Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
* Перекладена з грецької.
Главa №
1
Сі‰ словесA кни1ги, ю4же написA варyхъ сhнъ нирjинъ, сhна маасeева, сhна седекjина, сhна ґсадeева, сhна хелкjина въ вавmлHнэ,
1
Слова книги, які написав Варух, син Нирії, сина Маасея, сина Седекії, сина Асадія, сина Хелкії, у Вавилоні,
2
въ пsтое лёто, въ седмhй дeнь мцcа, во врeмz, въ нeже взsша халдeє їеrли1мъ и3 пожг0ша є3го2 nгнeмъ.
2
у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем.
3
И# прочтE варyхъ словесA кни1ги сеS во ќшы їехонjи сhна їwакjма царS їyдина и3 во ќшы всёхъ людjй приходsщихъ ко кни1зэ,
3
І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимовому, царю Юдейському, і вголос усьому народу, який прийшов на слухання книги,
4
и3 во ќшы си1льныхъ и3 сынHвъ цaрскихъ и3 во ќшы старёйшинъ, и3 во ќшы всёхъ людjй t мaла и3 до вели1ка и4хъ, всёхъ живyщихъ въ вавmлHнэ при рэцЁ сyдъ.
4
і вголос вельможам і синам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд.
5
И# плaкахусz, и3 постsхусz, и3 молsхусz моли1твами пред8 гDемъ,
5
І вони плакали, і постились, і молилися Господу,
6
и3 собрaша сребро2, ћкоже когHждо можaше рукA,
6
і зібрали срібла, скільки було під силу кожному,
7
и3 послaша во їеrли1мъ ко їwакjму жерцY вели1кому, сhну хелкjину сhна салHмлz и3 ко жерцє1мъ и3 ко всBмъ лю1демъ, и5же њбрэт0шасz съ ни1мъ во їеrли1мэ,
7
і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломового, до первосвященика, і до священиків і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі,
8
внегдA взS сосyды хрaма гDнz и3знесє1ныz t хрaма возврати1ти на зeмлю їyдину, въ десsтый дeнь мцcа сивaнъ, сосyды срє1брzны, ±же сотвори2 седекjа сhнъ їwсjинъ цaрь їyдинъ,
8
коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський,
9
повнегдA пресели2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій їехонjю и3 кн‰зи, и3 ќзники и3 си6льныz и3 лю1ди земли2 t їеrли1ма, и3 введE | (св‰заны) въ вавmлHнъ.
9
після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.
10
И# рек0ша: сE, послaхомъ къ вaмъ сребро2, да кyпите на сребрЁ всесожжє1ніz за грёхъ и3 fmміaмъ, и3 сотвори1те жeртву и3 вознеси1те на жeртвенникъ гDа бGа нaшегw,
10
І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це срібло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого,
11
и3 моли1тесz за житіE навуходон0сора царS вавmлHнскагw и3 за житіE валтасaра сhна є3гw2, да бyдутъ днjе и4хъ, ћкоже днjе небeсніи, на земли2.
11
і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі.
12
И# да дaстъ гDь крёпость нaмъ и3 да просвэти1тъ џчи нaши, и3 да живeмъ под8 сёнію навуходон0сора царS вавmлHнска и3 под8 сёнію валтасaра сhна є3гw2, да раб0таемъ и5мъ дни6 мнHги и3 њбрsщемъ благодaть пред8 ни1ми.
12
І дасть нам Господь силу і просвітить очі наші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них.
13
И# моли1тесz за нaсъ ко гDеви бGу нaшему, ћкw согрэши1хомъ гDеви бGу нaшему, и3 не tврати1сz ћрость гDнz и3 гнёвъ є3гw2 t нaсъ до сегw2 днE.
13
Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Богом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня;
14
И# прочти1те кни1гу сію2, ю4же послaхомъ къ вaмъ, и3сповёдати въ домY гDни въ дeнь прaздника, во дни6 годовы6z,
14
і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святковий і в дні урочисті;
15
и3 да речeте: гDу бGу нaшему прaвда, ґ нaмъ стыдёніе ли1цъ, ћкоже дeнь сeй, человёку їyдину и3 живyщымъ во їеrли1мэ,
15
і скажіть: у Господа Бога нашого — правда, а у нас — сором на обличчях, як сьогодні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі,
16
и3 царє1мъ нaшымъ и3 кнzзє1мъ нaшымъ, и3 жерцє1мъ нaшымъ и3 прор0кwмъ нaшымъ и3 nтцє1мъ нaшымъ:
16
і у царів наших, і в князів наших, і у священиків наших, і у пророків наших, і у батьків наших,
17
понeже согрэши1хомъ пред8 гDемъ
17
від того, що ми згрішили перед Господом,
18
и3 не покори1хомсz є3мY и3 не послyшахомъ глaса гDа бGа нaшегw ходи1ти въ повелёніихъ є3гw2, ±же дадE пред8 лицeмъ нaшимъ.
18
і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим.
19
T днE, въ џньже и3зведE гDь nтцы2 нaшz t земли2 є3гЂпетски, и3 до сегw2 днE бёхомъ не покарsющесz гDеви бGу нaшему и3 tметaхомсz, є4же не послyшати глaса є3гw2.
19
З того дня, в який Господь вивів батьків наших із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокірливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу Його.
20
И# прильпE къ нaмъ ѕло2 и3 клsтва, ю4же сочини2 гDь мwmсeю џтроку своемY въ дeнь, въ џньже и3зведE гDь nтцы2 нaшz t земли2 є3гЂпетскіz, дaти нaмъ зeмлю кипsщую млек0мъ и3 мeдомъ, ћкоже дeнь сeй.
20
Тому й осягли нас біди і клятва, — як сьогодні, — яку визначив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків наших із землі Єгипетської, щоб дати нам землю, що тече молоком і медом.
21
И# не послyшахомъ глaса гDа бGа нaшегw по всBмъ словесє1мъ прbр0чєскимъ, ±же послA къ нaмъ,
21
І не слухали ми гласу Господа Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він посилав до нас,
22
и3 хождaхомъ кjйждо нaсъ по рaзуму сeрдца своегw2 ѕлaгw раб0тати богHмъ и3нBмъ, твори1ти ѕл†z пред8 nчи1ма гDа бGа нaшегw.
22
і ходили кожен за думками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.
Главa в7
1
И# ўстaви гDь сл0во своE, є4же гlа на нaсъ и3 на судjй нaшихъ, суди1вшихъ во ї}ли, и3 на цари6 нaшz и3 на кн‰зи нaшz, и3 на всsкаго человёка ї}лева и3 їyдина,
1
І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
2
навести2 на ны2 ѕло2 вeліе, є4же не сотвори1сz под8 всёмъ небесeмъ, ћкоже сотвори1сz во їеrли1мэ, по пи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ,
2
що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
3
є4же ћсти нaмъ пл0ть человёческу сhна своегw2 и3 пл0ть человёческу дщeре своеS.
3
що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
4
И# дадE | подр{чны всBмъ цaрствамъ, ±же w4крестъ нaсъ, на ўкори1зну и3 въ непрохождeніе во всёхъ лю1дехъ, и5же w4крестъ нaсъ, ѓможе и5хъ разсёz гDь.
4
І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
5
И# бhхомъ во и3споди2, ґ не въ верхY, ћкw согрэши1хомъ гDеви бGу нaшему, не слyшающе глaса є3гw2.
5
І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
6
ГDеви бGу нaшему прaвда, нaмъ же и3 nтцє1мъ нaшымъ стыдёніе ли1цъ, ћкоже дeнь сeй.
6
У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
7
Я%же гlа гDь на нaсъ вс‰ ѕл†z, сі‰ пріид0ша на ны2,
7
Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
8
занE не моли1хомсz лицY гDню, є4же tврати1тисz комyждо t мhслей сeрдца своегw2 ѕлaгw.
8
Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
9
И# ўбуди1сz гDь њ ѕл0бахъ и3 наведE на нaсъ сі‰, (±же постиг0ша ны2,) ћкw првdнъ гDь во всёхъ дёлэхъ свои1хъ, ±же заповёда нaмъ.
9
І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10
И# не послyшахомъ глaса є3гw2 ходи1ти въ повелёніихъ є3гw2, ±же дадE пред8 лицeмъ нaшимъ.
10
Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
11
И# нн7э, гDи б9е ї}левъ, и4же и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою, знaмєніи и3 чудесы2 и3 си1лою вели1кою, и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ и4мz, ћкоже дeнь сeй,
11
І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
12
согрэши1хомъ, нечeствовахомъ, непрaвдовахомъ, гDи б9е нaшъ, во всёхъ њправдaніихъ твои1хъ.
12
згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13
Да tврати1тсz u5бо t нaсъ ћрость твоS, ћкw њстaсz нaсъ мaлw во kзhцэхъ, ѓможе разсёzлъ ны2 є3си2.
13
Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
14
Ўслhши, гDи, моли1тву нaшу и3 прошeніе нaше, и3 и3збaви нaсъ тебє2 рaди, и3 дaждь нaмъ благодaть пред8 лицeмъ пресели1вшихъ нaсъ:
14
Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
15
да ўвёсть всS землS, ћкw ты2 гDь бGъ нaшъ, и3 ћкw и4мz твоE призвaсz на ї}ли и3 на плeмени є3гw2.
15
щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16
ГDи, при1зри и3з8 д0му с™aгw твоегw2 на нaсъ и3 вонми2 нaмъ, и3 приклони2 ќхо твоE и3 ўслhши нaсъ.
16
Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
17
Tвeрзи, гDи, џчи твои2 и3 ви1ждь, ћкw не ўмeршіи, и5же во ѓдэ, и4хже взsсz дyхъ и4хъ t ўтр0бъ и4хъ, воздадsтъ тебЁ слaву и3 њправдaніе гDеви:
17
Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
18
но душA сётующаz њ вели1чествэ ѕлA, и4же х0дитъ слsченъ и3 болsй, и3 џчи њскудэвaющіи, и3 душA ѓлчущаz воздадsтъ тебЁ слaву и3 прaвду, гDи!
18
але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
19
Ћкw не по њправдaніємъ nтє1цъ нaшихъ, ни царeй нaшихъ (и3зливaемъ мwли1твы) мы2, и3 предлагaемъ мwли1твы нaшz пред8 лицeмъ твои1мъ, гDи б9е нaшъ!
19
Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
20
Ћкw послaлъ є3си2 ћрость твою2 и3 гнёвъ тв0й на нaсъ, ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbрHкъ, гlz:
20
бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
21
тaкw речE гDь: приклони1те рaмена в†ша и3 послужи1те царю2 вавmлHнскому, и3 сэди1те на земли2, ю4же дaхъ nтцє1мъ вaшымъ:
21
Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22
и3 ѓще не послyшаете глaса гDнz, є4же раб0тати царю2 вавmлHнску, њскудёніе сотворю2 и3з8 градHвъ їyдиныхъ и3 внэyду їеrли1ма,
22
а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
23
и3 tимY (t вaсъ) глaсъ весeліz и3 глaсъ рaдованіz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, и3 бyдетъ всS землS въ непрохождeніе t живyщихъ.
23
Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
24
И# не послyшахомъ глaса твоегw2 служи1ти царю2 вавmлHнску: и3 ўстaвилъ є3си2 словесA тво‰, ±же гlалъ є3си2 рук0ю џтрwкъ твои1хъ прbр0кwвъ, є4же и3знести2 кHсти царeй нaшихъ и3 кHсти nтє1цъ нaшихъ t мёста и4хъ.
24
Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
25
И# сE, сyть и3звeржєны зн0ю дневн0му и3 стyдени нощнёй, и3 и3зомр0ша болёзньми ѕлhми, глaдомъ и3 мечeмъ и3 затчeніемъ.
25
І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
26
И# положи1лъ є3си2 д0мъ тв0й, въ нeмже нарэчeсz и4мz твоE, ћкоже дeнь сeй, ѕл0бы рaди д0му ї}лева и3 д0му їyдина.
26
Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
27
И# сотвори1лъ є3си2 въ нaсъ, гDи б9е нaшъ, по всeй ти1хости твоeй и3 по всBмъ щедр0тамъ твои6мъ вели6кимъ,
27
І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
28
ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю рабA твоегw2 мwmсeа въ дeнь, въ џньже заповёдалъ є3си2 є3мY вписaти зак0нъ тв0й пред8 сы6ны ї}левыми, гlz:
28
як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
29
ѓще не послyшаете глaса моегw2, мн0жество сіE вели1кое и3 мн0гое њбрати1тсz въ мaлъ kзhкъ во kзhцэхъ, ѓможе ѓзъ разсёю |:
29
«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
30
разумёхъ бо, ћкw не и4мутъ послyшати менE, ћкw лю1діе жестоковhйни сyть, и3 њбратsтсz къ сeрдцу своемY на земли2 преселeніz своегw2,
30
Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
31
и3 ўвёдzтъ, ћкw ѓзъ гDь бGъ и4хъ: и3 дaмъ и5мъ сeрдце, (и3 ўразумёютъ,) и3 ќшы, и3 ўслhшатъ,
31
і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
32
и3 похвaлzтъ мS на земли2 преселeніz своегw2, и3 помzнyтъ и4мz моE,
32
І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
33
и3 њбратsтсz t хребтA своегw2 жeстокагw и3 t ѕл0бъ свои1хъ, ћкw помzнyтъ пyть nтє1цъ свои1хъ согрэши1вшихъ пред8 гDемъ:
33
і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
34
и3 возвращY | на зeмлю, є4юже клsхсz nтцє1мъ и4хъ, ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву, и3 воз8wбладaютъ є4ю: и3 ўмн0жу |, и3 не ўмaлzтсz:
34
І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
35
и3 ўстaвлю и5мъ завётъ вёченъ, є4же бhти мнЁ и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ мнЁ лю1діе: и3 не подви1гну ктомY людjй мои1хъ ї}лz и3 земли2, ю4же дaхъ и5мъ.
35
Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
Главa G
1
ГDи вседержи1телю, б9е ї}левъ, душA въ тэснотЁ и3 дyхъ въ стужeніи возопи2 къ тебЁ:
1
Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе:
2
ўслhши, гDи, и3 поми1луй, ћкw є3си2 бGъ млcрдъ, и3 поми1луй нaсъ, ћкw согрэши1хомъ пред8 тоб0ю:
2
почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою;
3
ћкw ты2 пребывazй во вёкъ, мh же погибaющіи во вёкъ.
3
Ти — вічно перебуваєш, а ми — вічно гинемо.
4
ГDи вседержи1телю, б9е ї}левъ, ўслhши моли1тву ўмeршихъ ї}левыхъ и3 сынHвъ согрэши1вшихъ пред8 тоб0ю, и5же не послyшаша глaса гDа бGа своегw2, и3 прильп0ша нaмъ ѕл†z.
4
Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди.
5
Не помzни2 непрaвдъ nтє1цъ нaшихъ, но помzни2 рyку твою2 и3 и4мz твоE въ сіE врeмz,
5
Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час,
6
ћкw ты2 гDь бGъ нaшъ, и3 похвaлимъ тS, гDи:
6
бо Ти — Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи.
7
ћкw тогw2 рaди дaлъ є3си2 стрaхъ тв0й въ сeрдце нaше, є4же призывaти и4мz твоE, и3 похвaлимъ тS во преселeніи нaшемъ, ћкw tврати1хомъ t сeрдца нaшегw всю2 непрaвду nтє1цъ нaшихъ согрэши1вшихъ пред8 тоб0ю.
7
Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою.
8
СE, мы2 днeсь во преселeніи нaшемъ, ѓможе ны2 разсhпалъ є3си2 на ўкори1зну и3 на клsтву и3 на ўдержaніе, по всBмъ непрaвдамъ nтє1цъ нaшихъ, и5же tступи1ша t тебє2, гDи б9е нaшъ.
8
Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.
9
Слhши, ї}лю, зaпwвэди животA, внуши2 разумёти смышлeніе.
9
Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість.
10
Что2 є4сть, ї}лю; что2 ћкw є3си2 на земли2 врaжіи; њбетшaлъ є3си2 на земли2 чуждeй, њскверни1лсz є3си2 съ мeртвыми,
10
Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими,
11
вмэни1лсz є3си2 съ сyщими во ѓдэ,
11
залічений до тих, хто знаходиться в пеклі,
12
њстaвилъ є3си2 и3ст0чника премyдрости.
12
залишив джерело премудрости.
13
Ѓще бы путeмъ б9іимъ ходи1лъ є3си2, жи1лъ бы въ ми1рэ во врeмz вёчное.
13
Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки.
14
Научи1сz, гдЁ є4сть смышлeніе, гдЁ є4сть крёпость, гдЁ є4сть мyдрость; є4же разумёти кyпнw, гдЁ є4сть долгожи1тіе и3 жи1знь, гдЁ є4сть свётъ nчeсъ и3 ми1ръ;
14
Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир.
15
Кто2 њбрёте мёсто є3S, и3 кто2 вни1де въ сокрHвища є3S;
15
Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її?
16
ГдЁ сyть кн‰зи kзhчестіи и3 владёющіи ѕвэрьми2 сyщими на земли2, и3грaющіи пти1цами небeсными
16
Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними,
17
и3 хранsщіи злaто и3 сребро2, на нeже ўповaша человёцы, и3 нёсть концA стzжaнію и4хъ;
17
і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця?
18
ћкw дёлающіи сребро2 и3 пекyщіисz, и3 нёсть и3з8wбрётеніz дёлъ и4хъ.
18
Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа?
19
Погиб0ша и3 во ѓдъ снид0ша, и3 и3нjи вмёстw и4хъ востaша.
19
Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші.
20
Ю#нёйшіи ви1дэша свётъ и3 всели1шасz на земли2, пути1 же хи1трости не ўвёдэша,
20
Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали;
21
ни разумёша стeзь є3S, нижE пріsша є3S сhнове и4хъ, t пути2 своегw2 далeче бhша.
21
не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її.
22
И# не слhшасz въ ханаaнэ, нижE kви1сz во fемaнэ:
22
Не було чутно про неї у Ханаані, і не було видно її у Фемані.
23
сhнове ґгaрини взыскyющіи рaзума, и5же на земли2, купцы2 мер†ни и3 fем†ни, и3 басносл0вцы и3 взыскaтеліе рaзума, пути2 премyдрости не ўвёдэша, нижE помzнyша стeзь є3S.
23
Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її.
24
Q=^, ї}лю, к0ль вели1къ д0мъ б9ій и3 прострaнно мёсто селeніz є3гw2!
24
О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його!
25
Вели1ко и3 не и4мать концA, выс0ко и3 безмёрно.
25
Великий він і не має кінця, високий і невимірний.
26
Тaмw бhша и3споли1ни и3мени1тіи, бhвшіи и3спeрва ѕэлw2 вели1цы, ўмёюще воевaти.
26
Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні.
27
Не си1хъ и3збрA бGъ, ни пути2 хи1тростнагw дадE и5мъ,
27
Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости;
28
и3 погиб0ша, занeже не и3мёша мyдрости, погиб0ша за безсовётіе своE.
28
і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого.
29
Кто2 взhде на нeбо, и3 взS ю5, и3 снесE ю5 t w4блакъ;
29
Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар?
30
Кто2 прeйде на џну странY м0рz, и3 њбрёте ю5, и3 в0зметъ ю5 за злaто и3збрaнно;
30
Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото?
31
Нёсть вёдущагw пyть є3S, ни помышлsющагw стeзь є3S:
31
Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її.
32
но вёдый вс‰ вёсть ю5, и3з8wбрёте ю5 смhсломъ свои1мъ: сотвори1вый зeмлю въ вёчное врeмz нап0лни ю5 скот0мъ двон0жнымъ и3 четверон0жнымъ.
32
Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами,
33
Посылazй свётъ, и3 и4детъ: призвA є3го2, и3 послyша є3гw2 со трeпетомъ.
33
Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом;
34
Ѕвёзды же возсіsша во храни1лищихъ свои1хъ и3 возвесели1шасz.
34
і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися.
35
ПризвA |, и3 рек0ша: пріид0хомъ: возсіsша съ весeліемъ сотв0ршему |.
35
Він покликав їх, і вони сказали: «ось ми», і засяяли радістю перед Творцем своїм.
36
Сeй бGъ нaшъ, не вмэни1тсz и4нъ къ немY.
36
Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним.
37
И#з8wбрёте всsкъ пyть хи1трости и3 дадE ю5 їaкwву џтроку своемY и3 ї}лю возлю1бленному t негw2.
37
Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю.
38
Посeмъ на земли2 kви1сz и3 съ человBки поживE.
38
Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.
Главa д7
1
СіS кни1га повелёній б9іихъ и3 зак0нъ сhй во вёкъ: вси2 держaщіисz є3S въ жив0тъ (вни1дутъ), њстaвившіи же ю5 ќмрутъ.
1
Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть.
2
Њбрати1сz, їaкwве, и3 и3ми1сz є3S, ходи2 ко сіsнію прsмw свёта є3S.
2
Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її.
3
Не дaждь и3н0му слaвы твоеS, и3 полeзныхъ тебЁ kзhку чуждeму.
3
Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові.
4
Блажeни є3смы2, ї}лю, ћкw ўгHднаz бGу нaмъ раз{мна сyть.
4
Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу.
5
Дерзaйте, лю1діе мои2, пaмzть ї}лева.
5
Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю!
6
Пр0дани бhсте kзhкwмъ не на пaгубу: понeже разгнёвасте бGа, прeдани бhсте супостaтwмъ,
6
Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам;
7
преwгорчи1сте бо сотв0ршаго вaсъ, (бGа вёчнаго,) пожeрше бэсHмъ, ґ не бGу:
7
бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу.
8
забhсте бо гDа питaющаго вaсъ, њпечaлисте же и3 воспитaвшаго вaсъ їеrли1ма.
8
Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас,
9
Ви1дэ бо нашeдшій вaмъ гнёвъ t бGа и3 речE: слhшите, присє1лницы сіw6ни, наведe бо ми2 гDь сётованіе вели1ко,
9
бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу,
10
ви1дэхъ бо плэнeніе людjй сынHвъ мои1хъ и3 дщeрей, є4же наведE и5мъ вёчный.
10
бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний.
11
Питaхъ бо | съ весeліемъ, и3спусти1хъ же | съ плaчемъ и3 рыдaніемъ.
11
Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою.
12
Никт0же да рaдуетсz њ мнЁ вдови1цэ и3 њстaвленнэй t мн0гихъ, њпустёхъ за грэхи2 ч†дъ мои1хъ, понeже ўклони1шасz t зак0на б9іz,
12
Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого;
13
и3 њправдaній є3гw2 не познaша, и3 не ходи1ша въ путeхъ зaповэдій б9іихъ, нижE стезьми2 наказaніz въ прaвдэ є3гw2 ступaша.
13
не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його.
14
Да пріи1дутъ њкрeстніи сіw6ни, и3 помzни1те плэнeніе сынHвъ мои1хъ и3 дщeрей, є4же наведE и5мъ вёчный:
14
Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний.
15
наведe бо на нS kзhкъ и3здалeча, kзhкъ безстyдный и3 и3ноzзhчный:
15
Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину,
16
понeже не ўсрами1шасz стaрца, ни поми1ловаша nтрочaте, и3 tвед0ша любeзныхъ вдови1чихъ, и3 t дщeрей є3ди1ну њпустоши1ша.
16
і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок.
17
Ѓзъ же кaкw м0щенъ помощи2 вaмъ;
17
Я ж чим можу допомогти вам?
18
Наведhй бо вaмъ ѕл†z и3збaвитъ вaсъ t руки2 вр†гъ вaшихъ.
18
Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших.
19
И#ди1те, ч†да, и3ди1те: ѓзъ бо њстaхсz пустA,
19
Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім.
20
совлек0хсz ри1зы ми1рныz, њблек0хсz же во врeтище молeніz моегw2: возопію2 къ вёчному во дни6 мо‰.
20
Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої.
21
Дерзaйте, ч†да, возопjйте къ бGу, и3 и3збaвитъ вaсъ t наси1ліz руки2 врaжіz.
21
Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів.
22
Ѓзъ бо (и3спeрва) надёzхсz на вёчнаго њ спасeніи вaшемъ: и3 пріи1де ми2 рaдость t с™aгw въ поми1лованіи, є4же пріи1детъ вaмъ вск0рэ t вёчнагw сп7са нaшегw.
22
Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого.
23
И#спусти1хъ бо вaсъ съ рыдaніемъ и3 плaчемъ, tдaстъ же ми2 бGъ вaсъ съ рaдостію и3 весeліемъ въ вёкъ.
23
Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки.
24
Ћкоже бо нн7э ви1дэша присє1лницы сіw6ни вaше плэнeніе (t бGа), тaкожде ќзрzтъ вск0рэ сп7сeніе вaше t бGа, є4же пріи1детъ вaмъ со слaвою вели1кою и3 со њсвэщeніемъ вёчнагw.
24
Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного.
25
Ч†да, долготерпи1те и4же t бGа нашeдшій вaмъ гнёвъ, гони1лъ бо тS врaгъ тв0й, и3 ќзриши пaгубу є3гw2 вск0рэ и3 на вhю є3гw2 настyпиши.
25
Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию.
26
Младjи мои2 ходи1ша въ пути6 жeстwки, восхищeни сyть, ћкоже стaдо похищeно врагaми.
26
Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами.
27
Дерзaйте, ч†да, и3 возопjйте къ бGу, бyдетъ бо вaмъ t навeдшагw пaмzть.
27
Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це.
28
Ћкоже бо бhсть ќмъ вaшъ заблуди1ти вaмъ t бGа, тaкw нн7э десzти1жды ўсугуби1те њбрати1вшесz взыскaти є3го2:
28
Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його,
29
наведhй бо вaмъ ѕл†z наведeтъ вaмъ вёчное весeліе со сп7сeніемъ вaшимъ.
29
бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням».
30
Дерзaй, їеrли1ме, ўтёшитъ тS нарекjй тебE.
30
Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе.
31
Њкаsнни њѕл0бившіи тS и3 рaдовавшіисz њ падeніи твоeмъ, (мщeніе бyдетъ над8 ни1ми).
31
Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню.
32
Њкаsнни грaди, и5мже пораб0таша ч†да тво‰, њкаsнна пріи1мшаz сhны тво‰.
32
Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх,
33
Ћкоже бо порaдовасz њ твоeмъ падeніи и3 возвесели1сz њ разорeніи твоeмъ, тaкожде њпечaлитсz њ своeмъ запустёніи.
33
бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення.
34
И# tсэкY t неS весeліе многонар0дства, и3 величaніе є3S бyдетъ въ рыдaніе.
34
Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум;
35
Џгнь и3 нaйдетъ на ню2 t вёчнагw во дни6 мнHги, и3 насели1тсz бёсами на мн0жайшее врeмz.
35
бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами.
36
Воззри2 на вост0къ, їеrли1ме, и3 ви1ждь весeліе грzдyщее тебЁ t бGа.
36
Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога.
37
СE, грzдyтъ сhнове твои2, и5хже и3спусти1лъ є3си2, грzдyтъ с0брани t востHкъ дaже до з†падъ сл0вомъ с™aгw, рaдующесz њ слaвэ б9іей.
37
Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.
Главa є7
1
Совлецы2, їеrли1ме, ри6зы плачє1вныz и3 њѕлоблeніz твоегw2 и3 њблецhсz въ лёпоту слaвы, ћже тебЁ бhсть t бGа во вёкъ.
1
Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одягнися у красу слави від Бога повіки.
2
Њблецhсz во nдeжду прaвды, ћже t бGа, возложи2 вэнeцъ на главY твою2 слaвы вёчнагw.
2
Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного,
3
БGъ бо kви1тъ всeй поднебeснэй твою2 свётлость.
3
бо Бог покаже всій піднебесній славу твою.
4
Нарэчeтсz бо t бGа и4мz твоE во вёки: ми1ръ прaвды и3 слaва бGочeстіz.
4
Навік наречеться від Бога ім’я тобі: «мир правди і слава благочестя».
5
Востaни, їеrли1ме, и3 стaни на выс0цэ, и3 поглsдай на вост0ки, и3 ви1ждь сHбранаz ч†да тво‰ t востHкъ с0лнца до зaпада сл0вомъ с™aгw, р†дующаzсz б9іею пaмzтію.
5
Встань, Єрусалиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них.
6
И#зыд0ша бо t тебє2 пёши вед0ми t врагHвъ, введeтъ же | бGъ къ тебЁ нес0мыхъ со слaвою, ћкw сhны цaрства.
6
Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів;
7
Совэщa бо бGъ смири1тисz всsцэй горЁ выс0цэй и3 холмHмъ вBчнымъ, и3 ю3д0ліzмъ нап0лнитисz въ рaвень земнyю, да и4детъ ї}ль ўтвержeнъ слaвою б9іею.
7
бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо, зі славою Божою,
8
Њсэни1ша же и3 дубр†вы и3 всsко дрeво благов0нствомъ ї}лю, повелёніемъ б9іимъ.
8
а ліси і всяке запашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим.
9
Пред8и1детъ бо бGъ ї}леви со весeліемъ, свётомъ слaвы своеS, съ поми1лованіемъ и3 прaвдою, ћже t негw2.
9
Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.