Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Рек0хъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: пріиди2 u5бо, да тS и3скушY въ весeліи, и3 ви1ждь во блaзэ: и3 сE, тaкожде сіE сyетство.
1
Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта!
2
Смёху рек0хъ: погрэшeніе, и3 весeлію: что2 сіE твори1ши;
2
Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?»
3
И# разсмотри1хъ, ѓще сeрдце моE повлечeтъ ѓки віно2 пл0ть мою2: и3 сeрдце моE настaви мS въ мyдрости, и3 є4же ўдержaти весeліе, д0ндеже ўви1жду, к0е блaго сынHмъ человёчєскимъ, є4же творsтъ под8 с0лнцемъ въ число2 днjй животA своегw2.
3
Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4
Возвели1чихъ творeніе моE: создaхъ ми2 д0мы, насади1хъ ми2 віногрaды,
4
Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники,
5
сотвори1хъ ми2 вертогрaды и3 сады2 и3 насади1хъ въ ни1хъ древeсъ всsкагw плодA,
5
влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева;
6
сотвори1хъ ми2 купBли вwднhz, є4же напаsти t ни1хъ прозzбeніе древeсъ:
6
зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева;
7
притzжaхъ рабы6 и3 рабы6ни, и3 домочaдцы бhша ми2: и3 стzжaніе скотA, и3 стaдъ мн0го ми2 бhсть, пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ:
7
придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі;
8
собрaхъ ми2 злaто и3 сребро2 и3 и3мBніz царeй и3 стрaнъ, сотвори1хъ ми2 пою1щихъ и3 пою1щыz, и3 ўслаждє1ніz сынHвъ человёческихъ, віночeрпцы и3 віночє1рпицы.
8
зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти.
9
И# возвели1чихсz, и3 приложи1хсz мyдрости пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ: и3 мyдрость моS пребhсть со мн0ю.
9
І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною.
10
И# всE, є3гHже проси1ста џчи мои2, не tsхъ t ни1хъ и3 не возбрани1хъ сeрдцу моемY t всsкагw весeліz моегw2, ћкw сeрдце моE возвесели1сz во всsцэмъ трудЁ моeмъ. И# сіE бhсть чaсть моS t всегw2 трудA моегw2.
10
Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11
И# призрёхъ ѓзъ на вс‰ творє1ніz мо‰, ±же сотвори1стэ рyцэ мои2, и3 на трyдъ, и4мже труди1хсz твори1ти. И# сE, вс‰ суетA и3 произволeніе дyха, и3 нёсть и3з8oби1ліе под8 с0лнцемъ.
11
І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!
12
И# призрёхъ ѓзъ ви1дэти мyдрость, лeсть и3 безyміе: ћкw кто2 человёкъ, и4же п0йдетъ в8слёдъ совёта, є3ли6ка сотвори2 въ нeмъ;
12
І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено?
13
И# ви1дэхъ ѓзъ, ћкw є4сть и3з8oби1ліе мyдрости пaче безyміz, ћкоже и3з8oби1ліе свёта пaче тмы2:
13
І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:
14
мyдрагw џчи є3гw2 во главЁ є3гw2, ґ безyмный во тмЁ х0дитъ: и3 ўвёдэхъ и3 ѓзъ, ћкw слyчай є3ди1нъ случи1тсz всBмъ и5мъ.
14
у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх.
15
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: ћкоже слyчай безyмнагw, и3 мнЁ случи1тсz: и3 вскyю ўмудри1хсz; Ѓзъ тогдA и3зли1шше глаг0лахъ въ сeрдцы моeмъ, ћкw и3 сіE суетA, понeже безyмный t и3збhтка глаг0летъ:
15
І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта;
16
ћкw нёсть пaмzти мyдрагw съ безyмнымъ во вёкъ, занE ўжE во днeхъ грzдyщихъ вс‰ забвє1на бhша: и3 кaкw ќмретъ мyдрый съ безyмнымъ;
16
тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним.
17
И# возненави1дэхъ жив0тъ, ћкw лукaвно мнЁ сотворeніе сотворeнное под8 с0лнцемъ: понeже всsчєскаz суетA и3 произволeніе дyха.
17
І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу!
18
И# возненави1дэхъ ѓзъ всsчєскаz мjра и3 трyдъ м0й, и4мже ѓзъ труждaюсz под8 с0лнцемъ, ћкw њставлsю є3го2 человёку бyдущему по мнЁ.
18
І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене.
19
И# кто2 вёсть, мyдръ ли бyдетъ и3ли2 безyменъ; и3 њбладaти ли и4мать всёмъ труд0мъ мои1мъ, и4мже труди1хсz и3 и4мже мyдрствовахъ под8 с0лнцемъ; И# сіe же суетA.
19
І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта!
20
И# њбрати1хсz ѓзъ tрещи1сz сeрдцу моемY њ всeмъ трудЁ, и4мже труди1хсz под8 с0лнцемъ:
20
І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем,
21
ћкw є4сть человёкъ, є3гHже трyдъ въ мyдрости и3 въ рaзумэ и3 въ мyжествэ: и3 человёкъ, и4же не потруди1сz њ нeмъ, дaстъ є3мY чaсть свою2. И# сіE суетA и3 лукaвство вeліе.
21
тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике!
22
Ћкw бывaетъ человёку во всeмъ трудЁ є3гw2 и3 въ произволeніи сeрдца є3гw2, и4мже т0й труждaетсz под8 с0лнцемъ,
22
Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем?
23
ћкw вси2 днjе є3гw2 болёзней и3 ћрости попечeніе є3мY, и4бо въ нощи2 не спи1тъ сeрдце є3гw2. И# сіe же суетA є4сть.
23
Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта!
24
Нёсть блaго человёку, но (рaзвэ) є4же ћстъ и3 піeтъ и3 є4же покaжетъ души2 своeй блaго въ трудЁ своeмъ: и3 сіE ви1дэхъ ѓзъ, ћкw t руки2 б9іz є4сть:
24
Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої;
25
ћкw кто2 ћстъ и3 піeтъ кромЁ є3гw2;
25
тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26
Ћкw человёку блaгу пред8 лицeмъ є3гw2 дадE мyдрость и3 рaзумъ и3 весeліе, согрэшaющему же дадE попечeніе, є4же прилагaти и3 собирaти, во є4же дaти благ0му пред8 лицeмъ б9іимъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха.
26
Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу!