Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ т0й дeнь воспою1тъ пёснь сію2 въ земли2 їудeйстэй, глаг0люще: сE, грaдъ крёпокъ, и3 спасeніе нaмъ положи1тъ стёну и3 њграждeніе.
1
У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
2
Tвeрзите вратA, да вни1дутъ лю1діе хранsщіи прaвду и3 хранsщіи и4стину,
2
Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
3
пріeмлющіи и4стину и3 хранsщіи ми1ръ.
3
Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
4
Ћкw на тS надёzніемъ надёzшасz, гDи, во вёкъ, б9е вели1кій, вёчный,
4
Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
5
и4же смири1въ низвeлъ є3си2 живyщыz въ выс0кихъ: грaды крBпкіz разори1ши и3 њбни1зиши | дaже до земли2.
5
Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
6
И# поперyтъ | н0ги кр0ткихъ и3 смирeнныхъ.
6
Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
7
Пyть бlгочести1выхъ прaвъ бhсть, и3 приугот0ванъ пyть бlгочести1выхъ.
7
Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
8
Пyть бо гDень сyдъ: ўповaхомъ на и4мz твоE и3 пaмzть, є3sже желaетъ душA нaша.
8
І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
9
T н0щи ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ, б9е, занE свётъ повелBніz тво‰ на земли2: прaвдэ научи1тесz, живyщіи на земли2.
9
Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
10
Престa бо нечести1вый: всsкъ, и4же не научи1тсz прaвдэ на земли2, и4стины не сотвори1тъ: да в0зметсz нечести1вый, да не ви1дитъ слaвы гDни.
10
Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
11
ГDи, высокA твоS мhшца, и3 не вёдэша, разумёвше же постыдsтсz: рeвность пріи1метъ лю1ди ненак†занныz, и3 нн7э џгнь супостaты поsстъ.
11
Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
12
ГDи б9е нaшъ, ми1ръ дaждь нaмъ, вс‰ бо воздaлъ є3си2 нaмъ.
12
Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
13
ГDи б9е нaшъ, стzжи1 ны: гDи, рaзвэ тебє2 и3н0гw не вёмы: и4мz твоE и3менyемъ.
13
Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
14
Мeртвіи же животA не и4мутъ ви1дэти, нижE врaчеве воскресsтъ: сегw2 рaди навeлъ є3си2 и3 погуби1лъ є3си2, и3 взsлъ є3си2 всsкъ мyжескъ п0лъ и4хъ.
14
Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
15
Приложи2 и5мъ ѕл†, гDи, приложи2 ѕл† сл†внымъ земли2.
15
Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі.
16
ГDи, въ ск0рби помzнyхомъ тS, въ ск0рби мaлэ наказaніе твоE нaмъ.
16
Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його.
17
И# ћкw болsщаz приближaетсz роди1ти и3 въ болёзни своeй воскричA, тaкw бhхомъ возлю1бленному твоемY.
17
Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи.
18
Стрaха рaди твоегw2, гDи, во чрeвэ пріsхомъ и3 поболёхомъ, и3 роди1хомъ дyхъ спcніz твоегw2, є3г0же сотвори1хомъ на земли2: не падeмсz, но падyтсz вси2 живyщіи на земли2.
18
Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
19
Воскрeснутъ мeртвіи и3 востaнутъ и5же во гробёхъ, и3 возрaдуютсz и5же на земли2: росa бо, ћже t тебє2, и3сцэлeніе и5мъ є4сть, землs же нечести1выхъ падeтъ.
19
Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців.
20
И#ди1те, лю1діе мои2, вни1дите во хрaмину вaшу, затвори1те двє1ри сво‰, ўкрhйтесz мaлw є3ли1кw є3ли1кw, д0ндеже мимои1детъ гнёвъ гDень.
20
Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів;
21
Сe бо, гDь t с™aгw (мёста) нав0дитъ гнёвъ на живyщыz на земли2: и3 tкрhетъ землS кр0вь свою2 и3 не покрhетъ и3збіeныхъ.
21
бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.