Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(За? G‹.) Мyжъ же нёкій, ґнaніа и4менемъ, съ сапфjрою жен0ю своeю, продадE село2
1
Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток,
2
и3 ўтаи2 t цэны2, свёдущей и3 женЁ є3гw2: и3 принeсъ чaсть нёкую, пред8 ногaми ґпcлъ положи2.
2
і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
3
Речe же пeтръ: ґнaніе, почто2 и3сп0лни сатанA сeрдце твоE солгaти д¦у с™0му и3 ўтаи1ти t цэны2 селA;
3
А Петро сказав: «Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
4
сyщее тебЁ не твоe ли бЁ, и3 продaное не въ твоeй ли влaсти бsше; что2 ћкw положи1лъ є3си2 въ сeрдцы твоeмъ вeщь сію2; не человёкwмъ солгaлъ є3си2, но бGу.
4
Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові».
5
Слhшавъ же ґнaніа словесA сі‰, пaдъ и4здше: и3 бhсть стрaхъ вели1къ на всёхъ слhшащихъ сі‰.
5
Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
6
Встaвше же ю4нwши взsша є3го2 и3 и3знeсше погреб0ша.
6
Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
7
Бhсть же ћкw тріeмъ часHмъ минyвшымъ, и3 женA є3гw2 не вёдущи бhвшагw вни1де.
7
Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося.
8
Tвэщa же є4й пeтръ: рцh ми, ѓще на толи1цэ село2 tдaста; Nнa же речE: є4й, на толи1цэ.
8
Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки».
9
Пeтръ же речE къ нeй: что2 ћкw согласи1стасz и3скуси1ти д¦а гDнz; сE, н0ги погрeбшихъ мyжа твоего2 при двeрехъ, и3 и3знесyтъ тS.
9
А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть».
10
Падe же ѓбіе пред8 ногaма є3гw2 и3 и4здше: вшeдше же ю4нwши њбрэт0ша ю5 мeртву и3 и3знeсше погреб0ша бли1з8 мyжа є3S.
10
Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її.
11
И# бhсть стрaхъ вели1къ на всeй цRкви и3 на всёхъ слhшашихъ сі‰.
11
І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
12
(За? д7‹.) Рукaми же ґпcлскими бhша знaмєніz и3 чудесA въ лю1дехъ мнHга: и3 бsху є3динодyшнw вси2 въ притв0рэ соломHни:
12
Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13
t пр0чихъ же никт0же смёzше прилэплsтисz и5мъ, но величaху и5хъ лю1діе.
13
Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
14
Пaче же прилагaхусz вёрующіи гDви, мн0жество мужeй же и3 жeнъ,
14
А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
15
ћкw и3 на стHгны и3зноси1ти нед{жныz и3 полагaти на постeлехъ и3 на nдрёхъ, да грzдyщу петрY понE сёнь є3гw2 њсэни1тъ нёкоего t ни1хъ.
15
так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
16
Схождaшесz же и3 мн0жество t њкрeстныхъ градHвъ во їеrли1мъ, приносsще нед{жныz и3 стрaждущыz t д{хъ нечи1стыхъ, и5же и3сцэлэвaхусz вси2.
16
До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17
Востaвъ же ґрхіерeй и3 вси2 и5же съ ни1мъ, сyщаz є4ресь саддукeйскаz, и3сп0лнишасz зaвисти,
17
А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів,
18
и3 возложи1ша рyки сво‰ на ґпcлы и3 послaша и5хъ въ соблюдeніе џбщее.
18
наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
19
ЃгGлъ же гDень н0щію tвeрзе двє1ри темни1цы, и3звeдъ же и5хъ, речE:
19
Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
20
и3ди1те и3 стaвше глаг0лите въ цeркви лю1демъ вс‰ глаг0лы жи1зни сеS.
20
«Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя».
21
(За? е7‹.) Слhшавше же внид0ша по ќтреницэ [ќтрw] въ цeрковь и3 ўчaху. Пришeдъ же ґрхіерeй и3 и5же съ ни1мъ, созвaша соб0ръ и3 вс‰ стaрцы t сынHвъ ї}левыхъ и3 послaша во ўзи1лище, привести2 и5хъ.
21
Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів.
22
Слуги6 же шeдше не њбрэт0ша и5хъ въ темни1цэ, возврaщшежесz возвэсти1ша,
22
Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,
23
глаг0люще, ћкw темни1цу ќбw њбрэт0хомъ заключeну со всsкимъ ўтверждeніемъ и3 блюсти1тєли стоsщыz пред8 двeрьми: tвeрзше же, внyтрь ни є3ди1нагw њбрэт0хомъ.
23
кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого».
24
Ћкоже слhшаша словесA сі‰ ґрхіерeй же и3 воев0да церк0вный и3 первосвzщeнницы, недоумэвaхусz њ ни1хъ, что2 ќбw бyдетъ сіE.
24
Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [інші] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.
25
Пришeдъ же нёкто возвэсти2 и5мъ, глаг0лz, ћкw сE, мyжіе, и5хже всади1сте въ темни1цу, сyть въ цeркви стоsще и3 ўчaще лю1ди.
25
Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ».
26
ТогдA шeдъ воев0да со слугaми, приведE и5хъ не съ нyждею, боsхусz бо людjй, да не кaменіемъ побію1тъ и5хъ:
26
Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням.
27
привeдше же и5хъ, постaвиша на с0нмищи, и3 вопроси2 и5хъ ґрхіерeй, глаг0лz:
27
Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи:
28
не запрещeніемъ ли запрети1хомъ вaмъ не ўчи1ти њ и4мени сeмъ; и3 сE, и3сп0лнисте їеrли1мъ ўчeніемъ вaшимъ и3 х0щете навести2 на ны2 кр0вь чlвёка сегw2.
28
«Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
29
Tвэщaвъ же пeтръ и3 ґпcли рёша: повиновaтисz подобaетъ бGови пaче, нeжели человёкwмъ:
29
Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
30
бGъ nтє1цъ нaшихъ воздви1же ї}са, є3г0же вы2 ўби1сте, повёсивше на дрeвэ:
30
Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31
сего2 бGъ начaлника и3 сп7са возвhси десни1цею своeю, дaти покаsніе ї}леви и3 њставлeніе грэхHвъ:
31
Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32
и3 мы2 є3смы2 тогw2 свидётеліе глагHлъ си1хъ, и3 д¦ъ с™hй, є3г0же дадE бGъ повинyющымсz є3мY.
32
Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
33
Nни1 же слhшавше распыхaхусz и3 совэщaша ўби1ти и5хъ.
33
Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
34
Востaвъ же нёкій на с0нмищи фарісeй, и4менемъ гамаліи1лъ, законоучи1тель чeстенъ всBмъ лю1демъ, повелЁ внЁ мaлw что2 ґпcлwмъ ўступи1ти,
34
Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час,
35
речe же къ ни6мъ: мyжіе ї}лтzне, внимaйте себЁ њ человёцэхъ си1хъ, что2 х0щете сотвори1ти:
35
а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36
пред8 си1ми бо дeнми востA fevда, глаг0лz бhти вели1ка нёкоего себE, є3мyже прилэпи1шасz числ0мъ мужeй ћкw четhреста: и4же ўбіeнъ бhсть, и3 вси2, є3ли1цы повинyшасz є3мY, разыд0шасz и3 бhша ни во чт0же:
36
Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37
по сeмъ востA їyда галілeанинъ во дни6 написaніz и3 tвлечE лю1ди довHлны в8слёдъ себє2: и3 т0й поги1бе, и3 вси2, є3ли1цы послyшаша є3гw2, разсhпашасz:
37
Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38
и3 нн7э, глаг0лю вaмъ, tступи1те t человBкъ си1хъ и3 њстaвите и5хъ: ћкw ѓще бyдетъ t человBкъ совBтъ сeй и3ли2 дёло сіE, разори1тсz,
38
І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується;
39
ѓще ли же t бGа є4сть, не м0жете разори1ти то2, да не кaкw и3 бGоб0рцы њбрsщетесz.
39
а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями».
40
Послyшаша же є3гw2, и3 призвaвше ґпcлы, би1вше запрети1ша и5мъ не глаг0лати њ и4мени ї}совэ и3 tпусти1ша и5хъ.
40
Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
41
Nни1 же u5бо и3дsху рaдующесz t лицA соб0ра, ћкw за и4мz гDа ї}са спод0бишасz безчeстіе пріsти:
41
Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя.
42
по вс‰ же дни6 въ цeркви и3 въ домёхъ не престаsху ўчaще и3 благовэствyюще ї}са хrтA.
42
І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.