Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Кто2 сeй пришeдый t є3дHма, червлє1ны ри6зы є3гw2 t вос0ра, сeй красeнъ во ќтвари, ѕэлw2 съ крёпостію; Ѓзъ гlю прaвду и3 сyдъ спcніz.
1
Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати».
2
Почто2 червлє1ны ри6зы тво‰ и3 nдє1жды тво‰ ћкw t и3стоптaніz точи1ла;
2
Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі?
3
И#сп0лненъ и3стоптaніz, и3 t kзы6къ нёсть мyжа со мн0ю: и3 попрaхъ | ћростію моeю, и3 сотр0хъ | ћкw пeрсть, и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю и3 вс‰ ри6зы мо‰ њмочи1хъ:
3
«Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє;
4
дeнь бо воздаsніz пріи1де на ни1хъ, и3 лёто и3збавлeніz приспЁ:
4
бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.
5
и3 воззрёхъ, и3 не бЁ пом0щника: и3 помhслихъ, и3 никт0же заступи2: и3 и3збaви | мhшца моS, и3 ћрость моS настA:
5
Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене:
6
и3 попрaхъ | гнёвомъ мои1мъ и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю.
6
і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх».
7
Млcть гDню помzнyхъ, добродётєли гDни во всёхъ, и4миже нaмъ воздаeтъ: гDь, судіS бlгъ д0му ї}леву, нав0дитъ нaмъ по млcти своeй и3 по мн0жеству прaвды своеS.
7
Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
8
И# речE: не лю1діе ли мои2; ч†да, и3 не tвeргнутсz. И# бhсть и5мъ во спcніе t всsкіz ск0рби и4хъ.
8
Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.
9
Не ходaтай, нижE ѓгGлъ, но сaмъ гDь сп7сE и5хъ, занE лю1битъ и5хъ и3 щади1тъ и5хъ: сaмъ и3збaви и5хъ и3 воспріsтъ и5хъ и3 вознесE и5хъ во вс‰ дни6 вёка.
9
У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.
10
Тjи же не покори1шасz и3 разгнёваша д¦а с™aго є3гw2, и3 њбрати1сz и5мъ на враждY, и3 т0й воевA на нS.
10
Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них.
11
И# помzнY дни6 вBчныz: гдЁ возведhй t земли2 [Въ нёк.: t м0рz.] пaстырz nвeцъ свои1хъ; гдЁ є4сть вложи1вый въ ни1хъ д¦а с™aго;
11
Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,
12
Возвeдшаz десни1цею мwmсeа, мhшца слaвы є3гw2 раздэли2 в0ду пред8 лицeмъ є3гw2 сотвори1ти є3мY и4мz вёчно,
12
Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
13
проведE и5хъ сквозЁ бeздну, ћкоже конS сквозЁ пустhню, и3 не ўтруди1шасz,
13
Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?
14
и3 ћкw скоты2 по п0лю, и3 сни1де д¦ъ t гDа и3 настaви и5хъ: тaкw провeлъ є3си2 лю1ди тво‰ сотвори1ти тебЁ самомY и4мz слaвно.
14
Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.
15
Њбрати1сz, гDи, t нб7сE и3 ви1ждь t д0му с™aгw твоегw2 и3 слaвы твоеS: гдЁ є4сть рeвность твоS и3 крёпость твоS; гдЁ є4сть мн0жество млcти твоеS и3 щедр0тъ твои1хъ, ћкw терпёлъ є3си2 нaмъ;
15
Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані.
16
Тh бо є3си2 nц7ъ нaшъ, понeже ґвраaмъ не ўвёдэ нaсъ, и3 ї}ль не познA нaсъ, но ты2, гDи, nц7ъ нaшъ, и3збaви ны2, и3спeрва и4мz твоE на нaсъ є4сть.
16
Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш».
17
Что2 ўклони1лъ є3си2 нaсъ, гDи, t пути2 твоегw2; и3 њжесточи1лъ є3си2 сердцA н†ша, є4же не боsтисz тебє2; Њбрати1сz рaди р†бъ твои1хъ, рaди племeнъ достоsніz твоегw2,
17
Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.
18
да (понE) мaлw наслёдимъ горы2 с™hz твоеS. Проти6вницы нaши попрaша с™hню твою2:
18
Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє.
19
бhхомъ ћкw и3спeрва, є3гдA не владёлъ є3си2 нaми, нижE бЁ нарэчeно и4мz твоE на нaсъ.
19
Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.