Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Глаг0лю же: въ є3ли1ко врeмz наслёдникъ млaдъ є4сть, ничи1мже лyчшій є4сть рабA, госп0дь сhй всёхъ:
1
Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚
2
но под8 повели1тєли и3 прист†вники є4сть дaже до нар0ка џтча.
2
а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.
3
Тaкожде и3 мы2, є3гдA бёхомъ млaди, под8 стіхjами бёхомъ мjра порабощeни:
3
Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;
4
(За? ©f7.) Е#гдa же пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7а своего2 є3динор0днаго, раждaемаго t жены2, бывaема под8 зак0номъ,
4
коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом,
5
да подзакHнныz и3скyпитъ, да всыновлeніе воспріи1мемъ.
5
щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
6
И# понeже є3стE сн7ове, послA бGъ д¦а сн7а своегw2 въ сердцA вaша, вопію1ща: ѓвва џ§е.
6
А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!»
7
Тёмже ўжE нёси рaбъ, но сhнъ: ѓще ли же сhнъ, и3 наслёдникъ б9ій ї}съ хrт0мъ.
7
Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа.
8
(За? ©‹.) Но тогдA ќбw не вёдуще бGа, служи1сте не по є3стествY сyщымъ б0гwмъ:
8
Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.
9
нн7э же, познaвше бGа, пaче же познaни бhвше t бGа, кaкw возвращaетесz пaки на немощны6z и3 худhz стіхjи, и5мже пaки свhше [вспsть] служи1ти х0щете;
9
Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
10
дни6 смотрsете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта.
10
Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки.
11
Бою1сz њ вaсъ, є3дA кaкw всyе труди1хсz въ вaсъ.
11
Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
12
Бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ, ћкоже вы2: брaтіе, молю2 вы2. Ничи1мже менE њби1дэсте:
12
Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.
13
вёсте же, ћкw за нeмощь пл0ти благовэсти1хъ вaмъ пeрвэе:
13
Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз,
14
и3 и3скушeніz моегw2, є4же во пл0ти моeй, не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іz пріsсте мS, ћкw хrтA ї}са.
14
але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса.
15
К0е u5бо бsше бlжeнство вaше; Свидётелствую бо вaмъ, ћкw, ѓще бы бhло м0щно, nчесA в†ша и3звертёвше дaли бhсте ми2.
15
Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені.
16
Тёмже врaгъ вaмъ бhхъ, и4стину вaмъ глаг0лz;
16
Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину?
17
Ревнyютъ по вaсъ не д0брэ, но tлучи1ти вaсъ хотsтъ, да и5мъ ревнyете.
17
Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них.
18
Добр0 же, є4же ревновaти всегдA въ д0брэмъ, и3 не т0чію внегдA приходи1ти ми2 къ вaмъ.
18
Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.
19
Ч†дца мо‰, и4миже пaки болёзную, д0ндеже воwбрази1тсz хrт0съ въ вaсъ:
19
Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!
20
хотёлъ же бhхъ пріити2 къ вaмъ нн7э и3 и3змэни1ти глaсъ м0й, ћкw не домышлsюсz њ вaсъ.
20
Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас.
21
Глаг0лите ми2, и5же под8 зак0номъ х0щете бhти: зак0на ли не слyшаете;
21
Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?
22
(За?.) Пи1сано бо є4сть, ћкw ґвраaмъ двA сы6на и3мЁ: є3ди1наго t рабы2, ґ другaго t своб0дныz.
22
Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної».
23
Но и4же t рабы2, по пл0ти роди1сz: ґ и4же t своб0дныz, по њбэтовaнію.
23
Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею.
24
Я%же сyть и3носказaєма: сі‰ бо є3стA двA завBта: є3ди1нъ ќбw t горы2 сінaйскіz, въ раб0ту раждazй, и4же є4сть ґгaрь:
24
У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар,
25
ґгaрь бо, сінA горA є4сть во ґравjи, прилагaетсz же нн7эшнему їеrли1му, раб0таетъ же съ ч†ды свои1ми:
25
бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi;
26
ґ вhшній їеrли1мъ своб0дь є4сть, и4же є4сть мaти всBмъ нaмъ.
26
а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам.
27
Пи1сано бо є4сть: возвесели1сz, непл0ды, не раждaющаz: раст0ргни и3 возопи2, неболsщаz: ћкw мнHга ч†да пустhz пaче, нeжели и3мyщіz мyжа.
27
Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка».
28
(За? ©№‹.) Мh же, брaтіе, по їсаaку њбэтовaніz ч†да є3смы2.
28
Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.
29
Но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсz гонsше дух0внаго, тaкw и3 нн7э.
29
Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.
30
Но что2 глаг0летъ писaніе; И#зжени2 рабY и3 сhна є3S, не и4мать бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ съ сhномъ своб0дныz.
30
Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної».
31
Тёмже, брaтіе, нёсмы рабы6нина ч†да, но своб0дныz.
31
Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.