Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По ўтишeніи же молвы2, призвaвъ пavелъ ўчн7ки2, ўтёшивъ и3 цэловaвъ и5хъ, и3зhде и3ти2 въ макед0нію.
1
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
2
Прошeдъ же страны6 w4ны и3 ўтёшивъ и5хъ сл0вомъ мн0гимъ, пріи1де во є3ллaду:
2
Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
3
пожи1въ же мцcы три2, бhвшу нaнь навёту t їудє1й, хотsщу tвезти1сz въ сmрjю, бhсть хотёніе возврати1тисz сквозЁ макед0нію.
3
Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
4
Послёдова же є3мY дaже до ґсjи сwсіпaтръ пЂрровъ бeрzнинъ, солyнzне же ґрістaрхъ и3 секyндъ, и3 гaій дeрвzнинъ и3 тімоfeй, ґсjане же тmхjкъ и3 трофjмъ.
4
Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.
5
Сjи предшeдше ждaху нaсъ въ трwaдэ.
5
Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
6
Мh же tвез0хомсz по днeхъ њпрэсн0чныхъ t філ‡ппъ и3 пріид0хомъ къ ни6мъ въ трwaду во днeхъ пzти2, и3дёже пребhхомъ днjй сeдмь.
6
А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
7
(За? м7G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ, собрaвшымсz ўчн7кHмъ преломи1ти хлёбъ, пavелъ бесёдоваше къ ни6мъ, хотS и3зhти на ќтріи, прострe же сл0во до полyнощи.
7
Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.
8
Бsху же свэщы2 мнHги въ г0рницэ, и3дёже бёхомъ с0брани.
8
У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.
9
Сэдs же нёкто ю4ноша, и4менемъ є3vтЂхъ, во nкнЁ, њтzгчeнъ сн0мъ глуб0кимъ, глаг0лющу пavлу њ мн0зэ, прекл0ньсz t снA, падE t трекр0вника д0лу, и3 взsша є3го2 мeртва.
9
Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10
Сошeдъ же пavелъ нападE нaнь, и3 њб8eмь є3го2 речE: не м0лвите, и4бо душA є3гw2 въ нeмъ є4сть.
10
Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
11
Возшeдъ же и3 прел0мль хлёбъ и3 вкyшь, дов0лнw же бесёдовавъ дaже до зари2, и3 тaкw и3зhде.
11
Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.
12
Привед0ша же џтрока жи1ва и3 ўтёшишасz не мaлw.
12
Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
13
Мh же, пришeдше въ корaбль, tвез0хомсz во ѓссонъ, tтyду хотsще поsти пavла: тaкw бо нaмъ бЁ повелёлъ, хотS сaмъ пёшь и3ти2.
13
Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
14
И# ћкоже сни1десz съ нaми во ѓссонэ, взeмше є3го2 пріид0хомъ въ мітmли1нъ.
14
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
15
И# tтyду tвeзшесz, во ќтріе пристaхомъ проти1ву хjю, въ другjй же tвез0хомсz въ сaмонъ, и3 пребhвше въ трwгmллjи, въ грzдyщій же дeнь пріид0хомъ въ міли1тъ:
15
І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,
16
(За? м7д7.) суди1 бо пavелъ ми1мо и3ти2 є3фeсъ, ћкw да не бyдетъ є3мY закоснёти во ґсjи, тщaшебосz, ѓще возм0жно бyдетъ, въ дeнь пzтьдесsтный бhти во їеrли1мэ.
16
бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
17
T міли1та же послaвъ во є3фeсъ, призвA пресвЂтеры цRкHвныz,
17
З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,
18
и3 ћкоже пріид0ша къ немY, речE къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw t пeрвагw днE, tнeлиже пріид0хъ во ґсjю, кaкw съ вaми всE врeмz бhхъ,
18
і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19
раб0таz гDеви со всsкимъ смиреномdріемъ и3 мн0гими слезaми и3 напaстьми, прилучи1вшимисz мнЁ t їудeйскихъ навBтъ:
19
служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;
20
ћкw ни въ чес0мъ t полeзныхъ њбинyхсz, є4же сказaти вaмъ и3 научи1ти вaсъ пред8 людьми2 и3 по домHмъ,
20
що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах,
21
засвидётелствуz їудeємъ же и3 є4ллинwмъ є4же къ бGу покаsніе и3 вёру ћже въ гDа нaшего ї}са хrтA.
21
проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22
И# нн7э, сE, ѓзъ свsзанъ дyхомъ грzдY во їеrли1мъ, ±же въ нeмъ хот‰щаz приключи1тисz мнЁ не вёдый:
22
І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене;
23
т0чію ћкw д¦ъ с™hй по вс‰ грaды свидётелствуетъ, гlz, ћкw ќзы менE и3 скHрби ждyтъ.
23
тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.
24
Но ни є3ди1но же попечeніе творю2, нижE и4мамъ дyшу мою2 чeстну себЁ, рaзвэ є4же скончaти течeніе моE съ рaдостію и3 слyжбу, ю4же пріsхъ t гDа ї}са, засвидётелствовати є3ђліе блгdти б9іz.
24
Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25
И# нн7э, сE, ѓзъ вёмъ, ћкw ктомY не ќзрите лицA моегw2 вы2 вси2, въ ни1хже проид0хъ проповёдуz цrтвіе б9іе.
25
І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26
Тёмже свидётелствую вaмъ во днeшній дeнь, ћкw чи1стъ ѓзъ t кр0ве всёхъ,
26
Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,
27
не њбинyхсz бо сказaти вaмъ всю2 в0лю б9ію.
27
бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28
Внимaйте u5бо себЁ и3 всемY стaду, въ нeмже вaсъ д¦ъ с™hй постaви є3пjскопы, пасти2 цRковь гDа и3 бGа, ю4же стzжA кр0вію своeю.
28
Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.
29
Ѓзъ бо вёмъ сіE, ћкw по tшeствіи моeмъ вни1дутъ в0лцы тsжцы въ вaсъ, не щадsщіи стaда:
29
Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
30
и3 t вaсъ самёхъ востaнутъ мyжіе глаг0лющіи развращє1наz, є4же tторгaти ўчн7ки2 в8слёдъ себє2.
30
та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.
31
Сегw2 рaди бди1те, поминaюще, ћкw три2 лBта н0щь и3 дeнь не престаsхъ ўчS со слезaми є3ди1наго ког0ждо вaсъ.
31
А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
32
И# нн7э предаю2 вaсъ, брaтіе, бGови и3 сл0ву блгdти є3гw2, могyщему наздaти и3 дaти вaмъ наслёдіе во њсщ7eнныхъ всёхъ.
32
І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
33
СребрA и3ли2 злaта и3ли2 ри1зъ ни є3ди1нагw возжелaхъ:
33
Ні срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;
34
сaми вёсте, ћкw трeбованію моемY и3 сyщымъ со мн0ю послужи1стэ рyцэ мои2 сjи.
34
самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої.
35
Вс‰ сказaхъ вaмъ, ћкw тaкw труждaющымсz подобaетъ заступaти немощнhz, поминaти же сл0во гDа ї}са, ћкw сaмъ речE: бlжeннэе є4сть пaче даsти, нeжели пріимaти.
35
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».
36
И# сі‰ рeкъ, прекл0нь кwлёна сво‰, со всёми и4ми помоли1сz.
36
Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився.
37
Мн0гъ же бhсть плaчь всBмъ: и3 напaдше на вhю пavлову, њблобызaху є3го2,
37
Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,
38
скорбsще наипaче њ словеси2, є4же речE, ћкw ктомY не и4мутъ лицA є3гw2 ўзрёти. Провождaху же є3го2 въ корaбль.
38
сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.