Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Пріи1де же въ дeрвію и3 лЂстру. И# сE, ўчн7къ нёкій бЁ тY, и4менемъ тімоfeй, сhнъ жены2 нёкіz їудeаныни вёрны, nтцa же є4ллина:
1
Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько — еллін,
2
и4же свидётелствованъ бЁ t сyщихъ въ лЂстрэхъ и3 їконjи брaтіи.
2
і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3
Сего2 восхотЁ пavелъ съ соб0ю и3зhти: и3 пріeмь њбрёза є3го2, їудє1й рaди сyщихъ на мёстэхъ џнэхъ: вёдzху бо вси2 nтцA є3гw2, ћкw є4ллинъ бsше.
3
Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4
И# ћкоже прохождaху грaды, предаsше и5мъ храни1ти ўстaвы суждє1нныz t ґпcлъ и3 стaрєцъ, и5же во їеrли1мэ.
4
Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі.
5
ЦRкви же ўтверждaхусz вёрою и3 прибывaху въ число2 по вс‰ дни6.
5
І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6
Прошeдше же фрmгjю и3 галатjйскую странY, возбранeни (бhша) t с™aгw д¦а глаг0лати сл0во во ґсjи.
6
Коли ж вони пройшли Фригію та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії.
7
Пришeдше же въ мmсjю, покушaхусz въ віfmнjю поити2: и3 не њстaви и4хъ д¦ъ.
7
Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх.
8
Прешeдше же мmсjю, снид0ша въ трwaду.
8
Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троаду.
9
И# видёніе въ нощи2 kви1сz пavлу: мyжъ нёкій бЁ макед0нzнинъ стоS, молS є3го2 и3 глаг0лz: пришeдъ въ макед0нію, помози2 нaмъ.
9
І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: «Прийди до Македонії і допоможи нам».
10
И# ћкоже видёніе ви1дэ, ѓбіе взыскaхомъ и3зhти въ макед0нію, разумёвше, ћкw призвA ны2 гDь благовэсти1ти и5мъ.
10
Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11
Tвeзшесz же t трwaды, пріид0хомъ въ самоfрaкъ, воyтріе же въ неап0ль,
11
Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
12
tтyду же въ філjппы, и4же є4сть пeрвый грaдъ чaсти макед0ніи, колHніа. Бёхомъ же въ т0мъ грaдэ пребывaюще дни6 нBкіz.
12
звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів.
13
Въ дeнь же суббHтный и3зыд0хомъ в0нъ и3з8 грaда при рэцЁ, и3дёже мнsшесz моли1твенница бhти, и3 сёдше глаг0лахомъ къ собрaвшымсz женaмъ.
13
А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходились.
14
И# нёкаz женA, и4менемъ лmдjа, порфmропродaлница t грaда fmатjрскагw, чтyщи бGа, послyшаше: є4йже гDь tвeрзе сeрдце внимaти глаг0лємымъ t пavла.
14
І слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло.
15
Ћкоже крести1сz тA и3 д0мъ є3S, молsше ны2 глаг0лющи: ѓще ўсмотри1сте мS вёрну гDеви бhти, вшeдше въ д0мъ м0й, пребyдите. И# принyди нaсъ.
15
Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене»; і переконала нас.
16
(За? l}.) Бhсть же и3дyщымъ нaмъ на моли1тву, nтрокови1ца нёкаz и3мyщаz дyхъ пытли1въ срёте нaсъ, ћже стzжaніе мн0го даsше господє1мъ свои6мъ волхвyющи.
16
Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям.
17
ТA послёдовавши пavлу и3 нaмъ, взывaше глаг0лющи: сjи человёцы раби2 бGа вhшнzгw сyть, и5же возвэщaютъ нaмъ пyть спcніz.
17
Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: «Ці чоловіки — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння».
18
Сe же творsше на мнHги дни6. Стужи1въ же си2 пavелъ и3 њбрaщьсz, дyхови речE: запрещaю ти2 и4менемъ ї}са хrтA, и3зhди и3з8 неS. И# и3зhде въ т0мъ часЁ.
18
Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: «Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї». І дух вийшов відразу.
19
Ви1дэвше же госп0діе є3S, ћкw и3зhде надeжда стzжaніz и4хъ, поeмше пavла и3 сjлу, влек0ша на т0ргъ ко кнzзє1мъ,
19
Господарі ж її, побачивши, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20
и3 привeдше и5хъ къ воев0дамъ, рёша: сjи человёцы возмущaютъ грaдъ нaшъ, їудeє сyще,
20
І, привівши їх до воєвод, сказали: «Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто
21
и3 завэщавaютъ њбы6чаи, ±же не дост0итъ нaмъ пріимaти ни твори1ти, ри1млzнwмъ сyщымъ.
21
і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати».
22
И# сни1десz нар0дъ на ни1хъ, и3 воевHды растерзaвше и4ма ри6зы, велsху пaлицами би1ти и5хъ:
22
Народ також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями
23
мнHги же дaвше и4ма р†ны, всади1ша въ темни1цу, завэщaвше темни1чному стрaжу твeрдw стрещи2 и5хъ:
23
і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх.
24
и4же таково2 завэщaніе пріeмь, всади2 и5хъ во внyтреннюю темни1цу и3 н0ги и4хъ заби2 въ клaдэ.
24
Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду.
25
Въ полyнощи же пavелъ и3 сjла мол‰щасz поsста бGа: послyшаху же и4хъ ю4зницы.
25
Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх.
26
Внезaпу же трyсъ бhсть вeлій, ћкw поколебaтисz њсновaнію темни1чному: tверз0шасz же ѓбіе двє1ри вс‰, и3 всBмъ ю4зы њслабёша.
26
Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27
Возбyждьсz же темни1чный стрaжъ и3 ви1дэвъ tвє1рсты двє1ри темни1цы, и3звлeкъ н0жъ, хотsше себE ўби1ти, мнS и3збёгшz ю4зники.
27
В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли.
28
Возгласи1 же глaсомъ вeліимъ пavелъ глаг0лz: ничт0же сотвори2 себЁ ѕлA, вси1 бо є3смы2 здЁ.
28
Але Павло вигукнув голосно: «Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут».
29
Проси1въ же свэщи2 вскочи2, и3 трeпетенъ бhвъ, припадE къ пavлу и3 сjлэ,
29
Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30
и3 и3звeдъ и5хъ в0нъ, речE: госп0діе, чт0 ми подобaетъ твори1ти, да сп7сyсz;
30
і, вивівши їх геть, сказав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?»
31
W$на же рек0ста: вёруй въ гDа ї}са хrтA, и3 сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й.
31
Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій».
32
И# глаг0ласта є3мY сл0во гDне, и3 всBмъ, и5же въ домY є3гw2.
32
І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33
И# поeмь | въ т0йже чaсъ н0щи, и3змы2 t рaнъ и3 крести1сz сaмъ и3 свои2 є3мY вси2 ѓбіе:
33
І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34
ввeдъ же | въ д0мъ св0й, постaви трапeзу и3 возрaдовасz со всёмъ д0момъ свои1мъ, вёровавъ бGу.
34
І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35
Дню1 же бhвшу, послaша воевHды пaличники, глаг0люще: tпусти2 человBка w4на.
35
Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: «Відпусти людей тих».
36
Сказa же темни1чный стрaжъ словесA сі‰ пavлу, ћкw послaша воевHды, да tпущє1на бyдета: нн7э u5бо и3зшє1дша, и3ди1та съ ми1ромъ.
36
В’язничний сторож сказав про це Павлові: «Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром».
37
Пavелъ же речE къ ни6мъ: би1вше нaю пред8 людьми2, неwсуждє1нна человBка ри6млzнина с{ща, всади1ша въ темни1цу, и3 нн7э w4тай и3зв0дzтъ нaю; ни1 бо: но да пришeдше сaми и3зведyтъ нaю.
37
Але Павло відказав їм: «Нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Ні, нехай прийдуть і самі виведуть нас».
38
Сказaша же пaличницы воев0дамъ глаг0лы сі‰: и3 ўбоsшасz слhшавше, ћкw ри6млzнина є3стA.
38
Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39
И# пришeдше ўмоли1ша и5хъ и3 и3звeдше молsху и3зhти и3з8 грaда.
39
І, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста.
40
И#зшє1дша же и3з8 темни1цы пріид0ста къ лmдjи, и3 ви6дэвша брaтію, ўтёшиста и5хъ и3 и3зыд0ста.
40
Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.