Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# нёцыи сшeдше t їудeи, ўчaху брaтію, ћкw ѓще не њбрёжетесz по њбhчаю мwmсeову, не м0жете спасти1сz.
1
Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
2
Бhвшей же рaспри и3 стzзaнію не мaлу пavлу и3 варнaвэ къ ни6мъ, ўчини1ша взhти пavлу и3 варнaвэ и3 нBкимъ други6мъ t ни1хъ ко ґпcлwмъ и3 стaрцємъ во їеrли1мъ њ вопрошeніи сeмъ.
2
Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.
3
Nни1 же u5бо, предп0слани бhвше t цRкве, прохождaху фінікjю и3 самарjю, повёдающе њбращeніе kзhкwвъ, и3 творsху рaдость вeлію всeй брaтіи.
3
Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям.
4
Пришeдше же во їеrли1мъ, пріsти бhша t цRкве и3 ґпcлъ и3 стaрєцъ, сказaша же, є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ми и3 ћкw tвeрзе kзhкwмъ двeрь вёры.
4
Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
5
(За? lѕ7.) Востaша же нёцыи t є4реси фарісeйскіz вёровавшіи, глаг0люще, ћкw подобaетъ њбрёзати и5хъ, завэщавaти же блюсти2 зак0нъ мwmсeовъ.
5
Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
6
Собрaшасz же ґпcли и3 стaрцы вёдэти њ словеси2 сeмъ.
6
Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7
Мн0гу же взыскaнію бhвшу, востaвъ пeтръ речE къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, вы2 вёсте, ћкw t днjй пeрвыхъ бGъ въ нaсъ и3збрA ўсты6 мои1ми ўслhшати kзhкwмъ сл0во бlговёстіz и3 вёровати:
7
Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували;
8
и3 с®цевёдецъ бGъ свидётелствова и5мъ, дaвъ и5мъ д¦а с™aго, ћкоже и3 нaмъ,
8
і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
9
и3 ничт0же разсуди2 междY нaми же и3 џнэми, вёрою њчи1щь сердцA и4хъ:
9
і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
10
нн7э u5бо что2 и3скушaете бGа, (хотsще) возложи1ти и4го на вы6и ўчн7кHмъ, є3гHже ни nтцы2 нaши, ни мы2 возмог0хомъ понести2;
10
Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
11
но блгdтію гDа ї}са хrтA вёруемъ спcти1сz, ћкоже и3 nни2.
11
Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони».
12
Ўмолчa же всE мн0жество и3 послyшаху варнaвы и3 пavла повёдающєю, є3ли6ка сотвори2 бGъ знaмєніz и3 чудесA во kзhцэхъ и4ма.
12
Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників.
13
По ўмолчaніи же є3ю2, tвэщA їaкwвъ глаг0лz: мyжіе брaтіе, послyшайте менE:
13
Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене.
14
сmмеHнъ повёда, ћкw прeжде бGъ посэти2 пріsти t kзы6къ лю1ди њ и4мени своeмъ:
14
Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.
15
и3 семY согласyютъ словесA прbрHкъ, ћкоже пи1шетъ:
15
І з цим згідні слова пророків, як написано:
16
по си1хъ њбращyсz и3 сози1жду кр0въ дв7довъ пaдшій, и3 раскHпанаz є3гw2 сози1жду и3 и3спрaвлю є3го2,
16
«Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,
17
ћкw да взhщутъ пр0чіи человёцы гDа, и3 вси2 kзhцы, въ ни1хже наречeсz и4мz моE, гlетъ гDь, творsй сі‰ вс‰.
17
щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
18
Раз{мна t вёка сyть бGови вс‰ дэлA є3гw2.
18
Відомі Богові споконвіку всі діла Його.
19
Сегw2 рaди ѓзъ суждY не стужaти t kзы6къ њбращaющымсz къ бGу,
19
Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога,
20
но заповёдати и5мъ њгребaтисz t трeбъ јдwлскихъ и3 t блудA и3 ўдaвленины и3 t кр0ве, и3 є3ли6ка неугHдна себЁ сyть, и3ны6мъ не твори1ти.
20
а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
21
Мwmсeй бо t родHвъ дрeвнихъ по всBмъ градHмъ проповёдающыz є3го2 и4мать, въ с0нмищихъ по вс‰ суббw6ты чт0мый.
21
Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
22
ТогдA и3зв0лисz ґпcлwмъ и3 стaрцємъ со всeю цRковію, и3збрaвше м{жа t ни1хъ, послaти во ґнтіохjю съ пavломъ и3 варнaвою, їyду нарицaемаго варсaву, и3 сjлу, м{жа нарHчита въ брaтіи,
22
Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
23
написaвше рукaма и4хъ сі‰: ґпcли и3 стaрцы и3 брaтіz, сyщымъ во ґнтіохjи и3 сmрjи и3 кілікjи брaтіzмъ, и5же t kзы6къ, (њ гDэ) рaдоватисz.
23
написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.
24
Понeже слhшахомъ, ћкw нёцыи t нaсъ и3зшeдше возмути1ша вaсъ словесы2, развращaюще дyшы вaшz, глаг0люще њбрёзатисz и3 блюсти2 зак0нъ, и5мже мы2 не завэщaхомъ:
24
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
25
и3зв0лисz нaмъ собрaвшымсz є3динодyшнw, и3збр†нныz мyжы послaти къ вaмъ, съ возлю1бленныма нaшима варнaвою и3 пavломъ,
25
то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
26
человёкома предaвшема дyшы сво‰ њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA:
26
чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
27
послaхомъ u5бо їyду и3 сjлу, и3 тёхъ сл0вомъ сказyющихъ т†zжде:
27
Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
28
и3зв0лисz бо с™0му д¦у и3 нaмъ, ничт0же мн0жае возложи1ти вaмъ тzготы2, рaзвэ нyждныхъ си1хъ:
28
Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного:
29
њгребaтисz t їдwложeртвенныхъ и3 кр0ве, и3 ўдaвленины и3 блудA: и3 є3ли6ка не х0щете вaмъ бhти, други6мъ не твори1те: t ни1хже соблюдaюще себE, д0брэ сотворитE. Здрaвствуйте.
29
утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!»
30
Nни1 же u5бо п0слани бhвше пріид0ша во ґнтіохjю, и3 собрaвше нар0дъ, вдaша послaніе.
30
Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання.
31
Прочeтше же, возрaдовашасz њ ўтэшeніи.
31
Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
32
Їyда же и3 сjла, и3 т† прbрHка с{ща, сл0вомъ мн0зэмъ ўтёшиста брaтію и3 ўтверди1ста.
32
Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.
33
Пребы6вша же тaмw врeмz, tпущє1на бhста съ ми1ромъ t брaтій ко ґпcлwмъ.
33
Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів.
34
И#зв0лисz же сjлэ пребhти тaмw, їyда же возврати1сz во їеrли1мъ.
34
Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
35
(За? lз7.) Пavелъ же и3 варнaва живsста во ґнтіохjи, ўч†ща и3 благовэств{юща сл0во гDне, и3 со и3нёми мн0гими.
35
Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
36
По нёкихъ же днeхъ речE пavелъ къ варнaвэ: возврaщшесz подобaетъ посэти1ти брaтію нaшу во всёхъ градёхъ, въ ни1хже проповёдахомъ сл0во гDне, кaкw пребывaютъ.
36
Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть».
37
Варнaва же восхотЁ поsти съ соб0ю їwaнна нарицaемаго мaрка:
37
Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,
38
пavелъ же глаг0лаше tстyпльшагw t нaю t памфmлjи и3 не шeдшагw съ нaма на дёло, на нeже п0слани бhхомъ, не поsти сего2 съ соб0ю.
38
але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані.
39
Бhсть u5бо рaспрz, ћкw tлучи1тисz и4ма t себє2: варнaва ќбw поeмь мaрка tплы2 въ кЂпръ:
39
Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;
40
пavелъ же и3збрaвъ сjлу и3зhде прeданъ блгdти б9іей t брaтій,
40
а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,
41
прохождaше же сmрjю и3 кілікjю, ўтверждaz цRкви.
41
і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви.