Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(За? G.) И# є3гдA скончавaшасz днjе пzтьдесsтницы, бёша вси2 ґпcли є3динодyшнw вкyпэ.
1
Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі.
2
И# бhсть внезaпу съ небесE шyмъ, ћкw носи1му дыхaнію бyрну, и3 и3сп0лни вeсь д0мъ, и3дёже бsху сэдsще:
2
І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували.
3
и3 kви1шасz и5мъ раздэлeни љзhцы ћкw џгненни, сёде же на є3ди1нэмъ к0емждо и4хъ.
3
І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них.
4
И# и3сп0лнишасz вси2 д¦а с™а и3 начaша глаг0лати и3нhми љзhки, ћкоже д¦ъ даsше и5мъ провэщавaти.
4
І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5
Бsху же во їеrли1мэ живyщіи їудeє, мyжіе благоговёйніи, t всегw2 kзhка, и4же под8 небесeмъ.
5
У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.
6
Бhвшу же глaсу семY, сни1десz нар0дъ и3 смzтeсz, ћкw слhшаху є3ди1нъ кjйждо и4хъ свои1мъ љзhкомъ глаг0лющихъ и5хъ.
6
Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.
7
Дивлsхусz же вси2 и3 чудsхусz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: не сe ли, вси2 сjи сyть глаг0лющіи галілeане;
7
І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8
и3 кaкw мы2 слhшимъ кjйждо св0й љзhкъ нaшъ, въ нeмже роди1хомсz,
8
Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.
9
пaрfzне и3 ми1дzне и3 є3ламjтє, и3 живyщіи въ месопотaміи, во їудeи же и3 каппадокjи, въ п0нтэ и3 во ґсjи,
9
Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10
во фрmгjи же и3 памфmлjи, во є3гЂптэ и3 странaхъ лівЂи, ћже при кmринjи, и3 приходsщіи ри1млzне, їудeє же и3 пришeлцы,
10
Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти*,
11
кри1тzне и3 ґрaвлzне, слhшимъ глаг0лющихъ и5хъ нaшими љзы6ки вели6чіz б9іz;
11
критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»
12
Ўжасaхусz же вси2 и3 недоумэвaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 ќбw х0щетъ сіE бhти;
12
І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?»
13
И#нjи же ругaющесz глаг0лаху, ћкw він0мъ и3сп0лнени сyть.
13
А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина».
14
(За? д7.) Стaвъ же пeтръ со є3динонaдесzтьми, воздви1же глaсъ св0й и3 речE и5мъ: мyжіе їудeйстіи и3 живyщіи во їеrли1мэ вси2, сіE вaмъ разyмно да бyдетъ, и3 внуши1те глаг0лы мо‰:
14
Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15
не бо2, ћкоже вы2 непщyете, сjи піsни сyть, є4сть бо чaсъ трeтій днE:
15
вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16
но сіE є4сть рэчeнное прbр0комъ їwи1лемъ:
16
але це те, що провіщав пророк Іоїль:
17
и3 бyдетъ въ послBдніz дни6, гlетъ гDь, и3злію2 t д¦а моегw2 на всsку пл0ть, и3 прорекyтъ сhнове вaши и3 дщє1ри вaшz, и3 ю4нwши вaши видBніz ќзрzтъ, и3 стaрцы вaши сHніz ви1дzтъ:
17
«І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18
и4бо на рабы6 мо‰ и3 на рабы6ни мо‰ во дни6 w4ны и3злію2 t д¦а моегw2, и3 прорекyтъ:
18
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19
и3 дaмъ чудесA на небеси2 горЁ и3 знaмєніz на земли2 ни1зу, кр0вь и3 џгнь и3 курeніе дhма:
19
І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20
с0лнце преложи1тсz во тмY, и3 лунA въ кр0вь, прeжде дaже не пріити2 дню2 гDню вели1кому и3 просвэщeнному:
20
Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21
и3 бyдетъ, всsкъ, и4же ѓще призовeтъ и4мz гDне, сп7сeтсz.
21
І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».
22
(За? е7.) Мyжіе ї}лстіи, послyшайте словeсъ си1хъ: ї}са назwрeа, мyжа t бGа и3звёствованна въ вaсъ си1лами и3 чудесы2 и3 знaмєніи, ±же сотвори2 тёмъ бGъ посредЁ вaсъ, ћкоже и3 сaми вёсте,
22
Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23
сего2 нарековaннымъ совётомъ и3 проразумёніемъ б9іимъ прeдана пріeмше, рукaми беззак0нныхъ пригв0ждше ўби1сте:
23
Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24
є3г0же бGъ воскRси2, разрэши1въ бwлёзни смє1ртныz, ћкоже не бsше м0щно держи1му бhти є3мY t неS.
24
але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.
25
Дв7дъ бо глаг0летъ њ нeмъ: предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкw њ деснyю менє2 є4сть, да не подви1жусz:
25
Бо Давид говорить про Нього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26
сегw2 рaди возвесели1сz сeрдце моE, и3 возрaдовасz љзhкъ м0й: є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсz на ўповaніи,
26
Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27
ћкw не њстaвиши души2 моеS во ѓдэ, нижE дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz:
27
бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
28
сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA: и3сп0лниши мS весeліz съ лицeмъ твои1мъ.
28
Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм».
29
Мyжіе брaтіе, дост0итъ рещи2 съ дерзновeніемъ къ вaмъ њ патріaрсэ дв7дэ, ћкw и3 ќмре и3 погребeнъ бhсть, и3 гр0бъ є3гw2 є4сть въ нaсъ дaже до днE сегw2:
29
Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня.
30
прbр0къ u5бо сhй и3 вёдый, ћкw клsтвою клsтсz є3мY бGъ t плодA чрeслъ є3гw2 по пlти воздви1гнути хrтA и3 посади1ти є3го2 на прест0лэ є3гw2,
30
Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його,
31
предви1дэвъ глаг0ла њ воскrніи хrт0вэ, ћкw не њстaвисz дш7A є3гw2 во ѓдэ, ни пlть є3гw2 ви1дэ и3стлёніz.
31
він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління.
32
Сего2 ї}са воскRси2 бGъ, є3мyже вси2 мы2 є3смы2 свидётеліе.
32
Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки.
33
Десни1цею u5бо б9іею вознесeсz, и3 њбэтовaніе с™aгw д¦а пріeмь t nц7A, и3зліS сіE, є4же вы2 нн7э ви1дите и3 слhшите.
33
Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34
Не бо2 дв7дъ взhде на нб7сA, глаг0летъ бо сaмъ: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њ деснyю менє2,
34
Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
35
д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе н0гъ твои1хъ.
35
доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх».
36
Твeрдw u5бо да разумёетъ вeсь д0мъ ї}левъ, ћкw и3 гDа и3 хrтA є3го2 бGъ сотвори1лъ є4сть, сего2 ї}са, є3г0же вы2 распsсте.
36
Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли».
37
Слhшавше же ўмили1шасz сeрдцемъ и3 рёша къ петрY и3 пр0чымъ ґпcлwмъ: что2 сотвори1мъ, мyжіе брaтіе;
37
Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?»
38
(За? ѕ7.) Пeтръ же речE къ ни6мъ: покaйтесz, и3 да крести1тсz кjйждо вaсъ во и4мz ї}са хrтA во њставлeніе грэхHвъ: и3 пріи1мете дaръ с™aгw д¦а:
38
Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39
вaмъ бо є4сть њбэтовaніе и3 чaдwмъ вaшымъ и3 всBмъ д†льнимъ, є3ли6ки ѓще призовeтъ гDь бGъ нaшъ.
39
бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40
И# и3нhми словесы2 мн0жайшими засвидётелствоваше и3 молsше |, глаг0лz: спаси1тесz t р0да стропти1вагw сегw2.
40
І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого».
41
И%же u5бо любeзнw пріsша сл0во є3гw2, крести1шасz: и3 приложи1шасz въ дeнь т0й дyшъ ћкw три2 тhсzщы:
41
Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42
бsху же терпsще во ўчeніи ґпcлъ и3 во nбщeніи и3 въ преломлeніи хлёба и3 въ моли1твахъ.
42
Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах.
43
Бhсть же на всsкой души2 стрaхъ: мнHга бо чудесA и3 знaмєніz ґпcлы бhша во їеrли1мэ.
43
Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі.
44
Стрaхъ же вeлій бsше на всёхъ и4хъ. Вси1 же вёровавшіи бsху вкyпэ и3 и3мsху вс‰ w4бща:
44
Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45
и3 стzж†ніz и3 и3мёніz продаsху, и3 раздаsху всBмъ, є3гHже ѓще кто2 трeбоваше:
45
І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46
по вс‰ же дни6 терпsще є3динодyшнw въ цeркви и3 ломsще по домHмъ хлёбъ, пріимaху пи1щу въ рaдости и3 въ простотЁ сeрдца,
46
І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47
хвaлzще бGа и3 и3мyще благодaть ў всёхъ людjй. ГDь же прилагaше по вс‰ дни6 цRкви сп7сaющыzсz.
47
хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.