Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Главa д7i
Церковнослов'янською
Українською (п. Філарета)
1
И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи њ безд0ждіи.
1
Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.
Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.
4
И# дэлA земли2 њскудёша, ћкw не бsше дождS на зeмлю: постыждeни сyть земледёлцы, покрhша главы6 сво‰.
4
Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.
5
И# є3лє1ницы на ни1вэ роди1ша и3 њстaвиша, ћкw не бЁ травы2.
5
Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.
6
Nнaгри стaша на кaменіихъ, брaша въ себE вётръ ћкw ѕмjеве, њскудёша џчи и4хъ, ћкw не бЁ травы2.
6
І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
8
Њжидaніе ї}лево, гDи, сп7си1телю нaшъ во врeмz ск0рби! вскyю ћкw пришлeцъ є3си2 на земли2 и3 ћкw пyтникъ ўкланsющьсz во витaлище;
8
Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
9
Е#дA бyдеши ћкоже человёкъ спsй, и3ли2 ѓки мyжъ не могjй спасти2; тh же въ нaсъ є3си2, гDи, и3 и4мz твоE при1звано бhсть на нaсъ, не забyди нaсъ.
9
Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.
Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
11
И# речE гDь ко мнЁ: не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ во блaго:
11
І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх.
13
И# рек0хъ: сhй гDи б9е, сE, прор0цы и4хъ прорицaютъ и3 глаг0лютъ: не ќзрите мечA, и3 глaдъ не бyдетъ вaмъ, но и4стину и3 ми1ръ дaмъ на земли2 и3 на мёстэ сeмъ.
13
Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».
14
И# речE гDь ко мнЁ: лжи1вw прор0цы прорицaютъ во и4мz моE, не послaхъ и4хъ, ни заповёдахъ и5мъ, ни гlалъ є4смь къ ни6мъ: понeже видBніz лжи6ва и3 гад†ніz и3 волшє1бства и3 произв0лы сeрдца своегw2 тjи прорицaютъ вaмъ.
14
І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.
15
Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь њ прор0цэхъ, и5же прор0чествуютъ во и4мz моE лHжнаz, и3 ѓзъ не послaхъ и4хъ, и5же глаг0лютъ: мeчь и3 глaдъ не бyдетъ на земли2 сeй: смeртію лю1тою ќмрутъ и3 глaдомъ скончaютсz прор0цы тjи.
15
Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,
16
И# лю1діе, и5мже тjи прор0чествуютъ, бyдутъ и3звeржени на путeхъ їеrли1ма t лицA мечA и3 глaда, и3 не бyдетъ погребazй и5хъ, и3 жєны2 и4хъ и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ, и3 и3злію2 на ни1хъ ѕл†z и4хъ.
16
і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
17
И# речeши къ ни6мъ сл0во сіE: да и3зведyтъ џчи вaши слeзы дeнь и3 н0щь, и3 да не престaнутъ, ћкw сотрeніемъ вели1кимъ сотрeна (дёва) дщeрь людjй мои1хъ и3 ћзвою ѕл0ю ѕэлw2.
17
І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.
18
Ѓще и3зhду на п0ле, и3 сE, заклaни мечeмъ: и3 ѓще вни1ду во грaдъ, и3 сE, и3стazвшіи глaдомъ: ћкw прор0къ и3 свzщeнникъ tид0ша въ зeмлю, є3sже не вёдzху.
18
Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.
Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
21
Престaни рaди и4мене твоегw2, не погуби2 пrт0ла слaвы твоеS: воспомzни2, не разори2 завёта твоегw2 и4же съ нaми.
21
Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.
22
Е#дA є4сть во и3звazнныхъ kзhческихъ, и4же дожди1тъ; и3ли2 небесA м0гутъ дaти влaгу свою2; не тh ли є3си2, гDи б9е нaшъ; и3 пождeмъ тебE, гDи, тh бо сотвори1лъ є3си2 вс‰ сі‰.
22
Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.