¹

По пzти1хъ же днeхъ сни1де ґрхіерeй ґнaніа со ст†рцы и3 съ ри1торомъ нёкіимъ тертЂлломъ, и5же сказaша и3гeмwну њ пavлэ.

¹

Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла.

²

При1звану же бhвшу є3мY, начaтъ клеветaти тертЂллъ, глаг0лz:

²

Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:

³

мн0гъ ми1ръ ўлучaюще тоб0ю, и3 и3справлє1ніz бывaємаz kзhку семY твои1мъ промышлeніемъ, всsкимъ же w4бразомъ и3 вездЁ пріeмлемъ, держaвный фи1ліxе, со всsкимъ благодарeніемъ:

³

«Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.

⁴

но да не мн0жае стужaю тебЁ, молю1 тz послyшати нaсъ вкрaтцэ твоeю кр0тостію:

⁴

Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.

⁵

њбрэт0хомъ бо мyжа сего2 губи1телz и3 дви1жуща противлeніе всBмъ їудeємъ живyщымъ по вселeннэй и3 предстaтелz (сyща) назwрeйстэй є4реси,

⁵

Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі,

⁶

и4же и3 цeрковь покуси1сz њскверни1ти, є3г0же и3 ћхомъ и3 по зак0ну нaшему хотёхомъ суди1ти є3мY:

⁶

який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.

⁷

пришeдъ же лmсjа тhсzщникъ, мн0гою си1лою t рyкъ нaшихъ и3схити2 є3го2 и3 къ тебЁ послA,

⁷

Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе,

⁸

повелёвъ (и3 нaмъ) поeмлющымъ нaнь и3ти2 къ тебЁ: t негHже возм0жеши сaмъ разсуди1въ њ всёхъ си1хъ познaти, њ ни1хже мы2 поeмлемъ нaнь.

⁸

звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».

⁹

Сложи1шасz же и3 їудeє, глаг0люще си6мъ тaкw бhти.

⁹

І юдеї підтвердили, сказавши, що це так.

¹⁰

Tвэщa же пavелъ, поманyвшу є3мY и3гeмwну глаг0лати: t мн0гихъ лётъ сyща тS судію2 прaведна kзhку семY свёдый, благодyшнэе ±же њ мнЁ tвэщaю,

¹⁰

Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.

¹¹

могyщу ти2 разумёти, ћкw не мн0жае ми2 є4сть днjй дванaдесzтихъ, tнeлэже взыд0хъ поклони1тисz во їеrли1мъ:

¹¹

Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.

¹²

и3 ни въ цeркви њбрэт0ша мS къ комY глаг0люща и3ли2 разврaтъ творsща нар0ду, ни въ с0нмищихъ, ни во грaдэ,

¹²

Ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі,

¹³

нижE довести2 м0гутъ, є3ли6ка тебЁ нн7э на мS глаг0лютъ:

¹³

і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.

¹⁴

и3сповёдую же тебЁ сіE, ћкw въ пути2, є3г0же сjи глаг0лютъ є4ресь, тaкw служY nтeческому бGу, вёруz всBмъ сyщымъ въ зак0нэ и3 прbр0цэхъ пи6санымъ,

¹⁴

Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,

¹⁵

ўповaніе и3мhй на бGа, ћкw воскrніе х0щетъ бhти мє1ртвымъ, првdникwмъ же и3 грёшникwмъ, є3г0же и3 сaми сjи чaютъ:

¹⁵

маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються.

¹⁶

њ сeмъ же и3 ѓзъ подвизaюсz, непор0чну с0вэсть и3мёти всегдA пред8 бGомъ же и3 человBки:

¹⁶

Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.

¹⁷

по лётэхъ же мн0гихъ пріид0хъ сотвори1ти ми1лwстыни во kзhкъ м0й и3 приношє1ніz:

¹⁷

По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення.

¹⁸

въ ни1хже њбрэт0ша мS њчищeнна въ цeркви, ни съ нар0домъ, нижE съ молв0ю,

¹⁸

При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.

¹⁹

нёцыи t ґсjи їудeє, и5мже подобaше пред8 тS пріити2 и3 глаг0лати, ѓще и4мутъ что2 на мS:

¹⁹

Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.

²⁰

и3ли2 сaми тjи да глаг0лютъ, ѓще кyю њбрэт0ша во мнЁ непрaвду, стaвшу ми2 въ с0нмищи,

²⁰

Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,

²¹

рaзвэ є3ди1нагw сегw2 глaса, и4мже возопи1хъ стоS въ ни1хъ, ћкw њ воскrніи мeртвыхъ ѓзъ сyдъ пріeмлю днeсь t вaсъ.

²¹

хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас».

²²

Слhшавъ же сі‰ фи1ліxъ tвэщA [tречE] и5мъ, и3звёстнэе ўвёдэвъ ±же њ пути2 сeмъ, глаг0лz: є3гдA лmсjа тhсzщникъ пріи1детъ, разсуждY ±же њ вaсъ.

²²

Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення».

²³

Повелё же с0тнику стрещи2 пavла, и3 и3мёти њслaбу, и3 ни є3ди1ному же возбранsти t свои1хъ є3мY служи1ти и3ли2 приходи1ти къ немY.

²³

А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.

²⁴

По днeхъ же нёкіихъ пришeдъ фи1ліxъ со друсjлліею жен0ю своeю сyщею їудeанынею, призвA пavла, да слhшитъ t негw2 вёру, ћже во хrтA ї}са.

²⁴

Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса.

²⁵

Глаг0лющу же є3мY њ прaвдэ и3 њ воздержaніи и3 њ судЁ хотsщемъ бhти, пристрaшенъ бhвъ фи1ліxъ tвэщA: нн7э ќбw и3ди2, врeмz же получи1въ призовy тz.

²⁵

І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».

²⁶

Вкyпэ же и3 надёzсz, ћкw мздA дaстсz є3мY t пavла, ћкw да tпyститъ є3го2: тёмже и3 чaстw призывaz є3го2, бесёдоваше съ ни1мъ.

²⁶

До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.

²⁷

Двэмa же лётома скончaвшемасz пріsтъ и3змэнeніе фи1ліxъ поркjа фи1ста: хотs же ўг0дное сотвори1ти їудeємъ фи1ліxъ, њстaви пavла свsзана.

²⁷

Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.