Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ви1дэвши же рахи1ль, ћкw не роди2 їaкwву, и3 поревновA рахи1ль сестрЁ своeй и3 речE їaкwву: дaждь ми2 ч†да: ѓще же ни2, ўмрY ѓзъ.
1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
2
Разгнёвавсz же їaкwвъ на рахи1ль, речE є4й: є3дA вмёстw бGа ѓзъ є4смь, и4же лиши1 тz плодA ўтр0бнагw;
2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
3
Речe же рахи1ль їaкwву: сE, рабA моS вaлла: вни1ди къ нeй, и3 да роди1тъ на колёнахъ мои1хъ, и3 чaдо сотворю2 и3 ѓзъ t неS.
3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
4
И# дадE є3мY вaллу рабY свою2 є3мY въ женY: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ.
4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
5
И# зачA вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 їaкwву сhна.
5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
6
И# речE рахи1ль: суди1 ми бGъ и3 послyша глaса моегw2, и3 дадe ми сhна. Сегw2 рaди прозвA и4мz є3мY дaнъ.
6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
7
И# зачaтъ є3щE вaлла рабA рахи1лина и3 роди2 сhна вторaго їaкwву.
7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
8
И# речE рахи1ль: под8s мz бGъ, и3 сравни1хсz съ сестр0ю моeю, и3 возмог0хъ. И# прозвA и4мz є3гw2 нефfалjмъ.
8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
9
Ви1дэ же лjа, ћкw престA раждaти, и3 взS зeлфу рабY свою2 и3 дадE ю5 їaкwву въ женY: и3 вни1де къ нeй.
9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
10
И# зачaтъ зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна.
10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
11
И# речE лjа: блaго мнЁ случи1сz. И# наречE и4мz є3мY гaдъ.
11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
12
И# зачaтъ є3щE зeлфа рабA лjина и3 роди2 їaкwву сhна вторaго.
12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
13
И# речE лjа: блажeна ѓзъ, ћкw ўблажaтъ мS жєны2. И# прозвA и4мz є3мY ґси1ръ.
13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
14
И$де же руви1мъ въ дeнь жaтвы пшени1цы и3 њбрёте ћблwка мандраг0рwва на п0ли, и3 принесE | къ лjи мaтери своeй. Речe же рахи1ль къ лjи сестрЁ своeй: дaждь ми2 t мандраг0рwвъ сhна твоегw2.
14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
15
Речe же лjа: не дов0лно ли тебЁ, ћкw взzлA є3си2 мyжа моего2; є3дA и3 мандраг0ры сhна моегw2 в0змеши; Речe же рахи1ль: не тaкw: да бyдетъ сеS н0щи съ тоб0ю за мандраг0ры сhна твоегw2.
15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
16
Пріи1де же їaкwвъ съ п0лz въ вeчеръ, и3 и3зhде лjа во срётеніе є3мY и3 речE: ко мнЁ вни1деши днeсь: наsла бо тS є4смь за мандраг0ры сhна моегw2. И# бhсть съ нeю тоS н0щи.
16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
17
И# послyша бGъ лjю, и3 зачeнши роди2 їaкwву сhна пsтаго.
17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
18
И# речE лjа: дадe ми бGъ мздY мою2, занE дaхъ рабY мою2 мyжу моемY. И# прозвA и4мz є3мY їссахaръ, є4же є4сть мздA.
18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
19
И# зачaтъ є3щE лjа и3 роди2 сhна шестaго їaкwву.
19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
20
И# речE лjа: даровa ми бGъ дaръ д0бръ въ нн7эшнее врeмz: возлю1битъ мS мyжъ м0й: роди1хъ бо є3мY шeсть сынHвъ. И# прозвA и4мz є3мY завулHнъ.
20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
21
И# посeмъ роди2 дщeрь, и3 прозвA и4мz є4й дjна.
21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
22
Помzнy же бGъ рахи1ль, и3 ўслhша ю5 бGъ, и3 tвeрзе ўтр0бу є3S:
22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
23
и3 зачeнши, роди2 їaкwву сhна. И# речE рахи1ль: tS бGъ ўкори1зну мою2.
23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
24
И# наречE и4мz є3мY їHсифъ, глаг0лющи: да придaстъ ми2 бGъ сhна другaго.
24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
25
Бhсть же ћкw роди2 рахи1ль їHсифа, речE їaкwвъ лавaну: tпусти1 мz, да и3дY на мёсто моE и3 въ зeмлю мою2:
25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
26
tдaждь ми2 жєны2 мо‰ и3 дёти мо‰, и4хже рaди раб0тахъ тебЁ, да tидY: тh бо вёси раб0ту, ю4же раб0тахъ ти2.
26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
27
Речe же є3мY лавaнъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю: ўсмотри1хъ бо, ћкw блгcви1 мz бGъ пришeствіемъ твои1мъ:
27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
28
раздэли2 мздY свою2 ў менє2, и3 дaмъ ти2.
28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
29
Речe же їaкwвъ: ты2 вёси, ±же раб0тахъ тебЁ, и3 коли1кw бЁ скотA твоегw2 ў менє2:
29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
30
мaлw бо бЁ є3ли1кw твоегw2 ў менє2 и3 возрастE во мн0жество: и3 блгcви1 тz гDь пришeствіемъ мои1мъ: нн7э u5бо когдA сотворю2 и3 ѓзъ себЁ д0мъ;
30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
31
И# речE къ немY лавaнъ: чт0 ти дaмъ; Речe же є3мY їaкwвъ: не дaси ми2 ничт0же: ѓще сотвори1ши ми2 глаг0лъ сeй, пaки пасти2 и4мамъ џвцы тво‰, и3 сохраню2:
31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
32
њб8иди2 вс‰ џвцы тво‰ нн7э и3 разлучи2 tтyду всsкую џвцу пелeсую во nвцaхъ, и3 всsку бэловaтую и3 пeструю въ козaхъ, бyдетъ ми2 мздA (и3 бyдетъ моE):
32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
33
и3 послyшаетъ менE прaвда моS во ќтрешній дeнь, ћкw є4сть мздA моS пред8 тоб0ю: всE є4же ѓще не бyдетъ пестро2 и3 бэловaтое въ козaхъ, и3 пелeсо во nвцaхъ, за ўкрaденое бyдетъ мн0ю.
33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
34
Речe же є3мY лавaнъ: бyди по словеси2 твоемY.
34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
35
И# разлучи2 въ т0й дeнь козлы2 пє1стрыz и3 бэлов†тыz, и3 вс‰ к0зы пє1стрыz и3 бэлwвaтыz, и3 всE є4же бЁ пелeсо во nвцaхъ, и3 всE є4же бsше бёлое въ ни1хъ: и3 дадE въ рyцэ сынHмъ свои6мъ:
35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
36
и3 разстaви путeмъ трeхъ днjй, и3 междY и4ми и3 междY їaкwвомъ: їaкwвъ же пасsше џвцы лавaнwвы њстaвшыzсz.
36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
37
Взs же їaкwвъ себЁ жeзлъ стmракjновъ зелeный, и3 nрёховъ, и3 ћворовый: и3 њстрогA | їaкwвъ пестрeніемъ бёлымъ, сострогaz корY: kвлsшесz же на жезлaхъ бёлое, є4же њстрогA, пестро2.
37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
38
И# положи2 жезлы2, ±же њстрогA, въ пои1лныхъ корhтэхъ воды2: да є3гдA пріи1дутъ џвцы пи1ти, пред8 жезлы6 пришeдшымъ и5мъ пи1ти, зачнyтъ џвцы по жезлHмъ:
38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
39
и3 зачинaху џвцы по жезлHмъ, и3 раждaху џвцы бэлwвaтыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz.
39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
40
Ѓгницы же разлучи2 їaкwвъ и3 постaви прsмw nвцaмъ nвнA бэловaтаго, и3 всsкое пeстрое во ѓгнцахъ: и3 разлучи2 себЁ стадA по себЁ, и3 не смэси2 си1хъ со nвцaми лавaновыми.
40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
41
Бhсть же во врeмz, въ нeже зачинaху џвцы во чрeвэ пріeмлющz, положи2 їaкwвъ жезлы2 пред8 nвцaми въ корhтэхъ, є4же зачинaти и5мъ по жезлHмъ:
41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
42
є3гдa же раждaху џвцы, не полагaше: бhша же неназнамен†ныz лавaнwвы, ґ знамен†ныz ї†кwвли.
42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
43
И# разбогатЁ человёкъ ѕэлw2 ѕэлw2: и3 бhша є3мY ск0ти мн0зи, и3 вол0ве, и3 раби2, и3 рабы6ни, и3 велблю1ды, и3 nслы2.
43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.