Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Бsху же нёцыи во цRкви сyщей во ґнтіохjи прbр0цы и3 ўчи1теліе: варнaва же и3 сmмеHнъ нарицaемый нjгеръ, и3 лукjй кmринeанинъ, и3 манаи1лъ со и4рwдомъ четвертовлaстникомъ воспитaнный, и3 сavлъ.
1
В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
2
Служaщымъ же и5мъ гDеви и3 постsщымсz, речE д¦ъ с™hй: tдэли1те ми2 варнaву и3 сavла на дёло, на нeже призвaхъ и5хъ.
2
Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх».
3
ТогдA пости1вшесz и3 помоли1вшесz и3 возл0жше рyки на нS, tпусти1ша и5хъ.
3
Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
4
Сі‰ u5бо, пHслана бы6вша t д¦а с™а, снид0ста въ селеvкjю, tтyду же tплhста въ кЂпръ,
4
Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру;
5
и3 бы6вша въ саламjнэ, возвэщaста сл0во б9іе въ с0нмищихъ їудeйскихъ: и3мёzста же и3 їwaнна слугY.
5
і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння.
6
Прошє1дша же џстровъ дaже до пaфа, њбрэт0ста нёкоего мyжа волхвA лжепрор0ка їудeанина, є3мyже и4мz варіисyсъ,
6
Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус,
7
и4же бЁ со ґнfmпaтомъ сeргіемъ пavломъ, мyжемъ разyмнымъ. Сeй призвaвъ варнaву и3 сavла, взыскA ўслhшати сл0во б9іе:
7
який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
8
сопротивлsшесz же и4ма є3лЂма в0лхвъ, тaкw бо сказyетсz и4мz є3гw2, и3скjй разврати1ти ґнfmпaта t вёры.
8
А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9
Сavлъ же, и4же и3 пavелъ, и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 воззрёвъ нaнь,
9
Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
10
речE: q, и3сп0лненне всsкіz льсти2 и3 всsкіz ѕл0бы, сhне діaволь, врaже всsкіz прaвды, не престaнеши ли развращaz пути6 гDни пр†выz;
10
сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх?
11
и3 нн7э, сE, рукA гDнz на тS, и3 бyдеши слёпъ, не ви1дz с0лнца до врeмене. Внезaпу же нападE нaнь мрaкъ и3 тмA, и3 њсzзaz и3скaше вождA.
11
І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря.
12
ТогдA ви1дэвъ ґнfmпaтъ бhвшее, вёрова, дивsсz њ ў§ніи гDни.
12
Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
13
(За? lв7.) Tвeзшесz же t пaфа пavелъ и3 сyщіи съ ни1мъ, пріид0ша въ пергjю памфmлjйскую: їwaннъ же, tлучи1всz t ни1хъ, возврати1сz во їеrли1мъ.
13
Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.
14
Nни1 же, прошeдше t пергjи, пріид0ша во ґнтіохjю пісідjйскую, и3 вшeдше въ с0нмище въ дeнь суббHтный, сэд0ша.
14
Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
15
По чтeніи же зак0на и3 прbрHкъ, послaша нач†лницы с0нмища къ ни6мъ, глаг0люще: мyжіе брaтіе, ѓще є4сть сл0во въ вaсъ ўтэшeніz къ лю1демъ, глаг0лите.
15
Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть».
16
Востaвъ же пavелъ и3 помаaвъ рук0ю, речE: мyжіе ї}лтzне и3 боsщіисz бGа, ўслhшите:
16
Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте!
17
бGъ людjй си1хъ и3збрA nтцы2 нaшz и3 лю1ди вознесE въ пришeлствіи въ земли2 є3гЂпетстэй, и3 мhшцею выс0кою и3зведE и5хъ и3з8 неS
17
Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї,
18
и3 до четhредесzти лётъ препитA и5хъ въ пустhни:
18
і близько сорока років годував їх у пустелі.
19
и3 низложи1въ kзы6къ сeдмь въ земли2 ханаaнстэй, дадE и5мъ въ наслёдіе зeмлю и4хъ,
19
І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
20
и3 по си1хъ, ћкw лётъ четhреста и3 пzтьдесsтъ, дадE и5мъ судіи6 до самуи1ла прbр0ка:
20
І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
21
и3 tтyду проси1ша царS, и3 дадE и5мъ бGъ саyла сhна кjсова, мyжа t колёна веніамjнова, лётъ четhредесzть:
21
Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
22
и3 престaвль є3го2, воздви1же и5мъ дв7да въ царS, є3мyже и3 речE свидётелствовавъ: њбрэт0хъ дв7да сhна їессeова, мyжа по с®цу моемY, и4же сотвори1тъ вс‰ хотBніz мо‰.
22
Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої».
23
T сегw2 сёмене бGъ по њбэтовaнію воздви1же ї}лю спcніе ї}са,
23
З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві.
24
проповёдавшу їwaнну пред8 лицeмъ вни1тіz є3гw2 крещeніе покаsніz всBмъ лю1демъ ї}лєвымъ.
24
Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському.
25
(За? lG.) И# ћкоже скончавaше їwaннъ течeніе, глаг0лаше: кого2 мS непщyете бhти; нёсмь ѓзъ, но сE, грzдeтъ по мнЁ, є3мyже нёсмь дост0инъ разрэши1ти ремeнь сапог{ є3гw2.
25
Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах.
26
Мyжіе брaтіе, сhнове р0да ґвраaмлz, и3 и5же въ вaсъ боsщіисz бGа, вaмъ сл0во спcніz сегw2 послaсz.
26
Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього.
27
Живyщіи бо во їеrли1мэ и3 кн‰зи и4хъ, сегw2 не разумёвше, и3 глaсы прbр0чєскіz по вс‰ суббw6ты чтHмыz, њсуди1вше (є3го2), и3сп0лниша,
27
Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
28
и3 ни є3ди1ныz вины2 смeртныz њбрётше, проси1ша ў пілaта ўби1ти є3го2:
28
і, не знайшовши в Ньому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
29
ћкоже скончaша вс‰, ±же њ нeмъ пи6сана, снeмше съ дрeва, положи1ша во гр0бэ.
29
Коли ж сповнилось усе, написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
30
БGъ же воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ:
30
А Бог воскресив Його з мертвих.
31
и4же kвлsшесz во дни6 мнHги совозшeдшымъ съ ни1мъ t галілeи во їеrли1мъ, и5же нн7э сyть свидётеліе є3гw2 къ лю1демъ.
31
Він багато днів являвся тим, які вийшли з Ним із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
32
И# мы2 вaмъ благовэствyемъ њбэтовaніе бhвшее ко nтцє1мъ, ћкw сіE бGъ и3сп0лнилъ є4сть нaмъ чaдwмъ и4хъ, воздви1гъ ї}са,
32
І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
33
ћкоже и3 во pалмЁ вторёмъ пи1сано є4сть: сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS.
33
як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе».
34
Ґ ћкоже воскRси2 є3го2 t мeртвыхъ, не ктомY хотsща возврати1тисz во и3стлёніе, си1це речE: ћкw дaмъ вaмъ прпdбнаz дв7дwва вBрнаz.
34
А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно».
35
Тёмже и3 въ друг0мъ гlетъ: не дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz.
35
Тому й в іншому місці говорить: «Не даси Святому Твоєму побачити тління».
36
Дв7дъ бо, своемY р0ду послужи1въ б9іимъ совётомъ, ќспе, и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ, и3 ви1дэ и3стлёніе:
36
Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
37
ґ є3г0же бGъ воздви1же, не ви1дэ и3стлёніz.
37
а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
38
Вёдомо u5бо да бyдетъ вaмъ, мyжіе брaтіе, ћкw є3гw2 рaди вaмъ њставлeніе грэхHвъ проповёдаетсz:
38
Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;
39
и3 t всёхъ, t ни1хже не возмог0сте въ зак0нэ мwmсeовэ њправди1тисz, њ сeмъ всsкъ вёруzй њправдaетсz.
39
і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.
40
Блюди1те u5бо, да не пріи1детъ на вaсъ рэчeнное во прbр0цэхъ:
40
Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
41
ви1дите, неради1віи, и3 чуди1тесz, и3 ќзрите и3 и3счeзнете: ћкw дёло ѓзъ содёлаю во дни6 вaшz, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 повёсть вaмъ.
41
«Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам».
42
И#сходsщымъ же и5мъ t с0нмища їудeйска, молsху kзhцы въ другyю суббHту глаг0латисz и5мъ глаг0лwмъ си6мъ:
42
Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу.
43
разшeдшусz же соб0ру, послёдоваша мн0зи t їудє1й и3 чести1выхъ пришлє1цъ пavлу и3 варнaвэ, и5же, глагHлюща и5мъ, ўвэщaста и5хъ пребывaти въ блгdти б9іей.
43
Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій.
44
Во грzдyщую же суббHту мaлw не вeсь грaдъ собрaсz послyшати сл0ва б9іz:
44
Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
45
ви1дэвше же їудeє нар0ды, и3сп0лнишасz зaвисти и3 вопреки2 глаг0лаху глаг0лємымъ t пavла, сопроти1въ глаг0люще и3 хулsще.
45
Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло.
46
Дерзн{вша же пavелъ и3 варнaва рек0ста: вaмъ бЁ лёпо пeрвэе глаг0лати сл0во б9іе: ґ понeже tверг0сте є5 и3 недостHйны творитE сaми себE вёчному животY, сE, њбращaемсz во kзhки:
46
Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
47
тaкw бо заповёда нaмъ гDь: положи1хъ тS во свётъ kзhкwмъ, є4же бhти тебЁ во спcніе дaже до послёднихъ земли2.
47
Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі».
48
Слhшаще же kзhцы рaдовахусz и3 слaвлzху сл0во гDне, и3 вёроваша, є3ли1цы ўчинeни бsху въ жи1знь вёчную:
48
Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
49
проношaшесz же сл0во гDне по всeй странЁ.
49
І слово Господнє поширилося по всій країні.
50
Їудeє же наусти1ша чести6выz жєны2 и3 благоwбр†зныz и3 старёйшины грaда, и3 воздвиг0ша гонeніе на пavла и3 варнaву, и3 и3згнaша | t предBлъ свои1хъ.
50
Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі.
51
W$на же, tр‰сша прaхъ t н0гъ свои1хъ на ни1хъ, пріид0ста во їконjю.
51
Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
52
Ўчн7цh же и3сполнsхусz рaдости и3 д¦а с™а.
52
А ученики сповнювались радости й Духа Святого.