Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И# їaкwвъ и4де въ пyть св0й. И# воззрёвъ ви1дэ п0лкъ б9ій воwполчи1вшійсz: и3 срэт0ша є3го2 ѓгGли б9іи.
1
А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.
2
Речe же їaкwвъ, є3гдA ви1дэ и5хъ: п0лкъ б9ій сeй. И# прозвA и4мz мёсту томY полки2.
2
Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.
3
Послa же їaкwвъ послы2 пред8 соб0ю ко и3сavу брaту своемY въ зeмлю сиjръ, въ странY є3дHмъ,
3
І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,
4
и3 заповёда и5мъ глаг0лz: тaкw рцhте господи1ну моемY и3сavу: тaкw глаг0летъ рaбъ тв0й їaкwвъ: ў лавaна њбитaхъ и3 ўмeдлихъ дaже до нн7э:
4
і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;
5
и3 бhша ми2 вол0ве и3 nслы2 и3 џвцы, и3 раби2 и3 рабы6ни: и3 послaхъ повёдати господи1ну моемY и3сavу, дабы2 њбрёлъ рaбъ тв0й благодaть пред8 тоб0ю.
5
і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.
6
И# возврати1шасz послы2 ко їaкwву, глаг0люще: ходи1хомъ ко брaту твоемY и3сavу, и3 сE, сaмъ и4детъ во срётеніе тебЁ, и3 четhриста мужeй съ ни1мъ.
6
І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.
7
Ўбоsсz же їaкwвъ ѕэлw2 и3 въ недоумёніи бЁ: и3 раздэли2 лю1ди сyщыz съ соб0ю, и3 волы2 и3 велблю1ды и3 џвцы на двA полк†,
7
Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани.
8
и3 речE їaкwвъ: ѓще пріи1детъ и3сavъ на є3ди1нъ п0лкъ и3 и3зсэчeтъ и5, бyдетъ вторhй п0лкъ во спасeніи.
8
І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.
9
Речe же їaкwвъ: бGъ nтцA моегw2 ґвраaма и3 бGъ nтцA моегw2 їсаaка, гDи б9е, ты2 рекjй ми2: и3ди2 въ зeмлю рождeніz твоегw2, и3 блaго тебЁ сотворю2:
9
І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!
10
довлёетъ ми2 t всеS прaвды и3 t всеS и4стины, ю4же сотвори1лъ є3си2 рабY твоемY: съ жезл0мъ бо си1мъ преид0хъ їoрдaнъ сeй, нн7э же бёхъ въ двA полк†:
10
Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.
11
и3зми1 мz t руки2 брaта моегw2, t руки2 и3сavа: ћкw бою1сz ѓзъ є3гw2, да не когдA пришeдъ ўбіeтъ мS и3 мaтерь съ чaды:
11
Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.
12
тh же рeклъ є3си2: блaго тебЁ сотворю2 и3 положY сёмz твоE ћкw пес0къ морскjй, и4же не и3зочтeтсz t мн0жества.
12
Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.
13
И# спA тaмw н0щи тоS, и3 взS, ±же и3мsше дaры, и3 послA и3сavу брaту своемY:
13
І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:
14
к0зъ двёсти, козлHвъ двaдесzть, nвeцъ двёсти, nвнHвъ двaдесzть,
14
двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
15
велблю1дwвъ дойнhхъ, и3 жребsтъ и4хъ три1десzть, волHвъ четhредесzть, ю3нцHвъ дeсzть, nслHвъ двaдесzть и3 жребsтъ дeсzть:
15
тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.
16
и3 дадE и5хъ рабHмъ свои6мъ, (к0еждо) стaдо nс0бw, и3 речE рабHмъ свои6мъ: и3ди1те предо мн0ю, и3 разстоsніе твори1те междY стaдомъ и3 стaдомъ.
16
І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.
17
И# заповёда пeрвому глаг0лz: ѓще тS срsщетъ и3сavъ брaтъ м0й и3 вопр0ситъ тS глаг0лz: чjй є3си2, и3 кaмw и4деши, и3 чі‰ сі‰, ±же пред8 тоб0ю и4дутъ;
17
І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?
18
речeши: рабA твоегw2 їaкwва: дaры послA господи1ну моемY и3сavу: и3 сE, сaмъ за нaми (и4детъ).
18
то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].
19
И# заповёда пeрвому, и3 втор0му, и3 трeтіему, и3 всBмъ пред8идyщымъ в8слёдъ стaдъ си1хъ глаг0лz: по словеси2 семY глаг0лите и3сavу, є3гдA њбрsщете є3го2 вы2,
19
Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його;
20
и3 рцhте: сE, рaбъ тв0й їaкwвъ и4детъ за нaми: речe бо: ўкрощY лицE є3гw2 дарaми пред8идyщими є3го2, и3 посeмъ ўзрю2 лицE є3гw2: нeгли бо пріи1метъ лицE моE;
20
і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.
21
И# пред8идsху дaры пред8 лицeмъ є3гw2, сaмъ же преспA тоS н0щи въ полцЁ.
21
І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.
22
Востaвъ же тоS н0щи, поS џбэ жєны2 (сво‰) и3 џбэ рабы6ни и3 є3динонaдесzть сынHвъ свои1хъ, и3 прeйде бр0дъ їавHкъ:
22
І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;
23
и3 взS и5хъ, и3 прeйде пот0къ, и3 преведE вс‰ сво‰.
23
і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
24
Њстaсz же їaкwвъ є3ди1нъ. И# борsшесz съ ни1мъ чlвёкъ дaже до ќтра.
24
І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі;
25
Ви1дэ же, ћкw не м0жетъ проти1ву є3мY: и3 прикоснyсz широтЁ стегнA є3гw2: и3 њтерпE широтA стегнA їaкwвлz, є3гдA борsшесz съ ни1мъ.
25
і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.
26
И# речE є3мY: пусти1 мz: взhде бо зарS. Џнъ же речE: не пущY тебE, ѓще не блгcви1ши менE.
26
І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.
27
Речe же є3мY: чт0 ти и4мz є4сть; Џнъ же речE: їaкwвъ.
27
І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.
28
И# речE є3мY: не прозовeтсz ктомY и4мz твоE їaкwвъ, но їсрaиль бyдетъ и4мz твоE: понeже ўкрэпи1лсz є3си2 съ бGомъ и3 съ человBки си1ленъ бyдеши.
28
І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.
29
Вопроси1 же їaкwвъ и3 речE: повёждь ми2 и4мz твоE. И# речE: вскyю сіE вопрошaеши ты2 и4мене моегw2; є4же чyдно є4сть. И# блгcви2 є3го2 тaмw.
29
Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там.
30
И# прозвA їaкwвъ и4мz мёсту томY ви1дъ б9ій: ви1дэхъ бо бGа лицeмъ къ лицY, и3 сп7сeсz душA моS.
30
І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.
31
Возсіs же є3мY с0лнце, є3гдA прeйде ви1дъ б9ій: џнъ же хромaше стегн0мъ свои1мъ.
31
І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє.
32
Сегw2 рaди не kдsтъ сhнове ї}лєвы жи1лы, ћже њтерпE, ћже є4сть въ широтЁ стегнA, дaже до днE сегw2: понeже прикоснyсz широтЁ стегнA їaкwвли жи1лы, ћже њтерпE.
32
Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.