, вскyю предaлъ є3си2 є3ди1наго мнHгимъ и3 ўгот0валъ є3си2 на є3ди1нъ к0рень мнHги и3ны6z и3 расточи1лъ є3си2 є3ди1нъ тв0й во мнHги;
28
Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами?
29
и3 потоптaша є3го2, и5же проти1ву глаг0лаша њбэтовaніємъ твои6мъ и3 и5же твои6мъ завётwмъ не вёроваху:
29
І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували.
30
и3 ѓще ненави1дzщь возненави1дэлъ є3си2 лю1ди тво‰, твои1ми рукaми д0лженствуютъ наказaтисz.
30
І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.
31
И# бhсть є3гдA глаг0лахъ словесA, и3 п0сланъ є4сть ѓгGлъ ко мнЁ, и4же прeжде пріи1де ко мнЁ въ прешeдшую н0щь,
31
Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі,
32
и3 речe ми: послyшай мS, и3 научy тz: и3 вонми1 ми, и3 предложY пред8 тоб0ю.
32
і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше.
33
И# рек0хъ: глаг0ли, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: ѕэлw2 ты2 во ќжасэ ўмA сотвори1лсz є3си2 рaди ї}лz: и3ли2 пaче возлюби1лъ є3си2 є3го2, нeже сотвори1вый є3го2;
33
Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його?
34
И# рёхъ къ немY: ни2, г0споди, но болsщь глаг0лалъ є4смь: мyчатъ бо мS л‰двіz мо‰ по вс‰ часы2 и4щущаго пости1гнути стезю2 вhшнzгw, и3зслёдовати чaсть судA є3гw2.
34
Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його.
35
И# речE ко мнЁ: не м0жеши. И# рек0хъ: чесw2 рaди, г0споди; почто2 роди1хсz; и3ли2 вскyю не сотвори1сz ўтр0ба мaтере моеS мнЁ гр0бъ, да не ви1дэлъ бhхъ трудA їaкwвлz и3 и3знеможeніz р0да ї}лева;
35
Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського.
36
И# речE ко мнЁ: сочти2 ми2 сі‰, ±же є3щE не пріид0ша, и3 собери1 ми разсBzнныz к†пли, и3 њзелени1 ми сух‡z цвэты2,
36
І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти;
37
и3 tвeрзи ми2 запє1ртаz храни1лища, и3 и3зведи1 ми заключє1нныz въ ни1хъ вётры: покажи1 ми глaса w4бразъ, и3 тогдA покажy ти трyдъ, є3гHже жадaеши ви1дэти.
37
відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити.
38
И# рёхъ: q, вLко гDи! кт0 бо є4сть, и4же м0жетъ сі‰ вёдэти, рaзвэ т0й, и4же съ челwвёки њбитaніz не и4мать;
38
Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми?
39
ѓзъ же безyменъ, и3 кaкw могY глаг0лати њ си1хъ, њ ни1хже менE вопроси1лъ є3си2;
39
А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене?
40
И# речE ко мнЁ: ћкоже не м0жеши сотвори1ти є3ди1но t си1хъ, ±же глагHлана сyть, тaкw не м0жеши њбрэсти2 судA моегw2, и3ли2 въ конeцъ любвE, ю4же лю1демъ њбэщaхъ.
40
Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. —
41
И# рёхъ: но сE, гDи, ты2 бли1з8 є3си2 си1хъ, и5же при концы2 сyть, и3 что2 сотворsтъ, и5же прeжде менє2 бhша, и3ли2 мы2, и3ли2 и5же послэди2 нaсъ;
41
Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть?
42
И# гlа ко мнЁ: вэнцY ўпод0блю сyдъ м0й: ћкоже не послёднихъ ўмедлeніе, тaкw нижE пeрвыхъ ўскорeніе.
42
Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших.
43
И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: не м0глъ ли є3си2 сотвори1ти си1хъ, и5же сотворeни бhша, и3 и5же сyть, и3 и5же бyдутъ вкyпэ, дабы2 сеорёе сyдъ тв0й показaлъ є3си2;
43
Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій?
44
И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: не м0жетъ ўскори1ти творeніе над8 творцA, нижE снести2 вёкъ си1хъ, и5же въ нeмъ твори1ми сyть вкyпэ.
44
Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені.
45
И# рёхъ: кaкw рeклъ є3си2 рабY твоемY, понeже њживлsz њживи1лъ є3си2 t тебє2 сотворeное творeніе во є3ди1но, и3 сноси1ло творeніе: м0жетъ и3 нн7э носи1ти настоsщихъ во є3ди1но.
45
І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі.
46
И# речE ко мнЁ: вопроси2 ложeснъ жeнскихъ и3 речeши къ нeй: и3 ѓще роди1ши, вскyю по врeмени; моли2 u5бо ю5, да роди1тъ дeсzть во є3ди1но.
46
Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом.
47
И# рек0хъ: не м0жетъ, но по врeмени.
47
Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом.
48
И# речE ко мнЁ: и3 ѓзъ дaхъ ложеснA земли2 си6мъ, и5же посёzни сyть на нeй по врeмени:
48
Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом.
49
и4мже бо w4бразомъ младeнецъ не роди1тъ тёхъ, ±же стaрыхъ сyть, тaкw ѓзъ ўстр0ихъ t менє2 сотворeный вёкъ.
49
Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік.
50
И# вопроси1хъ и3 рек0хъ: понeже ўжE даeши ми2 пyть, возглаг0лю пред8 тоб0ю: и4бо мaти нaша, њ нeйже гlалъ є3си2 мнЁ, є3щE младA є4сть, ґ ўжE къ стaрости приближaетсz.
50
Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости?
51
И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: вопроси2 тоS, ћже роди1тъ, и3 речeтъ тебЁ.
51
Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі.
52
Речeши бо є4й: вскyю, к0ихъ родилA є3си2, нн7э не сyть под0бни тBмъ, и5же прeжде тебє2, но мeнши в0зрастомъ;
52
Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?»
53
И# речeтъ тебЁ и3 тA: и3нjи сyть, и5же въ ю4ности си1лы рождeни сyть, и3 и3нjи и5же под8 врeмz стaрости њскудэвaющымъ ложеснaмъ роди1шасz.
53
І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу».
54
Разумёй ќбw и3 ты2, ћкw мeнши в0зрастомъ є3стE t тёхъ, и5же прeжде вaсъ,
54
Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами;
55
и3 и5же послэди2 вaсъ, мeнши нeже вы2, ѓки ўжE старBющаzсz творє1ніz, и3 крёпость ю4ности преминyющаz.
55
і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула.
56
И# рек0хъ: молю2, гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, покажи2 рабY твоемY, и4мже посэти1ши творeніе твоE.
56
І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?