Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И# речE гDь ко мнЁ: ѓще стaнутъ мwmсeй и3 самуи1лъ пред8 лицeмъ мои1мъ, нёсть дш7A моS къ лю1демъ си6мъ: и3зри1ни тёхъ (t лицA моегw2), и3 да и3зhдутъ.
1
І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть.
2
И# бyдетъ, ѓще рекyтъ къ тебЁ: кaмw и3зhдемъ; и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь: и5же ко смeрти, ко смeрти: и3 и5же къ мечY, къ мечY: и3 и5же ко глaду, ко глaду: и3 и5же ко плэнeнію, ко плэнeнію.
2
Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон.
3
И# tмщY и5мъ четhрьми w4бразы, речE гDь: мeчь на заклaніе, и3 пси2 на растерзaніе, и3 пти6цы небесE и3 ѕвёріе земли2 на пожрє1ніz и3 расхищeніе.
3
І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;
4
И# предaмъ и5хъ во ўтэснeніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ, рaди манассjи сhна є3зекjина царS їyдина за вс‰, ±же сотвори2 во їеrли1мэ.
4
і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.
5
Кто2 ўмилосeрдитсz къ тебЁ, їеrли1ме; и3 кто2 поскорби1тъ њ тебЁ, и3ли2 кто2 п0йдетъ моли1ти њ ми1рэ тебЁ;
5
Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6
Ты2 њстaвилъ мS є3си2, речE гDь, вспsть пошeлъ є3си2: и3 прострY рyку мою2 на тS и3 ўбію1 тz, и3 ктомY не пощажY и4хъ
6
Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.
7
и3 расточY и5хъ расточeніемъ во вратёхъ людjй мои1хъ: њбезчaдэша, погуби1ша людjй мои1хъ ѕл0бами свои1ми, и3 не њбрати1шасz.
7
Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8
Ўмн0жишасz вдови6цы и4хъ пaче пескA морскaгw: навед0хъ на мaтерь ю4ношы, бёдность њ полyдни, наверг0хъ на ню2 внезaпу стрaхъ и3 трeпетъ.
8
Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.
9
Прaздна бhсть роди1вшаz сeдмь, њскудЁ душA є3S, зaйде є4й с0лнце є3щE средЁ полyдне, постыждeна бhсть и3 ўкорeна: пр0чыz и4хъ въ мeчь дaмъ пред8 враги6 и4хъ, речE гDь.
9
Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь.
10
Г0ре мнЁ, мaти (моS), вскyю мS родилA є3си2 мyжа при1телнаго и3 суди1маго по всeй земли2; не заsхъ, нижE заsтъ ў менє2 кто2: си1ла моS њскудЁ t кленyщихъ мS, (речE гDь).
10
«Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».
11
Бyди, вLко, и3справлsющымъ и5мъ: ѓще не притек0хъ ко тебЁ во врeмz њѕлоблeніz и4хъ и3 во врeмz ск0рби и4хъ, во благ†z на врагA.
11
Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.
12
Е#дA познaетсz желёзо; и3 њдэsніе мёдzно крёпость твоS.
12
Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?
13
И# сокрHвища тво‰ въ расхищeніе дaмъ, и3змёну за вс‰ грэхи2 тво‰, и3 во всёхъ предёлэхъ твои1хъ:
13
Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;
14
и3 порабощy тz w4крестъ врагHмъ твои6мъ, въ земли2, є3sже не вёси: ћкw џгнь возжжeсz t ћрости моеS, на вaсъ горёти бyдетъ.
14
і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас.
15
Ты2 вёси, гDи, воспомzни1 мz и3 посэти1 мz и3 защити1 мz t гонsщихъ мS, не въ долготерпёніе твоE воспріими1 мz: вёждь, ћкw пріsхъ тебє2 рaди поношeніе t tвергaющихъ словесA тво‰:
15
О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16
скончaй и5хъ, и3 бyдетъ сл0во твоE мнЁ въ рaдость и3 во весeліе сeрдца моегw2, ћкw при1звано є4сть и4мz твоE на мнЁ, гDи б9е си1лъ.
16
Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.
17
Не сэд0хъ въ с0нмэ и4хъ и3грaющихъ, но боsхсz t лицA руки2 твоеS: на є3ди1нэ сэдsхъ, ћкw г0рести и3сп0лнихсz.
17
Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.
18
Вскyю њскорблsющіи мS возмогaютъ на мS; ћзва моS твердA, tкyду и3сцэлю1сz; бhсть мнЁ ћкw водA лжи6ваz, не и3мyщаz вёрности.
18
За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?
19
Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: ѓще њбрати1шисz, возстaвлю тS, и3 пред8 лицeмъ мои1мъ стaнеши: и3 ѓще и3зведeши честн0е t недост0йнагw, ћкw ўстA мо‰ бyдеши: и3 њбратsтсz тjи къ тебЁ, и3 ты2 не њбрати1шисz къ ни6мъ.
19
На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.
20
И# дaмъ тS лю1демъ си6мъ ѓки стёну крёпку, мёдzну: и3 порaтуютъ на тS и3 не возм0гутъ на тS, ћкw ѓзъ съ тоб0ю є4смь, да сп7сy тz и3 и3збaвлю тS, речE гDь:
20
І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь.
21
и3збaвлю тS t рyкъ ѕлёйшихъ и3 и3скуплю1 тz t рyкъ губи1телей.
21
І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.