Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бhсть же, повнегдA состарётисz їсаaкови, и3 притупи1шасz џчи є3гw2 є4же ви1дэти: и3 призвA и3сavа сhна своего2 старёйшаго, и3 речE є3мY: сhне м0й. И# речE: сE, ѓзъ.
1
Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
2
И# речE їсаaкъ: сE, состарёхсz, и3 не вёмъ днE скончaніz моегw2:
2
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
3
нн7э u5бо возми2 nрyдіе твоE, тyлъ же и3 лyкъ, и3 и3зhди на п0ле, и3 ўлови1 ми л0въ:
3
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
4
и3 сотвори1 ми снBди, ћкоже люблю2 ѓзъ: и3 принеси1 ми, да ћмъ, ћкw да бlгослови1тъ тS душA моS, прeжде дaже не ўмрY.
4
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
5
Ревeкка же слhша глаг0люща їсаaка ко и3сavу сhну своемY. И#зhде же и3сavъ на п0ле ўлови1ти л0въ nтцY своемY.
5
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
6
Ревeкка же речE ко їaкwву сhну своемY мeншему: сE, ѓзъ слhшахъ nтцA твоего2 бесёдующа ко и3сavу брaту твоемY, глаг0люща:
6
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
7
принеси1 ми л0въ, и3 сотвори1 ми снBди, да kдhй бlгословлю1 тz пред8 гDемъ, прeжде нeже ўмрeти ми2:
7
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
8
нн7э u5бо, сhне м0й, послyшай менE, ћкоже ѓзъ заповёдаю ти2:
8
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
9
и3 шeдъ во џвцы, поими2 мнЁ tтyду двA кHзлища м‰гка и3 дwбрA, и3 сотворю2 | снBди nтцY твоемY, ћкоже лю1битъ:
9
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,
10
и3 внесeши nтцY твоемY, и3 бyдетъ ћсти, ћкw да бlгослови1тъ тS nтeцъ тв0й, прeжде дaже не ќмретъ.
10
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
11
Речe же їaкwвъ къ ревeкцэ мaтери своeй: и3сavъ брaтъ м0й є4сть мyжъ космaтъ, ѓзъ же мyжъ глaдкій:
11
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;
12
да не кaкw њсsжетъ мS nтeцъ м0й, и3 бyду пред8 ни1мъ ћкw презирazй, и3 наведY на себE клsтву, ґ не бlгословeніе.
12
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.
13
Речe же є3мY мaти: на мнЁ клsтва твоS, чaдо: т0чію послyшай глaса моегw2, и3 шeдъ принеси1 ми.
13
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
14
Шeдъ же взS и3 принесE мaтери, и3 сотвори2 мaти є3гw2 снBди, ћкоже люблsше nтeцъ є3гw2.
14
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
15
И# взeмши ревeкка nдeжду и3сavа сhна своегw2 старёйшагw д0брую, ћже бhсть ў неS въ домY, њблечE џною їaкwва сhна своего2 мeншаго,
15
І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
16
и3 к0жицами козлsчими њбложи2 мы6шцы є3гw2, и3 наг0е вhи є3гw2:
16
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
17
и3 дадE снBди и3 хлёбы, ±же сотвори2, въ рyцэ їaкwву сhну своемY.
17
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
18
И# внесE nтцY своемY и3 речE: џтче. Џнъ же речE: сE, ѓзъ: кто2 є3си2 ты2, чaдо;
18
Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?
19
И# речE їaкwвъ nтцY: ѓзъ и3сavъ пeрвенецъ тв0й, сотвори1хъ, ћкоже рeклъ ми2 є3си2: востaвъ сsди и3 ћждь t л0ва моегw2, ћкw да бlгослови1тъ мS душA твоS.
19
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
20
Речe же їсаaкъ сhну своемY: что2 сіE, є4же ск0рw њбрёлъ є3си2, q чaдо; Џнъ же речE: є4же дадE гDь бGъ тв0й предо мн0ю.
20
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.
21
Речe же їсаaкъ їaкwву: прибли1жисz ко мнЁ, и3 њсzжy тz, чaдо, ѓще ты2 є3си2 сhнъ м0й и3сavъ, и3ли2 ни2.
21
І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
22
Прибли1жисz же їaкwвъ ко їсаaку nтцY своемY, и3 њсzзA є3го2 и3 речE: глaсъ ќбw глaсъ їaкwвль, рyцэ же рyцэ и3сavwвэ.
22
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
23
И# не познA є3гw2: бёстэ бо рyцэ є3гw2, ћкw рyцэ и3сavа брaта є3гw2 косм†тэ. И# бlгослови2 є3го2
23
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
24
и3 речE: тh ли є3си2 сhнъ м0й и3сavъ; Џнъ же речE: ѓзъ.
24
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
25
И# речE: принеси1 ми, и3 ћмъ t л0ва твоегw2, чaдо, да бlгослови1тъ тS душA моS. И# принесE є3мY, и3 kдE, и3 принесE є3мY віно2, и3 пи2.
25
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
26
И# речE є3мY їсаaкъ nтeцъ є3гw2: прибли1жисz ко мнЁ и3 њблобызaй мS, чaдо.
26
Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
27
И# прибли1живсz лобызA є3го2: и3 њбонS воню2 ри1зъ є3гw2, и3 бlгослови2 є3го2 и3 речE: сE, вонS сhна моегw2, ћкw вонS ни1вы и3сп0лнены, ю4же блгcви2 гDь:
27
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;
28
и3 да дaстъ тебЁ бGъ t росы2 небeсныz и3 t тyка земли2, и3 мн0жество пшени1цы и3 вінA:
28
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
29
и3 да пораб0таютъ тебЁ kзhцы, и3 да покл0нzтсz тебЁ кн‰зи, и3 бyди господи1нъ брaту твоемY, и3 покл0нzтсz тебЁ сhнове nтцA твоегw2: проклинazй тS пр0клzтъ, бlгословлszй же тS бlгословeнъ.
29
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
30
И# бhсть по є4же престaти їсаaку бlгословлsющу їaкwва сhна своего2: и3 бhсть є3гдA и3зhде їaкwвъ t лицA їсаaка nтцA своегw2, и3 и3сavъ брaтъ є3гw2 пріи1де съ лови1твы.
30
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
31
Сотвори1 же и3 т0й снBди и3 принесE nтцY своемY, и3 речE nтцY: да востaнетъ nтeцъ м0й, и3 да ћстъ t л0ва сhна своегw2, ћкw да бlгослови1тъ мS душA твоS.
31
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
32
И# речE є3мY їсаaкъ nтeцъ є3гw2: кто2 є3си2 ты2; Џнъ же речE: ѓзъ є4смь сhнъ тв0й пeрвенецъ и3сavъ.
32
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
33
Ўжасeсz же їсаaкъ ќжасомъ вeліимъ ѕэлw2 и3 речE: кто2 u5бо ўлови1вый мнЁ л0въ и3 принесhй ми2; и3 kд0хъ t всёхъ, прeжде нeже пріити2 тебЁ, и3 бlгослови1хъ є3го2, и3 бlгословeнъ бyдетъ.
33
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
34
Бhсть же є3гдA ўслhша и3сavъ глаг0лы nтцA своегw2 їсаaка, возопи2 глaсомъ вeліимъ и3 г0рькимъ ѕэлw2, и3 речE: бlгослови2 ќбw и3 менE, џтче.
34
Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
35
Речe же є3мY: пришeдъ брaтъ тв0й съ лeстію, взS бlгословeніе твоE.
35
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
36
И# речE (и3сavъ): прaведнw наречeсz и4мz є3мY їaкwвъ: запs бо мS сE ўжE втори1цею, и3 пeрвенство моE взS, и3 нн7э взS бlгословeніе моE. И# речE и3сavъ nтцY своемY: не њстaвилъ ли є3си2 (и3) мнЁ бlгословeніz, џтче;
36
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
37
Tвэщaвъ же їсаaкъ, речE и3сavу: ѓще господи1на є3го2 сотвори1хъ тебЁ, и3 всю2 брaтію є3гw2 сотвори1хъ рабы6 є3мY, пшени1цею и3 він0мъ ўтверди1хъ є3го2: тебё же что2 сотворю2, чaдо;
37
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
38
Речe же и3сavъ ко nтцY своемY: є3дA є3ди1но є4сть бlгословeніе ў тебє2, џтче; бlгослови2 ќбw и3 менE, џтче. Ўмили1вшусz же їсаaку, возопи2 глaсомъ вeліимъ и3сavъ и3 восплaкасz.
38
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
39
Tвэщaвъ же їсаaкъ nтeцъ є3гw2, речE є3мY: сE, t тyка земли2 бyдетъ вселeніе твоE, и3 t росы2 небeсныz свhше:
39
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
40
и3 мечeмъ твои1мъ жи1ти бyдеши, и3 брaту твоемY пораб0таеши: бyдетъ же (врeмz) є3гдA низложи1ши и3 tрэши1ши kрeмъ є3гw2 t вhи твоеS.
40
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
41
И# враждовaше и3сavъ на їaкwва њ бlгословeніи, и4мже бlгослови2 є3го2 nтeцъ є3гw2. Речe же и3сavъ во ўмЁ своeмъ: да прибли1жатсz днjе плaча nтцA моегw2, да бhхъ ўби1лъ їaкwва брaта моего2.
41
І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.
42
Возвэщє1на же бhша ревeкцэ словесA и3сavа сhна є3S старёйшагw: и3 послaвши призвA їaкwва сhна своего2 ю3нёйшаго и3 речE є3мY: сE, и3сavъ брaтъ тв0й грози1тъ тебЁ ўби1ти тS:
42
І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;
43
нн7э u5бо, чaдо, послyшай моегw2 глaса, и3 востaвъ бэжи2 въ месопотaмію къ лавaну брaту моемY въ харрaнъ,
43
і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,
44
и3 поживи2 съ ни1мъ дни6 нBкіz, д0ндеже tврати1тсz ћрость и3 гнёвъ брaта твоегw2 t тебє2,
44
і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,
45
и3 забyдетъ ±же є3мY сотвори1лъ є3си2, и3 послaвши приведY тS tтyду, да не когдA безчaдна бyду t nбои1хъ вaсъ въ дeнь є3ди1нъ.
45
доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?
46
Речe же ревeкка ко їсаaку: стужи1хъ си2 жи1знію моeю дщeрей рaди сынHвъ хеттeйскихъ: ѓще п0йметъ їaкwвъ женY t дщeрей земли2 сеS, то2 вскyю ми2 жи1ти;
46
І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?