¹

ЇHсифъ же приведeнъ бhсть во є3гЂпетъ. И# купи2 є3го2 пентефрjй є3vнyхъ фараHновъ ґрхімагjръ, мyжъ є3гЂптzнинъ, t рyкъ їсмaилтzнъ, и5же привед0ша є3го2 тaмw.

¹

Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.

²

И# бsше гDь со їHсифомъ: и3 бsше мyжъ благополyченъ, и3 бhсть въ домY господи1на своегw2 є3гЂптzнина.

²

І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.

³

Вёдzше же господи1нъ є3гw2, ћкw гDь бЁ съ ни1мъ, и3 є3ли6ка твори1тъ, гDь благоустроsетъ въ рукY є3гw2.

³

І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.

⁴

И# њбрёте їHсифъ благодaть пред8 господи1номъ свои1мъ и3 благоугоди2 є3мY: и3 постaви є3го2 над8 д0момъ свои1мъ, и3 вс‰, є3ли6ка бhша є3мY, дадE въ рyки їHсифwвы.

⁴

І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.

⁵

Бhсть же є3гдA постaви є3го2 над8 д0момъ свои1мъ и3 над8 всёми, є3ли6ка и3мёzше, и3 блгcви2 гDь д0мъ є3гЂптzнина їHсифа рaди: и3 бhсть блгcвeніе гDне на всeмъ и3мёніи є3гw2 въ домY и3 въ сeлэхъ є3гw2.

⁵

І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].

⁶

И# предадE вс‰, є3ли6ка бhша є3мY, въ рyки їHсифwвы: и3 не вёдzше t сyщихъ ў себє2 ничт0же, кромЁ хлёба, є3г0же kдsше сaмъ: и3 бsше їHсифъ д0бръ w4бразомъ и3 красeнъ вз0ромъ ѕэлw2.

⁶

І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.

⁷

И# бhсть по словесёхъ си1хъ, и3 возложи2 женA господи1на є3гw2 џчи сво‰ на їHсифа и3 речE: пребyди со мн0ю.

⁷

І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.

⁸

Џнъ же не хотsше и3 речE женЁ господи1на своегw2: ѓще господи1нъ м0й не вёсть менє2 рaди ничт0же въ домY своeмъ, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3мY, вдадE въ рyцэ мои2,

⁸

Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;

⁹

и3 ничто2 є4сть вhше менє2 въ домY сeмъ, нижE и3з8sто бhсть t менє2 чт0-либо, кромЁ тебє2, понeже ты2 женA є3мY є3си2: и3 кaкw сотворю2 глаг0лъ ѕлhй сeй и3 согрэшY пред8 бGомъ;

⁹

немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?

¹⁰

Е#гдa же їHсифу глаг0лаше дeнь t днE, и3 не послyшаше є3S є4же спaти и3 бhти съ нeю.

¹⁰

Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,

¹¹

Бhсть же сицевhй нёкій дeнь, и3 вни1де їHсифъ въ д0мъ дёлати дэлA сво‰, и3 никт0же бsше t сyщихъ въ домY внyтрь:

¹¹

трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;

¹²

и3 ўхвати2 є3го2 за ри6зы, глаг0лющи: лsзи со мн0ю. И# њстaвивъ ри6зы сво‰ въ рукY є3S, ўбэжE и3 и3зhде в0нъ.

¹²

вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.

¹³

И# бhсть є3гдA ви1дэ, ћкw њстaвль ри6зы сво‰ въ рукaхъ є3S, бэжA и3 и3зhде в0нъ:

¹³

Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,

¹⁴

и3 воззвA сyщихъ въ домY и3 речE и5мъ глаг0лющи: ви1дите, введE нaмъ џтрока є3врeина наругaтисz нaмъ: вни1де ко мнЁ, глаг0лz: преспи2 со мн0ю: и3 возопи1хъ глaсомъ вели1кимъ:

¹⁴

покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,

¹⁵

и3 є3гдA ўслhша џнъ, ћкw возвhсихъ глaсъ м0й и3 возопи1хъ, њстaвль ри6зы сво‰ ў менє2, tбэжE и3 и3зhде в0нъ.

¹⁵

і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.

¹⁶

И# ўдержA ри6зы ў себє2, д0ндеже пріи1де господи1нъ въ д0мъ св0й.

¹⁶

І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.

¹⁷

И# повёда є3мY по словесёхъ си1хъ, глаг0лющи: вни1де ко мнЁ џтрокъ є3врeинъ, є3г0же ввeлъ є3си2 къ нaмъ, поругaтисz мнЁ, и3 речe ми: да бyду съ тоб0ю:

¹⁷

І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],

¹⁸

є3гдa же ўслhша, ћкw воздвиг0хъ глaсъ м0й и3 возопи1хъ, њстaвль ри6зы сво‰ ў менє2, tбэжE и3 и3зhде в0нъ.

¹⁸

але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.

¹⁹

И# бhсть є3гдA ўслhша господи1нъ є3гw2 глаг0лы жены2 своеS, є3ли6ка речE къ немY, глаг0лющи: си1це сотвори1 ми џтрокъ тв0й: и3 разгнёвасz ћростію,

¹⁹

Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;

²⁰

и3 взeмъ господи1нъ їHсифа, ввeрже є3го2 въ темни1цу, въ мёсто, и3дёже ќзники царє1вы держaтсz тaмw въ твердhни.

²⁰

і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.

²¹

И# бsше гDь со їHсифомъ, и3 возліS на него2 млcть, и3 дадE є3мY блгdть пред8 начaлнымъ стрaжемъ темни1чнымъ:

²¹

І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.

²²

и3 вдадE старёйшина стражeй темни1цу въ рyцэ їHсифу и3 всёхъ ввeрженыхъ въ темни1цу: и3 вс‰, є3ли6ка творsху тaмw, т0й бЁ творsй.

²²

І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.

²³

Старёйшина же стражeй темни1чныхъ ничт0же бЁ вёдый є3гw2 рaди: вс‰ бо бhша въ рукaхъ їHсифовыхъ, занeже гDь бsше съ ни1мъ: и3 є3ли6ка т0й творsше, гDь бlгопоспэшaше въ рукY є3гw2.

²³

Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.