Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Слhша же їaкwвъ словесA сынHвъ лавaновыхъ, глаг0лющихъ: взS їaкwвъ вс‰ ±же nтцA нaшегw, и3 t сyщихъ nтцA нaшегw сотвори2 всю2 слaву сію2.
1
І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.
2
И# ви1дэ їaкwвъ лицE лавaне, и3 сE не бsше къ немY, ћкw вчерA и3 трeтіzгw днE.
2
І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.
3
Речe же гDь ко їaкwву: возврати1сz въ зeмлю nтцA твоегw2 и3 въ р0дъ тв0й, и3 бyду съ тоб0ю.
3
І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою.
4
Послaвъ же їaкwвъ, призвA лjю и3 рахи1ль на п0ле, и3дёже бsху стадA,
4
І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,
5
и3 речE и5мъ: ви1жду ѓзъ лицE nтцA вaшегw, ћкw нёсть ко мнЁ, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: бGъ же nтцA моегw2 бЁ со мн0ю:
5
і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;
6
и3 вы2 сaми вёсте, ћкw всeю си1лою моeю раб0тахъ nтцY вaшему:
6
ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,
7
nтeцъ же вaшъ њби1дэ мS и3 и3змэни2 мздY мою2 десzти2 ѓгнцєвъ, но не дадE є3мY бGъ ѕлA сотвори1ти мнЁ.
7
а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.
8
Ѓще си1це речeтъ: пє1стрыz, бyдетъ твоS мздA: и3 родsтсz вс‰ џвцы пє1стрыz. Ѓще же речeтъ: бBлыz, бyдетъ твоS мздA: и3 родsтсz вс‰ џвцы бBлыz.
8
Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.
9
И# tS бGъ вс‰ скоты2 nтцA вaшегw и3 дадE | мнЁ.
9
І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.
10
И# бhсть є3гдA зачинaху џвцы во чрeвэ пріeмлющz, и3 ви1дэхъ nчи1ма мои1ма во снЁ: и3 сE, козлы2 и3 nвны2 восходsще бsху на џвцы и3 к0зы, бэлов†тыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz.
10
Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.
11
И# речe ми ѓгGлъ б9ій во снЁ: їaкwве. Ѓзъ же рёхъ: чт0 є3сть;
11
Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.
12
И# речE: воззри2 nчи1ма твои1ма и3 ви1ждь козлы2 и3 nвны2 восходsщыz на џвцы и3 к0зы, бBлыz и3 пє1стрыz и3 пепелови6дныz пє1стрыz: ви1дэхъ бо, є3ли6ка тебЁ лавaнъ твори1тъ:
12
Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;
13
ѓзъ є4смь бGъ kви1выйсz тебЁ на мёстэ б9іи, и3дёже помaзалъ ми2 є3си2 тaмw ст0лпъ, и3 њбэтовaлъ ми2 є3си2 тaмw њбётъ: нн7э u5бо востaни и3 и3зhди t земли2 сеS, и3 и3ди2 въ зeмлю рождeніz твоегw2, и3 бyду съ тоб0ю.
13
Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].
14
И# tвэщ†вши рахи1ль и3 лjа, рек0стэ є3мY: є3дA є4сть нaмъ є3щE чaсть и3ли2 наслёдіе въ домY nтцA нaшегw;
14
Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?
15
не ћкw ли чужhz вмэни1хомсz є3мY; продадe бо нaсъ и3 снэдE снёдію сребро2 нaше:
15
чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;
16
всE богaтство и3 слaва, ю4же tS бGъ t nтцA нaшегw, нaмъ бyдетъ и3 чaдwмъ нaшымъ: нн7э u5бо, є3ли6ка тебЁ речE бGъ, твори2.
16
тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.
17
Востaвъ же їaкwвъ, взS жєны2 сво‰ и3 дёти сво‰ на велблю1ды,
17
І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,
18
и3 забрA вс‰ и3мBніz сво‰ и3 вс‰ стzж†ніz, ±же притzжA въ месопотaміи, и3 вс‰ сво‰, є4же tити2 ко їсаaку nтцY своемY въ зeмлю ханаaнскую.
18
і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.
19
Лавaнъ же tи1де њстрищи2 џвцы сво‰: ўкрaде же рахи1ль јдwлы nтцA своегw2.
19
І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.
20
Ўтаи1 же їaкwвъ t лавaна сЂріна, не повёдати є3мY, ћкw ўх0дитъ,
20
Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.
21
и3 tбэжE сaмъ, и3 вс‰ ±же є3гw2, и3 прeйде рэкY, и3 взhде на горY галаaдъ.
21
І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.
22
Повёдасz же лавaну сЂріну въ трeтій дeнь, ћкw бэжA їaкwвъ:
22
На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.
23
и3 пои1мъ сhны и3 брaтію свою2 съ соб0ю, гнA в8слёдъ є3гw2 путeмъ сeдмь днjй: и3 дости1же є3го2 на горЁ галаaдъ.
23
Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.
24
Пріи1де же бGъ къ лавaну сЂріну н0щію во снЁ и3 речE є3мY: блюди2 себE, да не когдA возглаг0леши ко їaкwву ѕл†.
24
І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
25
И# пости1же лавaнъ їaкwва: їaкwвъ же постaви кyщу свою2 на горЁ: лавaнъ же разстaви брaтію свою2 на горЁ галаaдъ.
25
І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.
26
Речe же лавaнъ їaкwву: что2 сотвори1лъ є3си2; вскyю тaйнw ўшeлъ є3си2 и3 њкрaлъ є3си2 мS, и3 tвeлъ дщє1ри мо‰, ћкw плBнницы nрyжіемъ;
26
І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?
27
и3 ѓще бы ми2 повёдалъ є3си2, tпусти1лъ бhхъ тS съ весeліемъ и3 съ мусікjею, и3 тmмп†ны и3 гyсльми:
27
навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;
28
и3 не спод0бихсz цэловaти дэтeй мои1хъ и3 дщeрей мои1хъ: нн7э же несмhсленнw сотвори1лъ є3си2:
28
ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.
29
и3 нн7э рукA моS м0жетъ њѕл0бити тS. Но бGъ nтцA твоегw2 вчерA речE ко мнЁ, гlz: блюди2 себE, да не когдA возглаг0леши ко їaкwву ѕл†.
29
Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
30
Нн7э u5бо tшeлъ є3си2: желaніемъ бо возжелaлъ є3си2 tити2 въ д0мъ nтцA твоегw2: вскyю ўкрaлъ є3си2 б0ги мо‰;
30
Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?
31
Tвэщaвъ же їaкwвъ речE къ лавaну: понeже ўбоsхсz: рёхъ бо, да не кaкw tи1меши дщє1ри тво‰ t менє2, и3 вс‰ мо‰.
31
Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].
32
И# речE їaкwвъ: ў негHже ѓще њбрsщеши б0ги тво‰, да не бyдетъ жи1въ пред8 брaтіею нaшею: ўзнавaй, что2 є4сть твоегw2 ў менє2, и3 возми2. И# не познA ў негw2 ничт0же: не вёдzше же їaкwвъ, ћкw рахи1ль женA є3гw2 ўкрадE |.
32
[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.
33
Вшeдъ же лавaнъ, њб8искA въ кyщи лjинэ, и3 не њбрёте. И# и3зhде и3з8 кyщи лjины, и3 њб8искA кyщу їaкwвлю и3 въ кyщи двои1хъ рабhнь, и3 не њбрёте. Вни1де же и3 въ кyщу рахи1лину.
33
І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.
34
Рахи1ль же взS јдwлы и3 положи2 w4ныz под8 сэдло2 велблю1же и3 сёде на ни1хъ,
34
Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.
35
и3 речE nтцY своемY: не и3мёй себЁ тsжкw, господи1не: не могY востaти пред8 тоб0ю, ћкw nбы6чнаz жє1нскаz ми2 сyть. И#скa же лавaнъ по всeй кyщи, и3 не њбрёте јдwлwвъ.
35
Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів.
36
Разгнёвасz же їaкwвъ и3 прsшесz съ лавaномъ. Tвэщaвъ же їaкwвъ речE лавaну: кaz непрaвда моS; и3 кjй грёхъ м0й, ћкw погнaлъ є3си2 в8слёдъ менє2,
36
Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?
37
и3 ћкw њб8искaлъ є3си2 вс‰ сосyды д0му моегw2; что2 њбрёлъ є3си2 t всёхъ сосyдwвъ д0му твоегw2; положи2 здЁ пред8 брaтіею твоeю и3 брaтіею моeю, и3 да разсyдzтъ междY nбёма нaма:
37
ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.
38
сE, двaдесzть лётъ ѓзъ є4смь съ тоб0ю: џвцы тво‰ и3 к0зы тво‰ не бhша без8 плодA: nвнHвъ nвeцъ твои1хъ не поzд0хъ:
38
Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;
39
ѕвэроsдины не принес0хъ къ тебЁ: ѓзъ воздаsхъ тебЁ t менє2 самaгw татбины6 дєннhz и3 татбины6 нwщнhz:
39
роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало;
40
бhхъ во дни2 жег0мь зн0емъ, и3 стyденію въ нощи2, и3 tхождaше с0нъ t џчію моє1ю:
40
я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.
41
сE, мнЁ двaдесzть лётъ ѓзъ є4смь въ домY твоeмъ, раб0тахъ тебЁ четыренaдесzть лётъ двyхъ рaди дщeрей твои1хъ и3 шeсть лётъ за џвцы тво‰, и3 преwби1дэлъ є3си2 мздY мою2 десzтію2 ѓгницами:
41
Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.
42
ѓще не бы2 бGъ nтцA моегw2 ґвраaма, и3 стрaхъ їсаaка бhлъ мнЁ, нн7э тщA tпусти1лъ бы мS є3си2: смирeніе моE и3 трyдъ рукY моє1ю ўви1дэ бGъ, и3 њбличи1 тz вчерA.
42
Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.
43
Tвэщaвъ же лавaнъ, речE ко їaкwву: дщє1ри дщє1ри мо‰ и3 сhнове сhнове мои2, и3 ск0ти ск0ти мои2, и3 вс‰ є3ли6ка ты2 ви1диши мо‰ сyть и3 дщeрей мои1хъ: что2 сотворю2 и5мъ днeсь, и3ли2 чaдwмъ и4хъ, ±же роди1ста;
43
І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?
44
нн7э ќбw грzди2, завэщaимъ завётъ ѓзъ и3 ты2: и3 бyдетъ во свидётелство междY мн0ю и3 тоб0ю. Речe же є3мY їaкwвъ: сE, никт0же съ нaми є4сть: ви1ждь, бGъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю.
44
Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]
45
И# взeмъ їaкwвъ кaмень, постaви є3го2 въ ст0лпъ.
45
І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.
46
Речe же їaкwвъ брaтіи своeй: собери1те кaменіе. И# собрaша кaменіе и3 сотвори1ша х0лмъ: и3 kд0ша, и3 пи1ша тaмw на холмЁ. Речe же є3мY лавaнъ: х0лмъ сeй свидётелствуетъ междY мн0ю и3 тоб0ю днeсь.
46
І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.]
47
И# прозвA є3го2 лавaнъ х0лмъ свидётелства: їaкwвъ же прозвA х0лмъ свидётель.
47
І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.
48
Речe же лавaнъ ко їaкwву: сE, х0лмъ сeй и3 ст0лпъ, є3г0же постaвихъ междY мн0ю и3 тоб0ю, свидётелствуетъ х0лмъ сeй и3 свидётелствуетъ ст0лпъ сeй: сегw2 рaди прозвaсz и4мz х0лмъ свидётелствуетъ,
48
І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,
49
и3 видёніе, є4же речE: да ви1дитъ бGъ междY мн0ю и3 тоб0ю, ћкw tи1демъ дрyгъ t дрyга:
49
також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;
50
ѓще смири1ши дщє1ри мо‰, ѓще п0ймеши жєны2 над8 дщє1ри мо‰, ви1ждь, никт0же съ нaми є4сть ви1дzй: бGъ свидётель междY мн0ю и3 междY тоб0ю.
50
якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.
51
И# речE лавaнъ їaкwву: сE, х0лмъ сeй свидётель и3 ст0лпъ сeй:
51
І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;
52
ѓще бо ѓзъ не прейдY къ тебЁ, нижE ты2 да прeйдеши ко мнЁ холмA сегw2 и3 столпA сегw2 со ѕл0бою:
52
цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;
53
бGъ ґвраaмль и3 бGъ нахHровъ да сyдитъ междY нaма. И# клsсz їaкwвъ стрaхомъ nтцA своегw2 їсаaка,
53
Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.
54
и3 пожрE їaкwвъ жeртву на горЁ и3 воззвA брaтію свою2: kд0ша же и3 пи1ша и3 спaша на горЁ.
54
І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.
55
Востaвъ же лавaнъ заyтра, лобызA сhны и3 дщє1ри сво‰ и3 благослови2 |: и3 возврати1всz лавaнъ, tи1де на мёсто своE.
55
І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.