Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Главa №
1
Глаг0лы є3кклесіaста, сhна давjдова, царS ї}лева во їеrли1мэ.
1
Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2
СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, суетA сyетствій, всsчєскаz суетA.
2
Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта!
3
К0е и3з8oби1ліе человёку во всeмъ трудЁ є3гw2, и4мже труди1тсz под8 с0лнцемъ;
3
Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем?
4
Р0дъ прех0дитъ и3 р0дъ прих0дитъ, ґ землS во вёкъ стои1тъ.
4
Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки.
5
И# восх0дитъ с0лнце и3 зах0дитъ с0лнце и3 въ мёсто своE влечeтсz, сіE возсіzвaz тaмw.
5
Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.
6
И$детъ къ ю4гу и3 њбх0дитъ къ сёверу, њбх0дитъ w4крестъ, и4детъ дyхъ и3 на крyги сво‰ њбращaетсz дyхъ.
6
Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої.
7
Вси2 пот0цы и4дутъ въ м0ре, и3 м0ре нёсть насыщaемо: на мёсто, ѓможе пот0цы и4дутъ, тaмw тjи возвращaютсz и3ти2.
7
Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти.
8
Вс‰ словесA тр{дна, не возм0жетъ мyжъ глаг0лати: и3 не насhтитсz џко зрёти, ни и3сп0лнитсz ќхо слhшаніz.
8
Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням.
9
Что2 бhло, т0жде є4сть, є4же бyдетъ: и3 что2 бhло сотворeное, т0жде и4мать сотвори1тисz:
9
Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.
10
и3 ничт0же н0во под8 с0лнцемъ. И$же возглаг0летъ и3 речeтъ: сE, сіE н0во є4сть: ўжE бhсть въ вёцэхъ бhвшихъ прeжде нaсъ.
10
Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас.
11
Нёсть пaмzть пeрвыхъ, и3 послBднимъ бhвшымъ не бyдетъ и4хъ пaмzть съ бyдущими на послёдокъ.
11
Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.
12
Ѓзъ є3кклесіaстъ бhхъ цaрь над8 ї}лемъ во їеrли1мэ
12
Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі;
13
и3 вдaхъ сeрдце моE, є4же взыскaти и3 разсмотри1ти въ мyдрости њ всёхъ бывaющихъ под8 небесeмъ: ћкw попечeніе лукaво дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же ўпражднsтисz въ нeмъ.
13
і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому.
14
Ви1дэхъ всsчєскаz сотворє1ніz сотворє1ннаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, вс‰ сyетство и3 произволeніе дyха.
14
Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу!
15
Развращeнное не м0жетъ и3спрaвитисz, и3 лишeніе не м0жетъ и3зчи1слитисz.
15
Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати.
16
Глаг0лахъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ, є4же рещи2: сE, ѓзъ возвели1чихсz и3 ўмн0жихъ мyдрость пaче всёхъ, и5же бhша прeжде менє2 во їеrли1мэ,
16
Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання.
17
и3 сeрдце моE вдaхъ, є4же вёдэти премyдрость и3 рaзумъ: и3 сeрдце моE ви1дэ мнHгаz, премyдрость и3 рaзумъ, при6тчи и3 хи1трость: ўразумёхъ ѓзъ, ћкw и3 сіE є4сть произволeніе дyха:
17
І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу;
18
ћкw во мн0жествэ мyдрости мн0жество рaзума, и3 приложи1вый рaзумъ приложи1тъ болёзнь.
18
тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.
Главa в7
1
Рек0хъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: пріиди2 u5бо, да тS и3скушY въ весeліи, и3 ви1ждь во блaзэ: и3 сE, тaкожде сіE сyетство.
1
Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта!
2
Смёху рек0хъ: погрэшeніе, и3 весeлію: что2 сіE твори1ши;
2
Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?»
3
И# разсмотри1хъ, ѓще сeрдце моE повлечeтъ ѓки віно2 пл0ть мою2: и3 сeрдце моE настaви мS въ мyдрости, и3 є4же ўдержaти весeліе, д0ндеже ўви1жду, к0е блaго сынHмъ человёчєскимъ, є4же творsтъ под8 с0лнцемъ въ число2 днjй животA своегw2.
3
Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4
Возвели1чихъ творeніе моE: создaхъ ми2 д0мы, насади1хъ ми2 віногрaды,
4
Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники,
5
сотвори1хъ ми2 вертогрaды и3 сады2 и3 насади1хъ въ ни1хъ древeсъ всsкагw плодA,
5
влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева;
6
сотвори1хъ ми2 купBли вwднhz, є4же напаsти t ни1хъ прозzбeніе древeсъ:
6
зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева;
7
притzжaхъ рабы6 и3 рабы6ни, и3 домочaдцы бhша ми2: и3 стzжaніе скотA, и3 стaдъ мн0го ми2 бhсть, пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ:
7
придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі;
8
собрaхъ ми2 злaто и3 сребро2 и3 и3мBніz царeй и3 стрaнъ, сотвори1хъ ми2 пою1щихъ и3 пою1щыz, и3 ўслаждє1ніz сынHвъ человёческихъ, віночeрпцы и3 віночє1рпицы.
8
зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти.
9
И# возвели1чихсz, и3 приложи1хсz мyдрости пaче всёхъ бhвшихъ прeжде менє2 во їеrли1мэ: и3 мyдрость моS пребhсть со мн0ю.
9
І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною.
10
И# всE, є3гHже проси1ста џчи мои2, не tsхъ t ни1хъ и3 не возбрани1хъ сeрдцу моемY t всsкагw весeліz моегw2, ћкw сeрдце моE возвесели1сz во всsцэмъ трудЁ моeмъ. И# сіE бhсть чaсть моS t всегw2 трудA моегw2.
10
Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11
И# призрёхъ ѓзъ на вс‰ творє1ніz мо‰, ±же сотвори1стэ рyцэ мои2, и3 на трyдъ, и4мже труди1хсz твори1ти. И# сE, вс‰ суетA и3 произволeніе дyха, и3 нёсть и3з8oби1ліе под8 с0лнцемъ.
11
І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!
12
И# призрёхъ ѓзъ ви1дэти мyдрость, лeсть и3 безyміе: ћкw кто2 человёкъ, и4же п0йдетъ в8слёдъ совёта, є3ли6ка сотвори2 въ нeмъ;
12
І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено?
13
И# ви1дэхъ ѓзъ, ћкw є4сть и3з8oби1ліе мyдрости пaче безyміz, ћкоже и3з8oби1ліе свёта пaче тмы2:
13
І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:
14
мyдрагw џчи є3гw2 во главЁ є3гw2, ґ безyмный во тмЁ х0дитъ: и3 ўвёдэхъ и3 ѓзъ, ћкw слyчай є3ди1нъ случи1тсz всBмъ и5мъ.
14
у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх.
15
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: ћкоже слyчай безyмнагw, и3 мнЁ случи1тсz: и3 вскyю ўмудри1хсz; Ѓзъ тогдA и3зли1шше глаг0лахъ въ сeрдцы моeмъ, ћкw и3 сіE суетA, понeже безyмный t и3збhтка глаг0летъ:
15
І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта;
16
ћкw нёсть пaмzти мyдрагw съ безyмнымъ во вёкъ, занE ўжE во днeхъ грzдyщихъ вс‰ забвє1на бhша: и3 кaкw ќмретъ мyдрый съ безyмнымъ;
16
тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним.
17
И# возненави1дэхъ жив0тъ, ћкw лукaвно мнЁ сотворeніе сотворeнное под8 с0лнцемъ: понeже всsчєскаz суетA и3 произволeніе дyха.
17
І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу!
18
И# возненави1дэхъ ѓзъ всsчєскаz мjра и3 трyдъ м0й, и4мже ѓзъ труждaюсz под8 с0лнцемъ, ћкw њставлsю є3го2 человёку бyдущему по мнЁ.
18
І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене.
19
И# кто2 вёсть, мyдръ ли бyдетъ и3ли2 безyменъ; и3 њбладaти ли и4мать всёмъ труд0мъ мои1мъ, и4мже труди1хсz и3 и4мже мyдрствовахъ под8 с0лнцемъ; И# сіe же суетA.
19
І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта!
20
И# њбрати1хсz ѓзъ tрещи1сz сeрдцу моемY њ всeмъ трудЁ, и4мже труди1хсz под8 с0лнцемъ:
20
І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем,
21
ћкw є4сть человёкъ, є3гHже трyдъ въ мyдрости и3 въ рaзумэ и3 въ мyжествэ: и3 человёкъ, и4же не потруди1сz њ нeмъ, дaстъ є3мY чaсть свою2. И# сіE суетA и3 лукaвство вeліе.
21
тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике!
22
Ћкw бывaетъ человёку во всeмъ трудЁ є3гw2 и3 въ произволeніи сeрдца є3гw2, и4мже т0й труждaетсz под8 с0лнцемъ,
22
Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем?
23
ћкw вси2 днjе є3гw2 болёзней и3 ћрости попечeніе є3мY, и4бо въ нощи2 не спи1тъ сeрдце є3гw2. И# сіe же суетA є4сть.
23
Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта!
24
Нёсть блaго человёку, но (рaзвэ) є4же ћстъ и3 піeтъ и3 є4же покaжетъ души2 своeй блaго въ трудЁ своeмъ: и3 сіE ви1дэхъ ѓзъ, ћкw t руки2 б9іz є4сть:
24
Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої;
25
ћкw кто2 ћстъ и3 піeтъ кромЁ є3гw2;
25
тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26
Ћкw человёку блaгу пред8 лицeмъ є3гw2 дадE мyдрость и3 рaзумъ и3 весeліе, согрэшaющему же дадE попечeніе, є4же прилагaти и3 собирaти, во є4же дaти благ0му пред8 лицeмъ б9іимъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха.
26
Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу!
Главa G
1
ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ:
1
Усьому свій час, і час усякій речі під небом:
2
врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное,
2
час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене;
3
врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти,
3
час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати;
4
врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти,
4
час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати;
5
врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz,
5
час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;
6
врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти,
6
час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати;
7
врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати,
7
час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити;
8
врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра.
8
час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.
9
К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz;
9
Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться?
10
Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ.
10
Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.
11
Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA.
11
Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця.
12
Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ:
12
Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму.
13
и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть.
13
І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий.
14
Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2:
14
Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.
15
бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго.
15
Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле.
16
И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый.
16
Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня.
17
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw.
17
І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».
18
Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть:
18
Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини;
19
и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA.
19
тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта!
20
Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz.
20
Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох.
21
И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю;
21
Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?
22
И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ;
22
Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?
Главa д7
1
И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ вс‰ њклевєтaніz быв†ющаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, слeзы њклеветaнныхъ, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw, и3 t руки2 клевeщущихъ на нS крёпость, и3 нёсть и5мъ ўтэшaющагw.
1
І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає.
2
И# похвали1хъ ѓзъ всёхъ ўмeршихъ, и5же ўмр0ша ўжE, пaче живhхъ, є3ли1цы жи1ви сyть досeлэ:
2
І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі;
3
и3 блaгъ пaче nбои1хъ си1хъ, и4же є3щE не бhсть, и4же не ви1дэ всsкагw сотворeніz лукaвагw сотворeннагw под8 с0лнцемъ.
3
а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.
4
И# ви1дэхъ ѓзъ вeсь трyдъ и3 всsко мyжество сотворeніz, ћкw сіE рeвность мyжа t п0друга своегw2. И# сіE суетA и3 произволeніе дyха.
4
Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу!
5
Безyмный њб8sтъ рyцэ свои2 и3 снэдE плHти сво‰.
5
Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою.
6
Блaго є4сть и3сполнeніе г0рсти пок0z, пaче и3сполнeніz двою2 гHрстію трудA и3 произволeніz дyха.
6
Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.
7
И# њбрати1хсz ѓзъ и3 ви1дэхъ сyетство под8 с0лнцемъ:
7
І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем;
8
є4сть є3ди1нъ, и3 нёсть вторaгw, ни сhна, нижE брaта нёсть є3мY, и3 нёсть концA всемY трудY є3гw2, нижE џко є3гw2 насыщaетсz богaтства. И# комY ѓзъ труждaюсz и3 лишaю дyшу мою2 t благостhни; И# сіE суетA и3 попечeніе лукaвно є4сть.
8
чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа!
9
Блaзи двA пaче є3ди1нагw, и5мже є4сть мздA блaга въ трудЁ и4хъ:
9
Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх:
10
ћкw ѓще падeтсz є3ди1нъ t ни1хъ, воздви1гнетъ другjй причaстника своего2: и3 г0ре томY є3ди1ному, є3гдA падeтъ и3 не бyдетъ вторaгw воздви1гнути є3го2.
10
тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його.
11
И# ѓще ќснета двA, тепло2 и4ма бyдетъ, ґ є3ди1нъ кaкw согрёетсz;
11
Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися?
12
И# ѓще ўкрэпи1тсz є3ди1нъ, двA стaнета проти1ву є3мY: и3 вeрвь треплетeна не ск0рw раст0ргнетсz.
12
І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.
13
Блaгъ џтрокъ ни1щь и3 мyдръ, пaче стaра царS и3 безyмна, и4же не разумЁ внимaти є3щE:
13
Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради;
14
ћкw и3з8 д0му ю4зникwвъ и3зhдетъ цaрствовати, понeже и3 въ цaрствэ своeмъ роди1сz ни1щь.
14
бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним.
15
Ви1дэхъ всёхъ живyщихъ, ходsщихъ под8 с0лнцемъ, съ ю4нымъ вторhмъ, и4же востaнетъ вмёстw є3гw2.
15
Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того.
16
Нёсть концA всBмъ лю1демъ, всBмъ, и5же пред8 ни1ми бhша, и4бо послёдніи не возвеселsтсz њ нeмъ: ћкw и3 сіE суетA и3 произволeніе дyха.
16
Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу!
17
Сохрани2 н0гу твою2, є3гдA ѓще и4деши въ д0мъ б9ій, и3 бли1з8 (бyди) є4же слyшати: пaче даsніz безyмныхъ жeртва твоS, понeже не вёдzтъ, ћкw творsтъ ѕло2.
17
Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.
Главa є7
1
Не ск0ръ бyди ўсты6 твои1ми, и3 сeрдце твоE да не ўскорsетъ и3зноси1ти сл0во пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw бGъ на нб7си2 горЁ, тh же на земли2 д0лу: сегw2 рaди да бyдутъ словесA тво‰ м†ла:
1
Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі.
2
ћкw прих0дитъ с0ніе во мн0жествэ попечeніz, тaкw и3 глaсъ безyмнагw во мн0жествэ словeсъ.
2
Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.
3
Ѓще њбэщaеши њбётъ бGу, не ўмeдли tдaти є3го2, ћкw нёсть хотёніz въ безyмныхъ: ты2 u5бо, є3ли6ка ѓще њбэщaеши, tдaждь.
3
Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай.
4
Блaго тебЁ є4же не њбэщавaтисz, нeжели њбэщaвшусz тебЁ, не tдaти.
4
Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати.
5
Не дaждь ўстнaмъ твои6мъ є4же во грёхъ ввести2 пл0ть твою2, и3 да не речeши пред8 лицeмъ б9іимъ, ћкw невёдэніе є4сть: да не прогнёваетсz бGъ њ глaсэ твоeмъ и3 растли1тъ творє1ніz рyкъ твои1хъ:
5
Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?
6
ћкw во мн0жествэ с0ній и3 сyетствіz, (тaкw) и3 словесA мнHга, тёмже бGа б0йсz.
6
Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога.
7
Ѓще њби1ду ни1щагw и3 расхищeніе судA и3 прaвды ўви1диши во странЁ, не диви1сz њ вeщи: ћкw выс0кій над8 выс0кимъ надзирaтель, и3 выс0цыи над8 ни1ми,
7
Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий;
8
и3 и3з8oби1ліе земли2 над8 всёмъ є4сть цaрь селA воздёланна.
8
зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну.
9
Любsй сребро2 не насhтитсz сребрA: и3 кто2 наслади1тсz во мн0жествэ є3гw2 плодA; И# сіE суетA.
9
Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта!
10
Во мн0жествэ блaга ўмн0жишасz kдyщіи є5: и3 к0е мyжество и3мyщему є5; ћкw начaло є4же ви1дэти nчи1ма свои1ма.
10
Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима?
11
С0нъ слaдокъ раб0тающему, ѓще мaлw и3ли2 мн0гw снёсть: ґ насhтившагосz богaтство не њставлsетъ ўснyти.
11
Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути.
12
Е$сть недyгъ, є3г0же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, богaтство храни1мо t стzжaтелz во ѕло2 є3мY:
12
Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому.
13
и3 поги1бнетъ богaтство џно въ попечeніи лукaвнэ: и3 роди2 сhна, и3 нёсть въ руцЁ є3гw2 ничт0же:
13
І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього.
14
ћкоже и3зhде и3з8 чрeва мaтере своеS нaгъ, возврати1тсz и3ти2, ћкоже и3 пріи1де, и3 ничт0же в0зметъ t трудA своегw2, да понесeтъ въ руцЁ своeй.
14
Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй.
15
И# сіE ѕ0лъ недyгъ: ћкоже бо пріи1де, тaкw и3 tи1детъ, и3 кaz п0льза є3мY, ћкw труди1тсz на вётръ;
15
І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер?
16
И$бо вси2 днjе є3гw2 во тмЁ и3 плaчи и3 въ ћрости мн0зэ, и3 въ недyзэ и3 во гнёвэ.
16
А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.
17
СE, ви1дэхъ ѓзъ благ0е, є4же є4сть и3зрsдно, є4же ћсти и3 пи1ти и3 ви1дэти благостhню во всeмъ трудЁ своeмъ, и4мже труди1лсz бы под8 с0лнцемъ, въ число2 днjй животA своегw2, ±же дaлъ є4сть є3мY бGъ, ћкw сіE чaсть є3гw2:
17
Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля.
18
и4бо всsкому человёку, є3мyже дaлъ є4сть бGъ богaтство и3 и3мBніz, и3 влaсть дадE є3мY ћсти t тогw2 и3 пріsти чaсть свою2 и3 возвесели1тисz њ трудЁ своeмъ, сіE дaръ б9ій є4сть:
18
І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий.
19
ћкw не мн0го пaмzтствовати и4мать дни6 животA своегw2, понeже бGъ њблагaетъ є3го2 попечeньми въ весeліи сeрдца є3гw2.
19
Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.
Главa ѕ7
1
Е$сть лукaвствіе, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, и3 мн0го є4сть над8 человёкомъ:
1
Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми:
2
мyжъ, є3мyже дaстъ бGъ богaтство и3 и3мёніе и3 слaву, и3 нёсть лишazй души2 своeй t всёхъ, и4хже вожделёетъ, и3 не дaстъ є3мY бGъ влaсти t негw2 ћсти, ћкw чyждь мyжъ ћсти и4мать t негw2. И# сіE суетA и3 недyгъ ѕ0лъ є4сть.
2
Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга!
3
Ѓще роди1тъ мyжъ сто2 (ч†дъ) и3 лBта мнHга поживeтъ, и3 мн0зи бyдутъ днjе лётъ є3гw2, и3 душA є3гw2 не насhтитсz t благостhни, и3 погребeніz не бhсть є3мY, рёхъ: блaгъ пaче є3гw2 и4звергъ,
3
Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього,
4
ћкw въ суетЁ пріи1де и3 во тмY и4детъ, и3 во тмЁ и4мz є3гw2 покрhетсz:
4
тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком.
5
и3 с0лнца не ви1дэ, нижE разумЁ, пок0й семY пaче тогw2:
5
Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому.
6
и3 поживE тhсzщу лётъ сугyбw, и3 благостhни не ви1дэ: є3дA не во є3ди1но мёсто вс‰ и4дутъ;
6
А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце?
7
Вeсь трyдъ человёчь во ўстA є3гw2, и3 душA є3гw2 не и3сп0лнитсz.
7
Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується.
8
Ћкw к0е и3з8oби1ліе (человёку) мyдрому пaче безyмнагw; понeже ни1щь познA ходи1ти проти1ву животA.
8
Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими?
9
Блaго видёніе џчію пaче ходsщагw душeю. И# сE сyетствіе и3 произволeніе дyха.
9
Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу!
10
Ѓще что2 бhсть, ўжE и3меновaсz и4мz є3гw2, и3 познaсz, є4же є4сть человёкъ и3 не возм0жетъ суди1тисz съ крэпчaйшимъ пaче себє2:
10
Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї.
11
ћкw сyть словесA мнHга ўмнож†ющаz суетY.
11
Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще?
Главa з7
1
Что2 и3зли1шше человёку, ћкw кто2 вёсть, что2 блaго человёку въ животЁ (є3гw2) число2 днjй животA сyетства є3гw2; и3 сотвори2 | въ сёни: ћкw кто2 возвэсти1тъ человёку, что2 бyдетъ по нeмъ под8 с0лнцемъ;
1
Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження.
2
Блaго и4мz пaче є3лeа блaга, и3 дeнь смeртный пaче днS рождeніz є3гw2.
2
Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця.
3
Блaго ходи1ти въ д0мъ плaча, нeжели ходи1ти въ д0мъ пи1ра, понeже сіE конeцъ всsкому человёку, и3 живhй дaстъ блaго въ сeрдцы є3гw2.
3
Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим.
4
Блaга ћрость пaче смёха, ћкw во ѕл0бэ лицA ўблажи1тсz сeрдце.
4
Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів.
5
Сeрдце мyдрыхъ въ домY плaча, ґ сeрдце безyмныхъ въ домY весeліz.
5
Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних;
6
Блaго є4же слhшати прещeніе премyдра, пaче мyжа слhшащагw пёснь безyмныхъ:
6
тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта!
7
ћкоже глaсъ тeрніz под8 котл0мъ, тaкw смёхъ безyмныхъ. И# сіE суетA.
7
Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце.
8
Ћкw клеветA льсти1тъ мyдраго и3 погублsетъ сeрдце благор0дствіz є3гw2.
8
Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого.
9
Бл†га послBднzz словeсъ пaче начaла є3гw2: блaгъ терпэли1вый пaче выс0кагw дyхомъ.
9
Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних.
10
Не тщи1сz въ дyсэ своeмъ kри1тисz, ћкw ћрость въ нёдрэ безyмныхъ почjетъ.
10
Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це.
11
Да не речeши: что2 бhсть, ћкw днjе прeждніи бёша блaзи пaче си1хъ; ћкw не въ мyдрости вопроси1лъ є3си2 њ сeмъ.
11
Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце:
12
Блaга мyдрость съ наслёдіемъ, пaче же ви1дzщымъ с0лнце:
12
тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею.
13
ћкw въ сёни є3гw2 мyдрость, ћкоже сёнь сребрA, и3 и3з8oби1ліе рaзума премyдрости њживлsетъ, и4же t неS.
13
Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим?
14
Ви1ждь творє1ніz б9іz: ћкw кто2 м0жетъ ўкраси1ти, є3г0же ѓще бGъ преврати1тъ;
14
У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього.
15
Въ дeнь благостhни (є3гw2) живи2 во блaзэ и3 ви1ждь въ дeнь ѕлA: ви1ждь, и3 съ ни1мъ соглaсно сіE сотвори2 бGъ, њ глаг0ланіи, да не њбрsщетъ человёкъ за ни1мъ ничт0же.
15
Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму.
16
Всsчєскаz ви1дэхъ во днeхъ сyетствіz моегw2: є4сть првdный погибazй во своeй прaвдэ, и3 є4сть нечести1вый пребывazй во своeй ѕл0бэ.
16
Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе?
17
Не бyди правди1въ вельми2, ни мудри1сz и3зли1шше, да не когдA и3зуми1шисz.
17
Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час?
18
Не нечeствуй мн0гw и3 не бyди жeстокъ, да не ќмреши не во врeмz своE.
18
Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того.
19
Блaго ти2 є4сть держaтисz сегw2, и3 t сегw2 не њскверни2 руки2 твоеS, ћкw боsщымсz бGа поспэшaтсz вс‰.
19
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.
20
Премyдрость пом0жетъ мyдрому пaче десzти2 њбладaющихъ во грaдэ:
20
Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б;
21
ћкw нёсть человёкъ прaведенъ на земли2, и4же сотвори1тъ благ0е и3 не согрэши1тъ.
21
тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе;
22
И# во вс‰ словесA, ±же возглаг0лютъ нечести1віи, не вложи2 сeрдца своегw2, да не ўслhшиши рабA своегw2 кленyща тебE:
22
бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.
23
ћкw мн0гажды возлукaвнуетъ на тS, и3 њбхождє1ніи мн0гими њѕл0битъ сeрдце твоE, ћкоже и3 ты2 клsлъ є3си2 и3ны6z (мнHгіz).
23
Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене.
24
Вс‰ сі‰ и3скуси1хъ въ мyдрости: рёхъ, ўмудрю1сz: и3 сіS ўдали1сz t менє2
24
Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його?
25
далeче пaче нeже бёхъ, и3 бeздны глубинA, кто2 њбрsщетъ ю5;
25
Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства,
26
Њбыд0хъ ѓзъ, и3 сeрдце моE, є4же разумёти, є4же разсмотри1ти, и3 є4же взыскaти мyдрость и3 рaзумъ, и3 є4же разумёти нечести1вагw безyміе и3 њжесточeніе и3 лeсть:
26
і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею.
27
и3 њбрэт0хъ ѓзъ ю5, и3 рекY горчaйшу пaче смeрти женY, ћже є4сть лови1тва, и3 сBти сeрдце є3S, ќзы въ рукY є3S: благjй пред8 лицeмъ б9іимъ и3з8и1метсz t неS, ґ согрэшazй ћтъ бyдетъ t неS.
27
Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим.
28
СE, сіE њбрэт0хъ, речE є3кклесіaстъ: є3ди1ну є3ди1ною є4же њбрэсти2 п0мыслъ, є4же взыскA душA моS, и3 не њбрэт0хъ:
28
Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов.
29
и3 человёка є3ди1наго t тhсzщъ њбрэт0хъ, ґ жены2 во всёхъ си1хъ не њбрэт0хъ:
29
Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.
30
nбaче сE, сіE њбрэт0хъ, є4же сотвори2 бGъ человёка прaваго, и3 сjи взыскaша помыслHвъ мн0гихъ. Кто2 ўвёдэ мyдрость; и3 кто2 вёсть разрэшeніе глаг0ла;
Главa }
1
Мyдрость человёка просвэти1тъ лицE є3гw2, ґ безстyдный возненави1дэнъ бyдетъ лицeмъ свои1мъ.
1
Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється.
2
ЎстA царє1ва сохрани2, и3 њ словеси2 клsтвы б9іz не ск0ръ бyди.
2
Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом.
3
T лицA є3гw2 п0йдеши, не стaни во словеси2 лукaвнэ, ћкw всE, є4же (ѓще) восх0щетъ, сотвори1тъ,
3
Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити.
4
ћкоже цaрь њбладazй, и3 кто2 речeтъ є3мY: что2 твори1ши;
4
Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?»
5
Хранsй зaповэдь не ўвёсть глаг0ла лукaвна: и3 врeмz судA вёсть сeрдце мyдрагw,
5
Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав;
6
ћкw всsцэй вeщи є4сть врeмz и3 сyдъ: ћкw рaзумъ человёка мн0гъ (є4сть) на нeмъ,
6
тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того,
7
ћкw нёсть вёдzщагw, что2 бyдущее: занE ћкоже бyдетъ, кто2 возвэсти1тъ є3мY;
7
що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй?
8
Нёсть человёка владyщагw дyхомъ, є4же возбрани1ти дyху: и3 нёсть владyщагw въ дeнь смeрти, и3 нёсть послA въ дeнь брaни: и3 не спасeтъ нечeстіе сyщаго въ нeмъ.
8
Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого.
9
И# всE сіE ви1дэхъ, и3 вдaхъ сeрдце моE во всE сотворeніе, є4же сотворeно є4сть под8 с0лнцемъ, вс‰, во є3ли1кихъ њбладaнъ є4сть человёкъ над8 человёкомъ, є4же њѕл0бити є3го2.
9
Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй.
10
И# тогдA ви1дэхъ нечєсти1выz во гр0бы внесє1ны, и3 t с™aгw: и3 и3д0ша и3 похвалeни бhша во грaдэ, ћкw си1це сотвори1ша. И# сіE суетA.
10
Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта!
11
Ћкw нёсть прерэкaніz бывaющагw творsщымъ лукaвое вск0рэ: сегw2 рaди ўвёрисz сeрдце сынHвъ человёческихъ въ ни1хъ, є4же сотвори1ти лукaвое.
11
Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло.
12
И$же согрэши2, сотвори1лъ є4сть лукaвое, tт0лэ, и3 t долготы2 и4хъ: и4бо и3 вёмъ ѓзъ, ћкw є4сть блaго боsщымсz бGа, да боsтсz t лицA є3гw2,
12
Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його;
13
и3 не бyдетъ блaго нечести1вому, и3 не продолжи1тъ днjй въ сёни, и4же нёсть боsйсz t лицA б9іz.
13
а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом.
14
Е$сть суетA, ћже сотворeна є4сть на земли2: ћкw сyть првdніи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе нечести1выхъ, и3 сyть нечести1віи, на ни1хже постизaетъ ћкw творeніе првdныхъ. Рёхъ, ћкw и3 сіE суетA.
14
Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта!
15
И# похвали1хъ ѓзъ весeліе, ћкw нёсть блaго человёку под8 с0лнцемъ, но т0кмw є4же ћсти и3 пи1ти и3 є4же весели1тисz: и3 то2 прибhтокъ є3мY въ трудЁ є3гw2 во днeхъ животA є3гw2, и5хже дaлъ є4сть є3мY бGъ под8 с0лнцемъ.
15
І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.
16
Въ ни1хже дaхъ сeрдце моE, є4же разумёти мyдрость и3 є4же вёдэти попечeніе сотворeное на земли2: ћкw и3 во дни2 и3 въ нощи2 снA во џчію своє1ю нёсть ви1дzй.
16
Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, —
17
И# ви1дэхъ вс‰ творє1ніz б9іz, ћкw не м0жетъ человёкъ и3з8wбрэсти2 творeніе сотворeное под8 с0лнцемъ: є3ли6ка ѓще потруди1тсz человёкъ њбрэсти2, и3 не њбрsщетъ: и3 є3ли6ка ѓще речeтъ мyдрый ўразумёти, не возм0жетъ њбрэсти2. Тёмже всE сіE вдaхъ въ сeрдце моE, и3 сeрдце моE всE сіE ви1дэ.
17
тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.
Главa f7
1
Ћкw првdніи и3 мyдріи и3 дBланіz и4хъ въ руцЁ б9іей, и3 любвe же и3 нeнависти нёсть вёдzй человёкъ: вс‰ пред8 лицeмъ и4хъ, суетA во всёхъ.
1
На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею.
2
Слyчай є3ди1нъ првdному и3 нечести1вому, бlг0му и3 ѕл0му, и3 чи1стому и3 нечи1стому, и3 жрyщему и3 не жрyщему: ћкоже бlгjй, тaкw согрэшazй, ћкоже кленhйсz, тaкw боsйсz клsтвы.
2
Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви.
3
СіE лукaво во всsцэмъ сотворeнэмъ под8 с0лнцемъ, ћкw слyчай є3ди1нъ всBмъ: и3 сeрдце сынHвъ человёческихъ и3сп0лнисz лукaвствіz, и3 прeлесть въ сердцaхъ и4хъ и3 въ животЁ и4хъ, и3 по си1хъ къ мє1ртвымъ.
3
Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих.
4
Понeже кто2 є4сть, и4же приwбщaетсz ко всBмъ живы6мъ; Е$сть надeжда, ћкw пeсъ живhй, т0й блaгъ пaче львA мeртва.
4
Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву.
5
Понeже живjи разумёютъ, ћкw ќмрутъ, мeртвіи же не сyть вёдущіи ничт0же: и3 ктомY нёсть и5мъ мзды2, ћкw забвeна є4сть пaмzть и4хъ,
5
Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю,
6
и3 люб0вь и4хъ и3 нeнависть и4хъ и3 рвeніе и4хъ ўжE поги1бе, и3 чaсти нёсть и5мъ ктомY во вёки во всsцэмъ творeніи под8 с0лнцемъ.
6
і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем.
7
Пріиди2, ћждь въ весeліи хлёбъ тв0й и3 пjй во блaзэ сeрдцы віно2 твоE, ћкw ўжE ўгHдна бGу творє1ніz тво‰.
7
Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх.
8
Во всsко врeмz да бyдутъ ри6зы тво‰ бBлы, и3 є3лeй на главЁ твоeй да не њскудёетъ.
8
Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй.
9
И# ви1ждь житіE съ жен0ю, ю4же возлюби1лъ є3си2, во вс‰ дни6 животA ю4ности твоеS, д†нныz ти2 под8 с0лнцемъ, вс‰ дни6 сyетствіz твоегw2: ћкw сіE чaсть твоS въ животЁ твоeмъ и3 въ трудЁ твоeмъ, и4мже ты2 труди1шисz под8 с0лнцемъ.
9
Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем.
10
Вс‰, є3ли6ка ѓще њбрsщетъ рукA твоS сотвори1ти, ћкоже си1ла твоS, сотвори2: занE нёсть сотворeніе и3 помышлeніе и3 рaзумъ и3 мyдрость во ѓдэ, ѓможе ты2 и4деши тaмw.
10
Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.
11
Њбрати1хсz и3 ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ћкw ни лє1гкимъ течeніе, нижE си6льнымъ брaнь, нижE самомY мyдрому хлёбъ, нижE раз{мнымъ богaтство, нижE вёдущымъ благодaть: ћкw врeмz и3 слyчай случи1тсz всBмъ си6мъ.
11
І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них.
12
Ћкw ќбw не разумЁ человёкъ врeмене своегw2: ћкоже ры6бы ўловлsємы во мрeжи ѕлЁ, и3 ѓки пти6цы ўловлsємы въ сёти: ћкоже сі‰, ўловлsютсz сhнове человёчестіи во врeмz лукaво, є3гдA нападeтъ на нS внезaпу.
12
Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.
13
И# сіE ви1дэхъ, мyдрость под8 с0лнцемъ, и3 вели1ка є4сть во мнЁ:
13
Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою:
14
грaдъ мaлъ, и3 мужeй въ нeмъ мaлw, и3 пріи1детъ нaнь цaрь вели1къ и3 w4крестъ њблsжетъ є3го2, и3 содёлаетъ на него2 nстр0ги вє1ліz,
14
місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи;
15
и3 њбрsщетъ въ нeмъ мyжа ни1щаго мyдра, и3 сeй спасeтъ грaдъ мyдростію своeю, и3 человёкъ не воспомzнY мyжа ни1щагw џнагw.
15
але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину.
16
И# рёхъ ѓзъ: благA мyдрость пaче си1лы, и3 мyдрость ни1щагw ўничижeна, и3 словесA є3гw2 не сyть послyшаєма.
16
І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають.
17
СловесA мyдрыхъ въ пок0и слhшатсz, пaче кли1ча њбладaющихъ въ безyміи.
17
Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними.
18
БлагA мyдрость пaче nрyдій рaтныхъ: и3 согрэшazй є3ди1нъ погуби1тъ благостhню мн0гу.
18
Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.
Главa ‹
1
М{хи ўмeршыz згноsютъ є3лeа слaдость: чeстно мaлое мyдрости пaче слaвы вели1ки безyміz.
1
Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю.
2
Сeрдце мyдрагw њдеснyю є3гw2, сeрдце же безyмнагw њшyюю є3гw2:
2
Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву.
3
и3 въ пyть є3гдA безyмный и4детъ, сeрдце є3гw2 лишaетсz, и3 ±же помышлsетъ, вс‰ безyміе сyть.
3
Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний.
4
Ѓще дyхъ владёющагw взhдетъ на тS, мёста твоегw2 не њстaви: ћкw и3зцэлeніе ўтоли1тъ грэхи2 вели6ки.
4
Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
5
Е$сть лукaвство, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, ѓки нев0льно и3зhде t лицA владёющагw:
5
Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря:
6
вдaнъ безyмный въ высwты2 вели6ки, ґ богaтіи во смирeнныхъ сsдутъ:
6
невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько.
7
ви1дэхъ рабHвъ на к0нехъ, и3 кнzзeй и3дyщихъ ћкw рабHвъ на земли2.
7
Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки.
8
Копazй ћму впадeтъ въ ню2, и3 разорsющаго њгрaду ўгрhзнетъ є3го2 ѕмjй.
8
Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій.
9
И#з8eмлzй кaменіе поболи1тъ t ни1хъ, разсэцazй дровA бэдY пріи1метъ въ ни1хъ:
9
Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них.
10
ѓще спадeтъ сёчиво, и3 сaмъ лицeмъ смzтeтсz: и3 си6лы ўкрэпи1тъ, и3 и3з8oби1ліе мyжу мyдрость.
10
Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити.
11
Ѓще ўгрhзнетъ ѕмjй не въ шептЁ, и3 нёсть и3зли1шества њбавaющему.
11
Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний.
12
СловесA ќстъ премyдрагw благодaть, ўстнё же безyмнагw потопsтъ є3го2:
12
Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж:
13
начaло словeсъ ќстъ є3гw2 безyміе, и3 послBднzz ќстъ є3гw2 прeлесть лукaва.
13
початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство.
14
Безyмный ўмножaетъ словесA: не разумЁ человёкъ, что2 бhвшее и3 что2 бyдущее, что2 созади2 є3гw2, (и3) кто2 возвэсти1тъ є3мY;
14
Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього?
15
Трyдъ безyмныхъ њѕл0битъ и5хъ, и4же не разумЁ и3ти2 во грaдъ.
15
Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто.
16
Г0ре тебЁ, грaде, въ нeмже цaрь тв0й ю4нъ, и3 кн‰зи твои2 рaнw kдsтъ.
16
Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано!
17
Блажeнна ты2, землE, є3sже цaрь тв0й сhнъ своб0дныхъ, и3 кн‰зи твои2 во врeмz kдsтъ въ си1лэ и3 не постыдsтсz.
17
Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення!
18
Въ лёностехъ смири1тсz стр0пъ, и3 въ прaзднествэ рyкъ прокaплетъ хрaмина.
18
Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім.
19
Во смёхъ творsтъ хлёбъ и3 віно2 и3 є3лeй, є4же весели1тисz живyщымъ: и3 сребрA со смирeніемъ послyшаютъ всsчєскаz.
19
Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло.
20
И# въ с0вэсти ќбw твоeй не клени2 царS, и3 въ клёти л0жницы твоеS не клени2 богaтаго: ћкw пти1ца небeснаz донесeтъ глaсъ тв0й, и3 и3мёzй крилB возвэсти1тъ сл0во твоE.
20
Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.
Главa №i
1
Посли2 хлёбъ тв0й на лицE воды2, ћкw во мн0жествэ днjй њбрsщеши є3го2.
1
Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його.
2
Дaждь чaсть седми1мъ и3 nсми1мъ, ћкw не вёси, что2 бyдетъ лукaво на земли2.
2
Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі.
3
Ѓще и3сп0лнzтсz w4блацы дождS, на зeмлю и3зливaютъ: и3 ѓще падeтъ дрeво на ю4гъ, и3 ѓще на сёверъ, на мёстэ, и3дёже падeтъ дрeво, тaмw бyдетъ.
3
Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде.
4
Блюдhй вётра не сёетъ, и3 сматрszй во w4блацэхъ не п0жнетъ.
4
Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати.
5
Въ ни1хже нёсть вёдый, кjи пyть дyха, ћкоже кHсти во чрeвэ раждaющіz: тaкw не ўразумёеши дёлъ б9іихъ, є3ли6ка сотвори1тъ всsчєскаz.
5
Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе.
6
Въ заyтріи сёй сёмz твоE, и3 въ вeчеръ да не њставлsетъ рукA твоS: ћкw не вёси, к0е произhдетъ сіE и3ли2 џно, и3 ѓще nбоS вкyпэ благ†z.
6
Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде.
7
И# слaдко свётъ, и3 блaго nчи1ма зрёти с0лнце:
7
Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце.
8
ћкw ѓще и3 мнHга лBта поживeтъ человёкъ, и3 њ всёхъ си1хъ возвесели1тсz, и3 помzнeтъ дни6 тмы2, ћкw мн0зи бyдутъ: всE грzдyщее суетA.
8
Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, — суєта!
9
Весели1сz, ю4ноше, во ю4ности твоeй, и3 да ўблажи1тъ тS сeрдце твоE во днeхъ ю4ности твоеS, и3 ходи2 въ путeхъ сeрдца твоегw2 непор0ченъ и3 не въ видёніи џчію твоє1ю: и3 разумёй, ћкw њ всёхъ си1хъ приведeтъ тS бGъ на сyдъ:
9
Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд.
10
и3 tстaви ћрость t сeрдца твоегw2, и3 tри1ни лукaвство t пл0ти твоеS: ћкw ю4ность и3 безyміе суетA.
10
І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта.
Главa в7i
1
И# помzни2 сотв0ршаго тS во днeхъ ю4ности твоеS, д0ндеже не пріи1дутъ днjе ѕл0бы твоеS, и3 приспёютъ лBта, въ ни1хже речeши: нёсть ми2 въ ни1хъ хотёніz:
1
І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!»
2
д0ндеже не помeркнетъ с0лнце и3 свётъ, и3 лунA и3 ѕвёзды, и3 њбратsтсz w4блацы созади2 дождS:
2
доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем.
3
въ дeнь, въ џньже подви1гнутсz стрaжіе д0му, и3 развратsтсz мyжіе си1лы, и3 ўпразднsтсz мeлющіи, ћкw ўмaлишасz, и3 помрачaтсz зрsщіи во сквaжнехъ:
3
У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно;
4
и3 затворsтъ двє1ри на т0ржищи, въ нeмощи глaса мeлющіz, и3 востaнетъ на глaсъ пти1цы, и3 смирsтсz вс‰ дщє1ри пёсни:
4
і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу;
5
и3 на высотY ќзрzтъ, и3 ќжасъ на пути2, и3 процвэтeтъ ґмmгдaлъ, и3 њтолстёютъ прyзіе, и3 разруши1тсz каппарjсъ: ћкw tи1де человёкъ въ д0мъ вёка своегw2, и3 њбыд0ша на т0ржищи плaчущіи:
5
і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; —
6
д0ндеже не преврати1тсz ќже срeбрzное, и3 не сокруши1тсz повsзка златaz, и3 сокруши1тсz водон0съ ў и3ст0чника, и3 сл0митсz колесо2 въ к0ліи.
6
доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем.
7
И# возврати1тсz пeрсть въ зeмлю, ћкоже бЁ, и3 дyхъ возврати1тсz къ бGу, и4же дадE є3го2.
7
І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його.
8
СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, всsчєскаz суетA.
8
Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта!
9
И# ли1шшее, ћкw бhсть є3кклесіaстъ мyдръ, и3 ћкw научи2 рaзуму человёка: и3 ќхо и3зслёдитъ красотY при1тчей.
9
Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч.
10
Мн0гw взыскA є3кклесіaстъ, є4же њбрэсти2 словесA хотёніz, и3 напи1саное прaвости, словесA и4стины.
10
Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно.
11
СловесA мyдрыхъ ћкоже nстны2 вол0віи и3 ћкоже гв0здіе вонзeно, и5же t сложeній дaни бhша t пaстырz є3ди1нагw.
11
Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря.
12
И# мн0жае t ни1хъ, сhне м0й, храни1сz: твори1ти кни6ги мнHги нёсть концA, и3 ўчeніе мн0гое трyдъ пл0ти.
12
А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло.
13
Конeцъ сл0ва, всE слyшай: бGа б0йсz и3 зaпwвэди є3гw2 храни2, ћкw сіE всsкъ человёкъ:
13
Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини;
14
ћкw всE творeніе приведeтъ бGъ на сyдъ њ всsцэмъ погрэшeніи, ѓще блaго и3 ѓще лукaво.
14
бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.