Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Главa lг
Церковнослов'янською
Українською (п. Філарета)
1
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
1
І було до мене слово Господнє:
2
сhне человёчь, глаг0ли ко сынHмъ людjй твои1хъ и3 речeши къ ни6мъ: землS, на ню1же ѓзъ ѓще наведY мeчь, и3 п0ймутъ лю1діе земли2 человёка є3ди1наго t себє2 и3 постaвzтъ є3го2 себЁ во стрaжа,
2
сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
4
и3 ўслhшитъ ўслhшавый глaсъ трубы2, ґ не сохрани1тсz, и3 нaйдетъ мeчь и3 пости1гнетъ є3го2, кр0вь є3гw2 на главЁ є3гw2 бyдетъ:
4
і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
5
ћкw слhша глaсъ трубы2 и3 не сохрани1сz, кр0вь є3гw2 на нeмъ бyдетъ: ґ сeй, понeже сохрани1сz, дyшу свою2 и3збaвилъ.
5
Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
6
И# стрaжъ, ѓще ўви1дитъ мeчь грzдyщь, и3 не вострyбитъ труб0ю, (и3 не проповёсть лю1демъ,) и3 лю1діе не њхранsтъ себE, и3 нашeдъ мeчь в0зметъ t ни1хъ дyшу, тA ќбw беззак0ніz рaди своегw2 взsсz, ґ кр0ве є3S t руки2 стрaжа взыщY.
6
Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража.
7
И# ты2, сhне человёчь, во стрaжа дaхъ тS д0му ї}леву, и3 ўслhшиши t ќстъ мои1хъ сл0во, и3 проповёси и5мъ t менє2.
7
І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
8
Е#гдA рекY грёшнику: грёшниче, смeртію ќмреши: и3 не бyдеши глаг0лати (грёшнику), є4же сохрани1тисz нечести1вому, (є4же њбрати1тсz є3мY) t пути2 своегw2 (и3 жи1ву бhти є3мY), т0й беззак0нникъ во беззак0ніи своeмъ ќмретъ, ґ кр0ве є3гw2 t руки2 твоеS взыщY.
8
Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
9
Ѓще же ты2 проповёси нечести1вому пyть є3гw2, є4же њбрати1тисz t негw2, и3 не њбрати1тсz съ пути2 своегw2, т0й въ нечeстіи своeмъ ќмретъ, ґ ты2 дyшу твою2 и3збaвилъ є3си2.
9
Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
11
Рцы2 и5мъ: живY ѓзъ, гlетъ ґдwнаJ гDь, не хощY смeрти грёшника, но є4же њбрати1тисz нечести1вому t пути2 своегw2 и3 жи1ву бhти є3мY: њбращeніемъ њбрати1тесz t пути2 вaшегw ѕлaгw: и3 вскyю ўмирaете, д0ме ї}левъ;
11
Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
12
И# ты2, сhне человёчь, рцы2 ко сынHмъ людjй твои1хъ: прaвда првdника не и3збaвитъ є3го2, въ џньже дeнь прельсти1тсz: и3 беззак0ніе беззак0нника не ўбіeтъ, въ џньже дeнь њбрати1тсz t беззак0ніz своегw2: и3 првdникъ не м0жетъ спасти1сz въ дeнь грэхA своегw2.
12
І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
13
Е#гдA рекY првdнику: жи1знію жи1въ бyдеши: сeй же ўповaz на прaвду свою2 и3 сотвори1тъ беззак0ніе, вс‰ пр†вды є3гw2 не воспомzнyтсz, въ непрaвдэ своeй, ю4же сотвори2, въ т0й ќмретъ.
13
Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
21
И# бhсть во второенaдесzть лёто, мцcа вторагwнaдесzть, въ пsтый дeнь мцcа плэнeніz нaшегw, пріи1де ко мнЁ t їеrли1ма ўцэлёвый глаг0лz: плэнeнъ бhсть грaдъ.
21
У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
22
И# рукA гDнz бhсть на мнЁ въ вeчеръ, прeжде пришeствіz є3гw2, и3 tвeрзе ўстA мо‰, д0ндеже пріи1де ко мнЁ заyтра: и3 tвє1рзшаzсz ўстA мо‰ не затвори1шасz ктомY.
22
Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
23
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
23
І було до мене слово Господнє:
24
сhне человёчь, живyщіи на њпустёвшихъ мёстэхъ во земли2 ї}левэ глаг0лютъ: є3ди1нъ бsше ґвраaмъ и3 њдержaше зeмлю, ґ мы2 мн0жайшіи є3смы2, нaмъ данA є4сть землS во њдержaніе.
24
сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
27
Тогw2 рaди рцы2 и5мъ: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: живY ѓзъ, ћкw падyтъ мечeмъ сyщіи во њпустёвшихъ, и3 и5же на лицы2 п0лz, ѕвэрє1мъ пHльнымъ предадyтсz на и3з8zдeніе, и3 сyщыz во градёхъ и3 и5же въ пещeрахъ смeртію поражY,
27
Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці.
28
и3 дaмъ зeмлю на њпустёніе, и3 поги1бнетъ г0рдость крёпости є3S, и3 њпустёютъ г0ры ї}лєвы, занeже не бyдетъ проходsщагw:
28
І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
30
И# ты2, сhне человёчь, сhнове людjй твои1хъ глаг0лющіи њ тебЁ ў забр†лъ и3 во вратёхъ дворHвъ, и3 глаг0лютъ кjйждо ко бли1жнему своемY и3 кjйждо ко брaту своемY, глаг0люще: собери1мсz и3 ўслhшимъ и3сход‰щаz t ќстъ гDнихъ.
30
А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа».
І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.