¹

(За? R§}.) Пavелъ, ґпcлъ ни t челwвёкъ, ни человёкомъ, но ї}съ хrт0мъ и3 бGомъ nц7eмъ воскRси1вшимъ є3го2 и3з8 мeртвыхъ,

¹

Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,

²

и3 и5же со мн0ю вс‰ брaтіz, цRквамъ галат‡йскимъ:

²

і вся братія, яка зі мною, — Церквам Галатійським:

³

(За? R§f7.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа нaшегw ї}са хrтA,

³

благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа,

⁴

дaвшагw себE по грэсёхъ нaшихъ, ћкw да и3збaвитъ нaсъ t настоsщагw вёка лукaвагw, по в0ли бGа и3 nц7A нaшегw,

⁴

Який віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого;

⁵

є3мyже слaва во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

⁵

Йому і слава на віки віків. Амінь.

⁶

Чуждyсz, ћкw тaкw ск0рw прелагaетесz t звaвшагw вы2 блгdтію хrт0вою, во и4но благовэствовaніе:

⁶

Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовістування,

⁷

є4же нёсть и4но, т0чію нёцыи сyть смущaющіи вы2 и3 хотsщіи преврати1ти бlговэствовaніе хrт0во.

⁷

яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове.

⁸

Но и3 ѓще мы2, и3ли2 ѓгGлъ съ нб7сE благовэсти1тъ вaмъ пaче, є4же благовэсти1хомъ вaмъ, ґнafема да бyдетъ.

⁸

Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема.

⁹

Ћкоже предрек0хомъ, и3 нн7э пaки глаг0лю: ѓще кто2 вaмъ благовэсти1тъ пaче, є4же пріsсте, ґнafема да бyдетъ.

⁹

Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема.

¹⁰

Нн7э бо человёки препирaю, и3ли2 бGа, и3ли2 и3щY человёкwмъ ўгождaти; Ѓще бо бhхъ є3щE человёкwмъ ўгождaлъ, хrт0въ рaбъ не бhхъ ќбw бhлъ.

¹⁰

Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

¹¹

(За? ©.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе благовэщeнное t менє2, ћкw нёсть по человёку:

¹¹

Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське;

¹²

ни бо ѓзъ t человёка пріsхъ є5, нижE научи1хсz, но kвлeніемъ ї}съ хrт0вымъ.

¹²

бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа.

¹³

Слhшасте бо моE житіE и3ногдA въ жид0вствэ, ћкw по премн0гу гони1хъ цRковь б9ію и3 разрушaхъ ю5,

¹³

Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її

¹⁴

и3 преспэвaхъ въ жид0вствэ пaче мн0гихъ свє1рстникъ мои1хъ въ р0дэ моeмъ, и4злиха ревни1тель сhй nтeческихъ мои1хъ предaній.

¹⁴

і перевершував у юдействі багатьох ровесників моїх у роді моєму, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань.

¹⁵

Е#гдa же бlговоли2 бGъ, и3збрaвый мS t чрeва мaтере моеS и3 призвaвый блгdтію своeю,

¹⁵

Коли ж Бог, Який обрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив

¹⁶

kви1ти сн7а своего2 во мнЁ, да благовэствyю є3го2 во kзhцэхъ, ѓбіе не приложи1хсz пл0ти и3 кр0ви,

¹⁶

відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його язичникам, — я не став тоді ж радитися з плоттю і кров’ю

¹⁷

ни взыд0хъ во їеrли1мъ къ пeрвэйшымъ менє2 ґпcлwмъ, но и3д0хъ во ґравjю и3 пaки возврати1хсz въ дамaскъ.

¹⁷

і не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії і знову повернувся в Дамаск.

¹⁸

Пот0мъ же по тріeхъ лётэхъ взыд0хъ во їеrли1мъ соглsдати петрA, и3 пребhхъ ў негw2 днjй пzтьнaдесzть.

¹⁸

Потім‚ через три роки‚ пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять.

¹⁹

И#н0гw же t ґпcлъ не ви1дэхъ, т0кмw їaкwва брaта гDнz.

¹⁹

Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.

²⁰

Ґ ±же пишY вaмъ, сE пред8 бGомъ, ћкw не лгY.

²⁰

А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю.

²¹

Пот0мъ же пріид0хъ въ страны6 с›рскіz и3 кілік‡йскіz.

²¹

Потім я пішов до країн Сирії та Киликії.

²²

Бёхъ же не знaемь лицeмъ цRквамъ їудє1йскимъ, ±же њ хrтЁ,

²²

Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був відомий,

²³

т0чію же слhшаще бsху, ћкw гонsй нaсъ и3ногдA, нн7э благовэствyетъ вёру, ю4же и3ногдA разрушaше:

²³

вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовістить віру, яку раніш знищував, —

²⁴

и3 слaвлzху њ мнЁ бGа.

²⁴

і славили Бога за мене.