Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# ўстaви гDь сл0во своE, є4же гlа на нaсъ и3 на судjй нaшихъ, суди1вшихъ во ї}ли, и3 на цари6 нaшz и3 на кн‰зи нaшz, и3 на всsкаго человёка ї}лева и3 їyдина,
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
2
навести2 на ны2 ѕло2 вeліе, є4же не сотвори1сz под8 всёмъ небесeмъ, ћкоже сотвори1сz во їеrли1мэ, по пи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ,
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
3
є4же ћсти нaмъ пл0ть человёческу сhна своегw2 и3 пл0ть человёческу дщeре своеS.
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
4
И# дадE | подр{чны всBмъ цaрствамъ, ±же w4крестъ нaсъ, на ўкори1зну и3 въ непрохождeніе во всёхъ лю1дехъ, и5же w4крестъ нaсъ, ѓможе и5хъ разсёz гDь.
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
5
И# бhхомъ во и3споди2, ґ не въ верхY, ћкw согрэши1хомъ гDеви бGу нaшему, не слyшающе глaса є3гw2.
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
6
ГDеви бGу нaшему прaвда, нaмъ же и3 nтцє1мъ нaшымъ стыдёніе ли1цъ, ћкоже дeнь сeй.
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
7
Я%же гlа гDь на нaсъ вс‰ ѕл†z, сі‰ пріид0ша на ны2,
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
8
занE не моли1хомсz лицY гDню, є4же tврати1тисz комyждо t мhслей сeрдца своегw2 ѕлaгw.
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
9
И# ўбуди1сz гDь њ ѕл0бахъ и3 наведE на нaсъ сі‰, (±же постиг0ша ны2,) ћкw првdнъ гDь во всёхъ дёлэхъ свои1хъ, ±же заповёда нaмъ.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10
И# не послyшахомъ глaса є3гw2 ходи1ти въ повелёніихъ є3гw2, ±же дадE пред8 лицeмъ нaшимъ.
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
11
И# нн7э, гDи б9е ї}левъ, и4же и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою, знaмєніи и3 чудесы2 и3 си1лою вели1кою, и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ и4мz, ћкоже дeнь сeй,
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
12
согрэши1хомъ, нечeствовахомъ, непрaвдовахомъ, гDи б9е нaшъ, во всёхъ њправдaніихъ твои1хъ.
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13
Да tврати1тсz u5бо t нaсъ ћрость твоS, ћкw њстaсz нaсъ мaлw во kзhцэхъ, ѓможе разсёzлъ ны2 є3си2.
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
14
Ўслhши, гDи, моли1тву нaшу и3 прошeніе нaше, и3 и3збaви нaсъ тебє2 рaди, и3 дaждь нaмъ благодaть пред8 лицeмъ пресели1вшихъ нaсъ:
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
15
да ўвёсть всS землS, ћкw ты2 гDь бGъ нaшъ, и3 ћкw и4мz твоE призвaсz на ї}ли и3 на плeмени є3гw2.
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16
ГDи, при1зри и3з8 д0му с™aгw твоегw2 на нaсъ и3 вонми2 нaмъ, и3 приклони2 ќхо твоE и3 ўслhши нaсъ.
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
17
Tвeрзи, гDи, џчи твои2 и3 ви1ждь, ћкw не ўмeршіи, и5же во ѓдэ, и4хже взsсz дyхъ и4хъ t ўтр0бъ и4хъ, воздадsтъ тебЁ слaву и3 њправдaніе гDеви:
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
18
но душA сётующаz њ вели1чествэ ѕлA, и4же х0дитъ слsченъ и3 болsй, и3 џчи њскудэвaющіи, и3 душA ѓлчущаz воздадsтъ тебЁ слaву и3 прaвду, гDи!
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
19
Ћкw не по њправдaніємъ nтє1цъ нaшихъ, ни царeй нaшихъ (и3зливaемъ мwли1твы) мы2, и3 предлагaемъ мwли1твы нaшz пред8 лицeмъ твои1мъ, гDи б9е нaшъ!
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
20
Ћкw послaлъ є3си2 ћрость твою2 и3 гнёвъ тв0й на нaсъ, ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbрHкъ, гlz:
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
21
тaкw речE гDь: приклони1те рaмена в†ша и3 послужи1те царю2 вавmлHнскому, и3 сэди1те на земли2, ю4же дaхъ nтцє1мъ вaшымъ:
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22
и3 ѓще не послyшаете глaса гDнz, є4же раб0тати царю2 вавmлHнску, њскудёніе сотворю2 и3з8 градHвъ їyдиныхъ и3 внэyду їеrли1ма,
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
23
и3 tимY (t вaсъ) глaсъ весeліz и3 глaсъ рaдованіz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, и3 бyдетъ всS землS въ непрохождeніе t живyщихъ.
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
24
И# не послyшахомъ глaса твоегw2 служи1ти царю2 вавmлHнску: и3 ўстaвилъ є3си2 словесA тво‰, ±же гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbр0кwвъ, є4же и3знести2 кHсти царeй нaшихъ и3 кHсти nтє1цъ нaшихъ t мёста и4хъ.
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
25
И# сE, сyть и3звeржєны зн0ю дневн0му и3 стyдени нощнёй, и3 и3зомр0ша болёзньми ѕлhми, глaдомъ и3 мечeмъ и3 затчeніемъ.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
26
И# положи1лъ є3си2 д0мъ тв0й, въ нeмже нарэчeсz и4мz твоE, ћкоже дeнь сeй, ѕл0бы рaди д0му ї}лева и3 д0му їyдина.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
27
И# сотвори1лъ є3си2 въ нaсъ, гDи б9е нaшъ, по всeй ти1хости твоeй и3 по всBмъ щедр0тамъ твои6мъ вели6кимъ,
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
28
ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю рабA твоегw2 мwmсeа въ дeнь, въ џньже заповёдалъ є3си2 є3мY вписaти зак0нъ тв0й пред8 сы6ны ї}левыми, гlz:
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
29
ѓще не послyшаете глaса моегw2, мн0жество сіE вели1кое и3 мн0гое њбрати1тсz въ мaлъ kзhкъ во kзhцэхъ, ѓможе ѓзъ разсёю |:
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
30
разумёхъ бо, ћкw не и4мутъ послyшати менE, ћкw лю1діе жестоковhйни сyть, и3 њбратsтсz къ сeрдцу своемY на земли2 преселeніz своегw2,
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
31
и3 ўвёдzтъ, ћкw ѓзъ гDь бGъ и4хъ: и3 дaмъ и5мъ сeрдце, (и3 ўразумёютъ,) и3 ќшы, и3 ўслhшатъ,
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
32
и3 похвaлzтъ мS на земли2 преселeніz своегw2, и3 помzнyтъ и4мz моE,
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
33
и3 њбратsтсz t хребтA своегw2 жeстокагw и3 t ѕл0бъ свои1хъ, ћкw помzнyтъ пyть nтє1цъ свои1хъ согрэши1вшихъ пред8 гDемъ:
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
34
и3 возвращY | на зeмлю, є4юже клsхсz nтцє1мъ и4хъ, ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву, и3 воз8wбладaютъ є4ю: и3 ўмн0жу |, и3 не ўмaлzтсz:
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
35
и3 ўстaвлю и5мъ завётъ вёченъ, є4же бhти мнЁ и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ мнЁ лю1діе: и3 не подви1гну ктомY людjй мои1хъ ї}лz и3 земли2, ю4же дaхъ и5мъ.
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».