¹

Їaкwвъ џтрокъ м0й, воспріимY и5: ї}ль и3збрaнный м0й, пріsтъ є3го2 дш7A моS, дaхъ д¦ъ м0й нaнь, сyдъ kзhкwмъ возвэсти1тъ:

¹

Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд;

²

не возопіeтъ, нижE њслaбитъ, нижE ўслhшитсz внЁ глaсъ є3гw2:

²

не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях;

³

тр0сти сокрушeны не сотрeтъ и3 льнA курsщасz не ўгаси1тъ, но во и4стину и3знесeтъ сyдъ:

³

тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною;

⁴

возсіsетъ и3 не потyхнетъ, д0ндеже положи1тъ на земли2 сyдъ, и3 на и4мz є3гw2 kзhцы ўповaти и4мутъ.

⁴

не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови^*.

⁵

Тaкw гlетъ гDь бGъ, сотвори1вый нeбо и3 водрузи1вый є5, ўтверждeй зeмлю и3 ±же на нeй, и3 даsй дыхaніе лю1демъ, и5же на нeй, и3 дyхъ ходsщымъ на нeй:

⁵

Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній.

⁶

ѓзъ гDь бGъ призвaхъ тS въ прaвдэ, и3 ўдержY за рyку твою2 и3 ўкрэплю1 тz: и3 дaхъ тS въ завётъ р0да ї}лева, во свётъ kзhкwвъ,

⁶

Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників,

⁷

tвeрсти џчи слэпhхъ, и3звести2 t ќзъ св‰занныz и3 и3з8 д0му темни1цы и3 сэдsщыz во тмЁ.

⁷

щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі, — з темниць.

⁸

Ѓзъ гDь бGъ, сіE моE є4сть и4мz, слaвы моеS и3н0му не дaмъ, нижE добродётелей мои1хъ и3стук†ннымъ.

⁸

Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам.

⁹

Я%же и3з8 начaла, сE, пріид0ша, и3 нHваz, ±же ѓзъ возвэщY, и3 прeжде нeже возвэсти1ти, kви1шасz вaмъ.

⁹

Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам.

¹⁰

Восп0йте гDеви пёснь н0ву: начaлство є3гw2, прослaвите и4мz є3гw2 t конє1цъ земли2, сходsщіи въ м0ре и3 плaвающіи по немY, џстрови и3 живyщіи на ни1хъ.

¹⁰

Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них.

¹¹

Возвесели1сz, пустhне, и3 вє1си є3S, придвHріz, и3 живyщіи въ кидaрэ: возвеселsтсz живyщіи на кaмени, t крaz г0ръ возопію1тъ,

¹¹

Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір.

¹²

дадsтъ бGу слaву, добродётєли є3гw2 во џстровэхъ возвэстsтъ.

¹²

Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на островах.

¹³

ГDь бGъ си1лъ и3зhдетъ и3 сокруши1тъ рaть, воздви1гнетъ рвeніе и3 возопіeтъ на враги2 сво‰ со крёпостію.

¹³

Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх.

¹⁴

Молчaхъ, є3дA и3 всегдA ўмолчY и3 потерплю2; Терпёхъ ћкw раждaющаz, и3стреблю2 и3 и3зсушY вкyпэ,

¹⁴

Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе;

¹⁵

њпустошY г0ры и3 х0лмы, и3 всsку травY и4хъ и3зсушY, и3 положY рёки во џстровы, и3 лyги и3зсушY:

¹⁵

спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера;

¹⁶

и3 наведY слэпы6z на пyть, є3гHже не ви1дэша, и3 по стезsмъ, и4хже не знaша, ходи1ти сотворю2 и5мъ: сотворю2 и5мъ тмY во свётъ и3 стр0пwтнаz въ пр†ваz: сі‰ гlг0лы сотворю2, и3 не њстaвлю и4хъ.

¹⁶

і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх.

¹⁷

Тjи же возврати1шасz вспsть: посрами1тесz стыдёніемъ, ўповaющіи на и3зв†zннаz, глаг0лющіи слі‰ннымъ: вы2 є3стE б0зи нaши.

¹⁷

Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги».

¹⁸

Глусjи, ўслhшите, и3 слэпjи, прозри1те ви1дэти.

¹⁸

Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити.

¹⁹

И# кто2 слёпъ, рaзвэ раби2 мои2; и3 глyси, рaзвэ владёющіи и4ми; и3 њслэп0ша раби2 б9іи.

¹⁹

Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа?

²⁰

Ви1дэсте мн0гажды, и3 не сохрани1сте: tвє1рсты ќшы (и3мyще), и3 не слhшасте.

²⁰

Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув.

²¹

ГDь бGъ восхотЁ, да њправди1тсz и3 возвели1читъ хвалY.

²¹

Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон.

²²

И# ви1дэхъ, и3 бhша лю1діе расхищeни и3 разгрaблени: пругл0 бо въ л0жахъ вездЁ, и3 въ домёхъ вкyпэ, и3дёже скрhша |, бhша въ плёнъ: и3 не бhсть и3з8имazй разграблeніz и3 не бЁ глаг0лющагw: tдaждь.

²²

Але це народ розорений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!»

²³

Кто2 въ вaсъ, и4же внуши1тъ сі‰; и3 ўслhшитъ во грzд{щаz.

²³

Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього?

²⁴

Кто2 дадE на разграблeніе їaкwва, и3 ї}лz плэнsющымъ є3го2; не бGъ ли, є3мyже согрэши1ша и3 не восхотёша въ путeхъ є3гw2 ходи1ти, ни слyшати зак0на є3гw2;

²⁴

Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його.

²⁵

И# наведE на нS гнёвъ ћрости своеS, и3 ўкрэпи1сz на нS рaть, и3 палsщіи и5хъ w4крестъ, и3 не ўвёдэша кjйждо и4хъ, нижE положи1ша на ўмЁ.

²⁵

І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.