Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Речe же ґрхіерeй: ѓще ќбw сі‰ тaкw сyть;
1
Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?»
2
Џнъ же речE: мyжіе брaтіе и3 nтцы2, послyшайте. БGъ слaвы kви1сz nтцY нaшему ґвраaму сyщу въ месопотaміи, прeжде дaже не всели1тисz є3мY въ харрaнь,
2
Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,
3
и3 речE къ немY: и3зhди t земли2 твоеS и3 t р0да твоегw2 и3 t д0му nтцA твоегw2, и3 пріиди2 въ зeмлю, ю4же ѓще ти2 покажY.
3
і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобі».
4
ТогдA и3зшeдъ t земли2 халдeйскіz, всели1сz въ харрaнь: и3 tтyду, по ўмeртвіи nтцA є3гw2, пресели2 є3го2 въ зeмлю сію2, на нeйже вы2 нн7э живетE,
4
Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
5
и3 не дадE є3мY наслёдіz въ нeй, нижE стопы2 нHгу: и3 њбэщA дaти є3мY ю5 во њдержaніе и3 сёмени є3гw2 по нeмъ, не сyщу є3мY чaду.
5
І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей.
6
Гlа же си1це бGъ, ћкw бyдетъ сёмz є3гw2 пришeлцы въ земли2 чуждeй, и3 пораб0тzтъ є5 и3 њѕл0бzтъ лётъ четhреста.
6
І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
7
И# kзhку, є3мyже пораб0таютъ, суждY ѓзъ, речE бGъ: и3 по си1хъ и3зhдутъ и3 послyжатъ ми2 на мёстэ сeмъ.
7
«Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці».
8
И# дадE є3мY завётъ њбрёзаніz. И# тaкw роди2 їсаaка и3 њбрёза є3го2 въ дeнь nсмhй: и3 їсаaкъ їaкwва, и3 їaкwвъ дванaдесzть патрі†рхъ.
8
І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.
9
И# патріaрси позави1дэвше їHсифу продaша є3го2 во є3гЂпетъ: и3 бЁ бGъ съ ни1мъ,
9
Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;
10
и3 и3з8sтъ є3го2 t всёхъ скорбeй є3гw2, и3 дадE є3мY благодaть и3 премyдрость пред8 фараHномъ царeмъ є3гЂпетскимъ: и3 постaви є3го2 начaлника над8 є3гЂптомъ и3 над8 всёмъ д0момъ свои1мъ.
10
але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
11
Пріи1де же глaдъ на всю2 зeмлю є3гЂпетскую и3 ханаaню и3 ск0рбь вeліz, и3 не њбрэтaху сhтости nтцы2 нaши.
11
І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі.
12
Слhшавъ же їaкwвъ сyщую пшени1цу во є3гЂптэ, послA nтцы2 нaшz пeрвэе,
12
Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
13
и3 внегдA втор0е (пріид0ша), познaнъ бhсть їHсифъ брaтіи своeй, и3 ћвэ бhсть фараHну р0дъ їHсифовъ.
13
А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
14
Послaвъ же їHсифъ призвA nтцA своего2 їaкwва и3 всE ср0дство своE, сeдмьдесzтъ и3 пsть дyшъ.
14
І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.
15
Сни1де же їaкwвъ во є3гЂпетъ, и3 скончaсz сaмъ и3 nтцы2 нaши:
15
Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці наші;
16
и3 принесeни бhша въ сmхeмъ и3 положeни бhша во гр0бэ, є3г0же купи2 ґвраaмъ цэн0ю сребрA t сынHвъ є3мм0ра сmхeмова.
16
і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового.
17
И# ћкоже приближaшесz врeмz њбэтовaніz, и4мже клsтсz бGъ ґвраaму, возраст0ша лю1діе и3 ўмн0жишасz во є3гЂптэ,
17
А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
18
д0ндеже настA цaрь и4нъ (во є3гЂптэ), и4же не знaше їHсифа:
18
до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
19
сeй ѕлЁ ўмhсливъ њ р0дэ нaшемъ, њѕл0би nтцы2 нaшz, ўмори1ти младeнцы и4хъ и3 не њживи1ти [дабы2 и3звергaли младeнцы сво‰ во є4же не бhти и5мъ живы6мъ].
19
Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими.
20
Въ нeже врeмz роди1сz мwmсeй и3 бЁ ўг0денъ бGови, и4же питaнъ бhсть мцcы три2 въ домY nтцA своегw2:
20
У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
21
и3звeржена же є3го2 взsтъ є3го2 дщи2 фараHнова и3 воспитA и5 себЁ въ сhна:
21
А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина.
22
и3 накaзанъ бhсть мwmсeй всeй премyдрости є3гЂпетстэй, бё же си1ленъ въ словесёхъ и3 дёлэхъ.
22
І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах.
23
Е#гдa же и3сполнsшесz є3мY лётъ четhредесzтихъ врeмz, взhде на сeрдце є3мY посэти1ти брaтію свою2 сhны ї}лєвы:
23
Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.
24
и3 ви1дэвъ нёкоего њби1дима, пос0бствова и3 сотвори2 tмщeніе њби1димому, ўби1въ є3гЂптzнина.
24
І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.
25
Мнsше же разумёти брaтіzмъ свои6мъ, ћкw бGъ рук0ю є3гw2 дaстъ и5мъ спасeніе: nни1 же не разумёша.
25
Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.
26
Во ќтрій же дeнь kви1сz и5мъ тsжущымсz и3 привлачaше и5хъ въ примирeніе, рeкъ: мyжіе, брaтіz є3стE вы2, вскyю њби1дите дрyгъ дрyга;
26
Наступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?»
27
Њби1дzй же бли1жнzго tри1ну є3го2, рeкъ: кто2 тS постaви кнsзz и3 судію2 над8 нaми;
27
А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами?
28
є3дA ўби1ти мS ты2 х0щеши, и4мже w4бразомъ ўби1лъ є3си2 вчерA є3гЂптzнина;
28
Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?»
29
Бэжa же мwmсeй њ словеси2 сeмъ и3 бhсть пришлeцъ въ земли2 мадіaмстэй, и3дёже роди2 сы6на двA.
29
І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів.
30
И# и3сп0лньшымсz лётwмъ четhредесzтимъ, kви1сz є3мY въ пустhни горы2 сінaйскіz ѓгGлъ гDень въ плaмени џгненэ въ купинЁ:
30
А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща.
31
мwmсeй же ви1дэвъ дивлsшесz видёнію: приступaющу же є3мY разумёти, бhсть глaсъ гDень къ немY:
31
Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній:
32
ѓзъ бGъ nтє1цъ твои1хъ, бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль. Трeпетенъ же бhвъ мwmсeй не смёzше смотри1ти.
32
«Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
33
Речe же є3мY гDь: и3зyй сапоги2 ногY твоє1ю, мёсто бо, на нeмже стои1ши, землS с™A є4сть:
33
І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34
ви1дz ви1дэхъ њѕлоблeніе людjй мои1хъ, и5же во є3гЂптэ, и3 стенaніе и4хъ ўслhшахъ, и3 снид0хъ и3з8sти и5хъ: и3 нн7э грzди2, послю1 тz во є3гЂпетъ.
34
Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет».
35
Сего2 мwmсeа, є3г0же tри1нуша, рeкше: кто2 тS постaви начaлника и3 судію2; сего2 бGъ кнsзz и3 и3збaвителz послA рук0ю ѓгGла ћвльшагwсz є3мY въ купинЁ:
35
Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
36
сeй и3зведE и5хъ, сотв0рь чудесA и3 знaмєніz въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ чермнёмъ м0ри, и3 въ пустhни лётъ четhредесzть.
36
Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років.
37
Сeй є4сть мwmсeй рекjй сынHмъ ї}лєвымъ: прbр0ка вaмъ воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ t брaтіи вaшеz ћкw менE: тогw2 послyшайте.
37
Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте».
38
Сeй є4сть бhвый въ цRкви въ пустhни со ѓгGломъ, глаг0лавшимъ є3мY на горЁ сінaйстэй, и3 со nтцы6 нaшими, и4же пріsтъ словесA жи6ва дaти нaмъ,
38
Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
39
є3гHже не восхотёша послyшати nтцы2 нaши, но tри1нуша и5 и3 њбрати1шасz сeрдцемъ свои1мъ во є3гЂпетъ,
39
якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
40
рeкше ґарHну: сотвори2 нaмъ б0ги, и5же пред8и1дутъ пред8 нaми, мwmсeю бо семY, и4же и3зведE нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, не вёмы, что2 бhсть є3мY.
40
сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської».
41
И# сотвори1ша телцA во дни6 w4ны, и3 принес0ша жeртву јдwлу, и3 веселsхусz въ дёлэхъ рукY своє1ю.
41
І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.
42
Tврати1сz же бGъ и3 предадE и5хъ служи1ти в0ємъ небє1снымъ, ћкоже пи1сано є4сть въ кни1зэ прbрHкъ: є3дA заколє1ніz и3 жє1ртвы принес0сте ми2 лётъ четhредесzть въ пустhни, д0ме ї}левъ;
42
Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі?
43
и3 воспріsсте ски1нію мол0хову и3 ѕвэздY б0га вaшегw ремфaна, w4бразы, ±же сотвори1сте покланsтисz и5мъ: и3 преселю1 вы дaлэе вавmлHна.
43
Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон».
44
Сёнь свидёніz бsше nтцє1мъ нaшымъ въ пустhни, ћкоже повелЁ гlzй мwmсeови сотвори1ти ю5 по w4бразу, є3г0же ви1дэ:
44
У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.
45
ю4же и3 внес0ша пріeмше nтцы2 нaши со їисyсомъ во њдержaніе kзhкwвъ, и5хже и3зри1ну бGъ t лицA nтє1цъ нaшихъ, дaже до днjй дв7да:
45
Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,
46
и4же њбрёте блгdть пред8 бGомъ и3 и3спроси2 њбрэсти2 селeніе бGу їaкwвлю.
46
який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова.
47
СоломHнъ же создA є3мY хрaмъ.
47
Соломон же збудував Йому храм.
48
Но вhшній не въ рукотворeнныхъ цeрквахъ живeтъ, ћкоже прbр0къ глаг0летъ:
48
Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
49
нб7о мнЁ пrт0лъ є4сть, землs же подн0жіе ногaма мои1ма: кjй хрaмъ сози1ждете ми2, гlетъ гDь, и3ли2 к0е мёсто пок0ищу моемY;
49
«Небо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого?
50
Не рукa ли моS сотвори2 сі‰ вс‰;
50
Чи не Моя рука створила все це?»
51
Жестоковhйніи и3 неwбрёзанніи сердцы2 и3 ўшесы2, вы2 пrнw д¦у с™0му проти1витесz, ћкоже nтцы2 вaши, тaкw и3 вы2:
51
Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви.
52
кого2 t прbрHкъ не и3згнaша nтцы2 вaши; и3 ўби1ша предвозвэсти1вшыz њ пришeствіи првdнагw, є3гHже вы2 нн7э предaтелє и3 ўб‡йцы бhсте,
52
Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, —
53
и5же пріsсте зак0нъ ўстроeніемъ ѓгGлскимъ и3 не сохрани1сте.
53
ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли».
54
Слhшаще же сі‰, распыхaхусz сердцы2 свои1ми и3 скрежетaху зубы2 нaнь.
54
Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.
55
Стефaнъ же сhй и3сп0лнь д¦а с™а, воззрёвъ на нeбо, ви1дэ слaву б9ію и3 ї}са стоsща њ деснyю бGа,
55
А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
56
и3 речE: сE, ви1жу небесA tвє1рста и3 сн7а чlвёча њ деснyю стоsща бGа.
56
і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога».
57
Возопи1вше же глaсомъ вeліимъ, затыкaху ќшы свои2 и3 ўстреми1шасz є3динодyшнw нaнь,
57
Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього,
58
и3 и3звeдше внЁ грaда, кaменіемъ побивaху є3го2: и3 свидётеліе (снeмше) ри6зы сво‰ положи1ша при ногY ю4ноши нарицaемагw сavла,
58
і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл.
59
и3 кaменіемъ побивaху стефaна, молsщасz и3 глаг0люща: гDи ї}се, пріими2 дyхъ м0й.
59
І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій».
60
Прекл0нь же колBна, возопи2 глaсомъ вeліимъ: гDи, не постaви и5мъ грэхA сегw2. И# сі‰ рeкъ ќспе.
60
І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся.