Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Главa к7и
Церковнослов'янською
Українською (п. Філарета)
1
(За? н7№.) Спасeни же бhвше и5же съ пavломъ t кораблS [t плaваніz], тогдA разумёша, ћкw џстровъ мелjтъ нарицaетсz.
1
Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт.
2
Вaрвари же творsху не мaлое милосeрдіе нaмъ: возгнёщше бо џгнь, пріsша всёхъ нaсъ, за настоsщій д0ждь и3 зи1му.
2
Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно.
3
Сгромaждшу же пavлу р0ждіz мн0жество и3 возложи1вшу на џгнь, є3хjдна t теплоты2 и3зшeдши, сэкнY въ рyку є3гw2.
3
Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тоді] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці.
4
И# є3гдA ви1дэша вaрвари ви1сzщу ѕмію2 t руки2 є3гw2, глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: всsкw ўбjйца є4сть человёкъ сeй, є3г0же спасeна t м0рz сyдъ б9ій жи1ти не њстaви.
4
Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити».
5
Т0й же u5бо, tтрsсъ ѕмію2 во џгнь, ничт0же ѕло2 пострадA.
5
Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
6
Nни1 же чazху є3го2 и3мyща возгорётисz, и3ли2 пaсти внезaпу мeртва: на мн0зэ же тогw2 чaющымъ и3 ничт0же ѕло2 въ нeмъ бhвшее ви1дzщымъ, претв0ршесz, глаг0лаху бGа того2 бhти.
6
Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог.
7
W$крестъ же мёста џнагw бsху сeла пeрвагw во џстровэ, и4менемъ поплjа, и4же пріи1мь нaсъ, три2 дни6 любeзнэ ўчреди2.
7
Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.
де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим.
15
И# t тaмw брaтіz, слhшавше ±же њ нaсъ, и3зыд0ша во срётеніе нaше дaже до ґппjева торгA и3 тріeхъ корчeмницъ: и5хже ви1дэвъ пavелъ и3 благодари1въ бGа, пріsтъ дерзновeніе.
15
Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав.
16
Е#гдa же пріид0хомъ въ ри1мъ, с0тникъ предадE ќзники воев0дэ, пavлу же повелЁ пребывaти њ себЁ, съ соблюдaющимъ є3го2 в0иномъ.
16
Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його.
17
Бhсть же по днeхъ тріeхъ, созвA пavелъ сyщыz t їудeєвъ пє1рвыz: сшeдшымсz же и5мъ, глаг0лаше къ ни6мъ: мyжіе брaтіе, ѓзъ ничт0же проти1вно сотвори1въ лю1демъ и3ли2 њбhчаємъ nтeчєскимъ, ќзникъ t їеrли1млzнъ прeданъ бhхъ въ рyцэ ри1млzнwмъ,
17
Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян.
18
и5же разсуди1вше ±же њ мнЁ, хотsху пусти1ти, занE ни є3ди1на винA смeртнаz бhсть во мнЁ:
18
Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти;
19
сопроти1въ же глаг0лющымъ їудeємъ, нyжда ми2 бhсть нарещи2 кeсарz, не ћкw kзhкъ м0й и3мёz въ чес0мъ њклеветaти:
19
але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.
20
сеS рaди u5бо вины2 ўмоли1хъ вaсъ, да ви1жду и3 бесёдую: надeжды бо рaди ї}левы вери1гами си1ми њбложeнъ є4смь.
20
З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами».
21
Nни1 же къ немY рёша: мы2 нижE пис†ніz њ тебЁ пріsхомъ t їудeй, нижE пришeдъ кто2 t брaтій возвэсти2 и3ли2 глаг0ла что2 њ тебЁ ѕло2:
21
Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого.
22
м0лимсz же, да слhшимъ t тебє2, ±же мyдрствуеши: њ є4реси бо сeй [њ ўчeніи бо сeмъ] вёдомо є4сть нaмъ, ћкw всю1ду сопроти1въ глаг0лемо є4сть.
22
А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються».
23
Ўстaвивше же є3мY дeнь, пріид0ша къ немY въ страннопріeмницу мн0жайшіи, и5мже сказaше свидётелствуz цrтвіе б9іе и3 ўвэрsz и5хъ, ±же њ ї}сэ, t зак0на мwmсeова и3 прbрHкъ, t ќтра дaже до вeчера.
23
І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків.
24
И# џви ќбw вёроваху глаг0лємымъ, џви же не вёроваху.
24
Одні з них вірили його словам, а інші не вірили.
25
Несоглaсни же сyще дрyгъ ко дрyгу, tхождaху, рeкшу пavлу глаг0лъ є3ди1нъ, ћкw д0брэ д¦ъ с™hй гlа и3сaіемъ прbр0комъ ко nтцє1мъ нaшымъ,
25
Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю:
26
гlz: и3ди2 къ лю1демъ си6мъ и3 рцы2: слyхомъ ўслhшите и3 не и4мате разумёти: и3 ви1дzще ќзрите и3 не и4мате ви1дэти:
26
«Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите».
27
њдебелё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не кaкw ўви1дzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
27
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх».