Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Всели1сz же їaкwвъ въ земли2, и3дёже њбитA їсаaкъ, nтeцъ є3гw2, въ земли2 ханаaни.
1
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
2
Сjи же р0ди ї†кwвли. ЇHсифъ же бsше седминaдесzти лётъ, пасhй џвцы nтцA своегw2 съ брaтіею своeю, ю4нъ сhй, съ сынми2 вaллы и3 съ сынми2 зeлфы, жeнъ nтцA своегw2: нанес0ша же на їHсифа ѕлY клеветY ко ї}лю nтцY своемY.
2
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
3
Їaкwвъ же люблsше їHсифа пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, ћкw сhнъ въ стaрости є3мY бhсть: и3 сотвори2 є3мY ри1зу пeстру.
3
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
4
Ви1дэвше же брaтіz є3гw2, ћкw лю1битъ є3го2 nтeцъ пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, возненави1дэша є3го2 и3 не можaху глаг0лати къ немY ничт0же ми1рно.
4
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
5
Ви1дэвъ же їHсифъ с0нъ, повёда и5 брaтіи своeй
5
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
6
и3 речE и5мъ: послyшайте снA сегw2, є3г0же ви1дэхъ:
6
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
7
мнёхъ вaсъ вsжущихъ снопы2 средЁ п0лz: и3 востA м0й сн0пъ и3 стA прsмw, вaши же снопы2 њбрати1вшесz поклони1шасz моемY снопY.
7
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
8
Рёша же є3мY брaтіz є3гw2: є3дA цaрствуz цaрствовати бyдеши над8 нaми, и3ли2 госп0дствуz госп0дствовати бyдеши над8 нaми; И# приложи1ша є3щE ненави1дэти є3го2 снHвъ рaди є3гw2 и3 рaди словeсъ є3гw2.
8
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
9
Ви1дэ же с0нъ другjй и3 повёда є3го2 nтцY своемY и3 брaтіи своeй, и3 речE: сE, ви1дэхъ другjй с0нъ: ѓки бы с0лнце и3 лунA и3 є3динонaдесzть ѕвёздъ покланsхусz мнЁ.
9
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
10
И# запрети2 є3мY nтeцъ є3гw2 и3 речE є3мY: что2 с0нъ сeй, є3г0же є3си2 ви1дэлъ; є3дA пришeдше пріи1демъ ѓзъ и3 мaти твоS и3 брaтіz тво‰ поклони1тисz тебЁ до земли2;
10
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
11
Позави1дэша же є3мY брaтіz є3гw2: nтeцъ же є3гw2 соблюдE сл0во сіE.
11
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
12
Tид0ша же брaтіz є3гw2 пасти2 џвцы nтцA своегw2 въ сmхeмъ.
12
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
13
И# речE ї}ль ко їHсифу: є3дA брaтіz тво‰ не пасyтъ въ сmхeмэ; грzди2, да послю1 тz къ ни6мъ. Речe же є3мY: сE, ѓзъ.
13
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
14
Речe же є3мY ї}ль: шeдъ, ви1ждь, ѓще здрaвствуютъ брaтіz тво‰ и3 џвцы, и3 повёждь ми2. И# послA є3го2 t ю3д0ли хеврHни. И# пріи1де въ сmхeмъ:
14
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
15
и3 њбрёте є3го2 человёкъ заблуждaюща на п0ли: вопроси1 же є3го2 человёкъ глаг0лz: чесогw2 и4щеши;
15
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
16
Џнъ же речE: брaтіи моеS и3щY: повёждь ми2, гдЁ пасyтъ.
16
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
17
Речe же є3мY человёкъ: tид0ша tсю1ду: слhшахъ бо и5хъ глаг0лющихъ: п0йдемъ въ дwfаjмъ. И# и4де їHсифъ в8слёдъ брaтіи своеS и3 њбрёте | въ дwfаjмэ.
17
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
18
Пред8узрёша же є3го2 и3здалeче, прeжде приближeніz є3гw2 къ ни6мъ, и3 ѕлЁ ўмhслиша ўби1ти є3го2:
18
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
19
речe же кjйждо къ брaту своемY: сE, снови1децъ џный и4детъ:
19
І сказали один одному: ось, іде сновидець;
20
нн7э u5бо пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ввeржимъ є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ, и3 речeмъ: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: и3 ќзримъ, что2 бyдутъ сHніz є3гw2.
20
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
21
Слhшавъ же руви1мъ, tS є3го2 и3з8 рyкъ и4хъ и3 речE: не ўбіeмъ є3го2 на души2.
21
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
22
Речe же и5мъ руви1мъ: не пролjйте кр0ве, ввeрзите є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ си1хъ, и5же въ пустhни, руки1 же не возложи1те на него2: (тщaшесz бо) ћкw да и3зhметъ є3го2 t рyкъ и4хъ и3 tдaстъ є3го2 nтцY своемY.
22
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23
Бhсть же є3гдA пріи1де їHсифъ къ брaтіи своeй, совлек0ша со їHсифа ри1зу пeструю, ћже на нeмъ,
23
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,
24
и3 поeмше є3го2 вверг0ша въ р0въ: р0въ же т0щь, воды2 не и3мsше.
24
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.
25
И# сэд0ша ћсти хлёбъ, и3 воззрёвше nчи1ма ви1дэша, и3 сE, п{тницы їсмaилтzне и3дsху t галаaда, и3 велблю1ды и4хъ пHлны fmміaма и3 ритjны [тyкъ масти1тый и3з8 дрёва текyщій] и3 стaкти: и3дsху же везyще во є3гЂпетъ.
25
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
26
Речe же їyда ко брaтіи своeй: кaz п0льза, ѓще ўбіeмъ брaта нaшего и3 скрhемъ кр0вь є3гw2;
26
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
27
грzди1те продади1мъ є3го2 їсмaилтzнwмъ си6мъ: рyцэ же нaши да не бyдутъ на нeмъ, ћкw брaтъ нaшъ и3 пл0ть нaша є4сть. Послyшаша же брaтіz є3гw2.
27
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
28
И# мимоид0ша человёцы мадіaмстіи купцы2: и3 и3звлек0ша и3 возвед0ша їHсифа и3з8 р0ва, и3 продaша їHсифа їсмaилтzнwмъ на двaдесzть златни1цъ. И# повед0ша їHсифа во є3гЂпетъ.
28
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
29
Возврати1сz же руви1мъ къ р0ву и3 не ўзрЁ їHсифа въ р0вэ: и3 растерзA ри6зы сво‰,
29
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
30
и3 пріи1де ко брaтіи своeй и3 речE: џтрочища нёсть, ѓзъ же кaмw и3дY ктомY;
30
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
31
Взeмше же ри1зу їHсифову, заклaша к0злище t к0зъ и3 помaзаша ри1зу кр0вію:
31
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;
32
и3 послaша ри1зу пeструю, и3 принес0ша ко nтцY своемY и3 рек0ша: сію2 њбрэт0хомъ: познавaй, ѓще ри1за сhна твоегw2 є4сть, и3ли2 ни2;
32
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
33
И# познA ю5 и3 речE: ри1за сhна моегw2 є4сть: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: ѕвёрь восхи1ти їHсифа.
33
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
34
И# растерзA їaкwвъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 врeтище на чрє1сла сво‰, и3 плaкашесz сhна своегw2 дни6 мнHги.
34
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
35
Собрaшасz же вси2 сhнове є3гw2 и3 дщє1ри и3 пріид0ша ўтёшити є3го2: и3 не хотsше ўтёшитисz, глаг0лz: ћкw сни1ду къ сhну моемY сётуz во ѓдъ. И# плaкасz њ нeмъ nтeцъ є3гw2.
35
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.
36
Мадіaне же продaша їHсифа во є3гЂпетъ пентефрjю є3vнyху фараHнову, ґрхімагjру.
36
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.