Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# речE ко мнЁ: t начaла крyга земнaгw и3 прeжде њсновaніz и3сх0дwвъ вёка, и3 прeжде нeже бhша дhшуще собр†ніz вётрwвъ
1
І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;
2
и3 прeжде нeже возшумёша глaси гр0мніи, и3 прeжде нeже возсіsша свётлwсти блистaній и3 прeжде нeже ўтверди1шасz њснов†ніz р†йскаz,
2
раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;
3
и3 прeжде нeже ви1дэни бhша крaсніи цвёти и3 прeжде нeже ўкрэпи1шасz си6лы подви1жєныz, и3 прeжде нeже собрaшасz безчи1слєннаz вHинства ѓгGлскаz
3
раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;
4
и3 прeжде нeже вознес0шасz высwты2 возд{шныz, и3 прeжде нeжели наименовaхусz мBры твeрдей и3 прeжде нeжели возгорёшасz пє1щи въ сіHнэ,
4
раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;
5
и3 прeжде нeже и3зслBдована бhша насто‰щаz лBта и3 прeжде нeже tчужди1шасz си1хъ, и5же нн7э согрэшaютъ, начин†ніz, и3 прeжде нeже назнaменани бhша тjи, и5же вёру сокр0виществоваша:
5
раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:
6
тогдA ѓзъ помhслихъ, и3 сотворє1на сyть чрез8 менE є3ди1наго, ґ не чрез8 и3н0го, и3 конeцъ бyдетъ мн0ю, ґ не и3нhмъ.
6
тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.
7
И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: к0е бyдетъ раздэлeніе времeнъ; и3ли2 когдA пeрвому конeцъ, ґ друг0му начaло;
7
Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
8
И# речE ко мнЁ: t ґвраaма дaже до їсаaка, є3гдA рождeни сyть t негw2 їaкwвъ и3 и3сavъ, рукA їaкwвлz держaше t начaла пsту и3сavову:
8
Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.
9
конeцъ бо вёка сегw2 и3сavъ, ґ другaгw начaло їaкwвъ:
9
Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків.
10
человёка рукA междY пzт0ю и3 рук0ю, и3н0гw не и3щи2, є4здро.
10
Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
11
И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: q, вLко гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма,
11
Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми,
12
молю1 тz, да покaжеши рабY твоемY конeцъ знaменій твои1хъ, и4хже чaсть показaлъ є3си2 мнЁ н0щи прешeдшіz.
12
молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.
13
И# tвэщA и3 речe ми: востaни на н0ги тво‰ и3 ўслhши глaсъ и3сп0лненъ шyма:
13
Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
14
и3 бyдетъ ѓки колебaніе, ґ не поколeблетсz мёсто, на нeмже стои1ши:
14
і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
15
сегw2 рaди, є3гдA гlетъ, ты2 не ўжасaйсz, и4бо њ концы2 сл0во и3 њсновaніе земли2 разумёетсz:
15
Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі.
16
понeже њ си1хъ вeщехъ сл0во, трzсeтсz и3 колeблетсz: вёсть бо, ћкw конeцъ и4хъ и4мать и3змэни1тисz.
16
А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.
17
И# бhсть є3гдA слhшахъ, востaхъ на н0зэ мои2 и3 слhшахъ: и3 сE, глaсъ глаг0лющь, и3 шyмъ є3гw2 ћкw шyмъ в0дъ мн0гихъ.
17
І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,
18
И# речE: сE, днjе грzдyтъ, и3 бyдетъ, внегдA приближaтисz начнY, да посэщY њбитaющихъ на земли2,
18
і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
19
и3 є3гдA и3скaти начнY t си1хъ, и5же непрaведнw повреди1ша непрaвдою своeю, и3 є3гдA и3сп0лнитсz смирeніе сіHне,
19
коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.
20
и3 є3гдA назнaменаетсz вёкъ, и4же начинaетъ преходи1ти, сі‰ знaмєніz сотворю2: кни6ги разгнyтсz пред8 лицeмъ твeрди, и3 вси2 ќзрzтъ вкyпэ,
20
А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;
21
и3 є3динолётніи младeнцы возглаг0лютъ гл†сы свои1ми, и3 чрев†тыz недозрёлыхъ родsтъ младeнцевъ, тріeхъ и3 четhрехъ мцcей, и3 поживyтъ и3 воздви1жутсz:
21
і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
22
и3 ѓбіе kвsтсz мэстA насBzннаz ненасBzна, и3 пHлнаz храни6лища внезaпу њбрsщутсz пр†здна:
22
засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;
23
и3 трубA вострyбитъ съ шyмомъ, ю4же є3гдA вси2 ўслhшатъ, ѓбіе ўжaснутсz:
23
потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.
24
и3 бyдетъ въ то2 врe м, воwружaтсz пріsтелє на пріsтелей ѓки врази2, и3 ўжaснетсz землS съ ни1ми, и3 жи6лы и3ст0чникwвъ стaнутъ и3 не стекyтъ въ часёхъ тріeхъ:
24
І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.
25
и3 бyдетъ, всsкъ, и4же њстaвленъ бyдетъ t всёхъ си1хъ, и4миже предрек0хъ тебЁ, т0й спасeтсz и3 ќзритъ спcніе моE и3 конeцъ вёка вaшегw:
25
Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.
26
и3 ќзрzтъ, и5же пріsти сyть лю1діе, и5же смeрти не вкуси1ша t рождeніz своегw2, и3 премэни1тсz сeрдце њбитaющихъ и3 њбрати1тсz въ чyвство и3н0е:
26
І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.
27
заглaдитбосz лукaвое, и3 погаси1тсz лeсть,
27
Бо зло знищиться, і зникне лукавство;
28
процвэтeтъ же вёра, и3 побэди1тсz растлёніе, и3 kви1тсz и4стина, ћже без8 плодA бsше дни6 толи6ки.
28
процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.
29
И# бhсть, є3гдA ми2 гlа, и3 сE, ти1хw смотрёхъ нaнь, пред8 ни1мже стоsхъ,
29
Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
30
и3 речE ко мнЁ сі‰: пріид0хъ къ тебЁ показaти врeмz бyдущіz н0щи:
30
І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.
31
ѓще ќбw пaки пом0лишисz и3 пaки попости1шисz сeдмь днjй, пaки тебЁ возвэщY t си1хъ б0лшыz вeщы, въ дeнь въ џньже слhшахъ:
31
Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.
32
слhшанъ бо є4сть глaсъ тв0й пред8 вhшнимъ: ви1дэ бо крёпкій и3справлeніе твоE и3 прови1дэ чистотY, ю4же t ю4ности твоеS и3мёлъ є3си2,
32
Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.
33
и3 сегw2 рaди послa мz показaти тебЁ вс‰ вeщы сі‰ и3 рещи2 тебЁ: дерзaй и3 не б0йсz,
33
Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;
34
и3 не тщи1сz съ пeрвыми времены2 мhслити сyєтнаz, да не поспэши1ши t послёднихъ времeнъ.
34
не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
35
И# бhсть по си1хъ, и3 плaкахсz пaки и3 тaкожде постsхсz сeдмь днjй, да и3сп0лню три2 седми6цы, ±же речє1ны сyть мнЁ.
35
Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.
36
И# бhсть во nсмyю н0щь, и3 сeрдце моE смущaшесz пaки во мнЁ, и3 начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ:
36
У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
37
распалaшесz бо дyхъ м0й ѕэлw2, и3 душA моS ўнывaше.
37
бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.
38
И# рек0хъ: q, гDи! гlz гlалъ є3си2 t начaла сотворeніz въ пeрвый дeнь (гlющь): да бyдетъ нeбо и3 землS, и3 твоE сл0во дёло совершeнно:
38
І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом.
39
и3 бhсть тогдA д¦ъ, и3 тмA w4крестъ ношaшесz и3 молчaніе: шyмъ глaса человёча є3щE не бЁ (сотворeнъ) t тебє2:
39
Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.
40
тогдA гlалъ є3си2, да t сокр0вищъ твои1хъ произнесeтсz свётъ свётлый, и4мже бы kви1лосz дёло твоE.
40
Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.
41
И# въ дeнь вторhй создaлъ є3си2 дyхъ твeрди и3 повелёлъ є3си2 є4й, да раздэли1тъ и3 раздэлeніе сотвори1тъ междY водaми, да чaсть нёкаz вhше ўстyпитъ и3 чaсть вторaz ни1зу пребывaетъ.
41
У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.
42
И# въ трeтій дeнь повелёлъ є3си2 водaмъ собрaтисz въ седмyю чaсть земли2, шeсть же частeй њсуши1лъ и3 сохрани1лъ є3си2, є4же бы пред8 тоб0ю служи1ли насBzны t бGа и3 ўстр0єны:
42
У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення.
43
сл0во бо твоE и3зhде, и3 дёло ѓбіе творsшесz:
43
Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;
44
и3зhде бо ѓбіе пл0дъ мн0жества безмёрнагw, и3 жел†ніz вкушeніz разли6чнаz, и3 цвёти ви1домъ непремённымъ, и3 благов0ніе њбонsніz неизслёдованнагw, и3 въ дeнь трeтій сі‰ сотворє1на сyть.
44
раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день.
45
Въ четвeртый же дeнь повелёлъ є3си2 с0лнечнэй бhти свётлости, лyнному свёту и3 ѕвёздъ расположeнію:
45
У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,
46
и3 повелёлъ є3си2 и5мъ, да слyжатъ и3мyщему бhти создaнному человёку.
46
і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.
47
Въ пsтый же дeнь рeклъ є3си2 седмёй чaсти, и3дёже бsше водA собранA, да произведeтъ живHтнаz и3 лет†ющаz и3 ры6бы, и3 тaкw творsшесz:
47
У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.
48
водA нэмA и3 бездyшна, ±же б9іимъ мановeніемъ повелэвaхусz, живHтнаz творsше, да t сегw2 ди6внаz тво‰ р0дове возвэщaютъ:
48
Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.
49
и3 тогдA сохрани1лъ є3си2 двЁ души6: и4мz є3ди1нэй назвaлъ є3си2 є3нHхъ, и3 и4мz вторёй назвaлъ є3си2 леvіаfaмъ,
49
Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.
50
и3 разлучи1лъ є3си2 | є3ди1но t другaгw: не бо2 можaше седмaz чaсть, и3дёже бsше водA собранA, вмэсти1ти и5хъ:
50
І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.
51
и3 дaлъ є3си2 є3нHху є3ди1ну чaсть, ћже њсушенA є4сть въ трeтій дeнь, да њбитaетъ на нeй, и3дёже сyть г0ръ тhсzща:
51
Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.
52
леvіаfaму же дaлъ є3си2 седмyю чaсть м0крую и3 сохрани1лъ є3си2 ю5, да бyдетъ въ снёдь, и5мже х0щеши и3 когдA х0щеши.
52
Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.
53
Въ шестhй же дeнь повелёлъ є3си2 земли2, да сотвори1тъ пред8 тоб0ю скоты2 и3 ѕвBри и3 гaды,
53
У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
54
и3 свhше си1хъ (сотвори1лъ є3си2) ґдaма, є3г0же постaвилъ є3си2 вождA и3 кнsзz над8 всёми сотворeнными, ±же сотвори1лъ є3си2, и3 t негw2 роди1мсz мы2 вси2, и5хже и3збрaлъ є3си2 лю1ди.
54
а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.
55
Сі‰ же вс‰ рек0хъ пред8 тоб0ю, гDи, ћкw рaди нaсъ создaлъ є3си2 вёкъ:
55
Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей.
56
пр0чыz же kзhки t ґдaма рождє1ны, рeклъ є3си2 w4ныz ничт0же бhти: ћкw сли1нэ ўпод0блени сyть, и3 ћкw кaпленіе t сосyда ўпод0билъ є3си2 мн0жество и4хъ:
56
Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.
57
и3 нн7э, гDи, сE, тjи kзhцы, и5же ни во чт0же вмэнeни сyть, начaша владёти нaми и3 пожирaти нaсъ:
57
І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.
58
мh же лю1діе твои2, и5хже нарeклъ є3си2 пeрвенцемъ є3динор0днымъ возлю1бленнымъ твои1мъ, прeдани є3смы2 въ рyки и4хъ:
58
Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.
59
и3 ѓще рaди нaсъ сотворeнъ бhсть вёкъ, вскyю достоsніz не њдержи1мъ съ вёкомъ; док0лэ сі‰ (бyдутъ);
59
Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?