¹

ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ:

¹

Усьому свій час, і час усякій речі під небом:

²

врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное,

²

час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене;

³

врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти,

³

час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати;

⁴

врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти,

⁴

час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати;

⁵

врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz,

⁵

час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;

⁶

врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти,

⁶

час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати;

⁷

врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати,

⁷

час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити;

⁸

врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра.

⁸

час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.

⁹

К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz;

⁹

Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться?

¹⁰

Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ.

¹⁰

Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.

¹¹

Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA.

¹¹

Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця.

¹²

Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ:

¹²

Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму.

¹³

и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть.

¹³

І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий.

¹⁴

Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2:

¹⁴

Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.

¹⁵

бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго.

¹⁵

Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле.

¹⁶

И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый.

¹⁶

Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня.

¹⁷

И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw.

¹⁷

І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».

¹⁸

Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть:

¹⁸

Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини;

¹⁹

и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA.

¹⁹

тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта!

²⁰

Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz.

²⁰

Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох.

²¹

И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю;

²¹

Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?

²²

И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ;

²²

Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?