Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ѓще њбрати1шисz, ї}лю, гlетъ гDь, ко мнЁ њбрати1сz: и3 ѓще tи1меши мeрзwсти тво‰ t ќстъ твои1хъ, и3 t лицA моегw2 ўбои1шисz,
1
Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.
2
и3 кленeшисz, живeтъ гDь, во и4стинэ и3 въ судЁ и3 въ прaвдэ, и3 благословsтъ въ нeмъ kзhцы и3 въ нeмъ восхвaлzтъ бGа во їеrли1мэ.
2
І будеш клястися: «живий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.
3
Сі‰ бо гlетъ гDь мужє1мъ ї{динымъ и3 њбитaтелємъ їеrли6млимъ: понови1те себЁ полS и3 не сёйте на тeрніи:
3
Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням.
4
њбрёжитесz бGу вaшему и3 њбрёжите жестосeрдіе вaше, мyжіе ї{дины и3 њбитaющіи во їеrли1мэ, да не и3зhдетъ ћкw џгнь ћрость моS, и3 возгори1тсz, и3 не бyдетъ ўгашazй, рaди лукaвства начинaній вaшихъ.
4
Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.
5
Возвэсти1те во їудeи, и3 да ўслhшитсz во їеrли1мэ: глаг0лите, восп0йте труб0ю на земли2, возопjйте ѕэлw2 и3 рцhте: собери1тесz, и3 вни1демъ во грaды твє1рды.
5
Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста».
6
Воздви1гше (знaменіе) бэжи1те въ сіHнъ, потщи1тесz, не ст0йте, ћкw ѕл†z ѓзъ навождY t сёвера и3 сотрeніе вели1ко.
6
Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель.
7
Взhде лeвъ t л0жа своегw2, и3 погублszй kзhки воздви1жесz и3 и3зhде t мёста своегw2, да положи1тъ зeмлю твою2 въ пустhню, и3 грaди твои2 разорsтсz, њстaвшіи без8 њбитaтелей.
7
Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів.
8
Њ си1хъ препоsшитесz во врє1тища и3 плaчите и3 рыдaйте, ћкw не tврати1сz гнёвъ ћрости гDни t вaсъ.
8
Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
9
И# бyдетъ въ дeнь т0й, гlетъ гDь, поги1бнетъ сeрдце царeво и3 сeрдце начaлникwвъ, и3 свzщeнницы ўжaснутсz, и3 прор0цы ўдивsтсz.
9
І буде у той день, — говорить Господь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.
10
И# рек0хъ: q, вLко гDи, є3дA њбольсти1лъ є3си2 лю1ди сі‰ и3 їеrли1ма, рекjй: ми1ръ бyдетъ вaмъ; и3 сE, пр0йде мeчь дaже до души2 и4хъ.
10
І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі?
11
Во врeмz џно речeтсz лю1демъ си6мъ и3 їеrли1му: дyхъ заблуждeніz въ пустhни, пyть дщeре людjй мои1хъ, не ко њчищeнію, нижE во с™0е:
11
У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення;
12
дyхъ и3сполнeніz t си1хъ пріи1детъ мнЁ, и3 нн7э ѓзъ возгlю суды2 мо‰ къ ни6мъ.
12
і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними.
13
СE, ћкw w4блакъ взhдетъ, и3 ћкw ви1хрь колєсни1цы є3гw2, быстрёе nрлHвъ к0ни є3гw2: г0ре нaмъ, ћкw бёдствуемъ.
13
Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені.
14
Њмhй t лукaвства сeрдце твоE, їеrли1ме, да спасeшисz: док0лэ бyдутъ въ тебЁ помышлє1ніz бёдъ твои1хъ;
14
Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки?
15
Глaсъ бо возвэщaющагw t дaна пріи1детъ, и3 слы6шана бyдетъ болёзнь t горы2 є3фрeмли.
15
Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової:
16
Рцhте kзhкwмъ: сE, пріид0ша: возвэсти1те во їеrли1мэ: полцы2 и4дутъ t земли2 дaльніz и3 дaша на грaды ї{дины глaсъ св0й,
16
оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї.
17
ѓки стрaжы сeлніи бhша над8 ни1мъ w4крестъ: ћкw пренебрeглъ мS є3си2, гlетъ гDь.
17
Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь.
18
Пути6 тво‰ и3 начин†ніz тво‰ сотвори1ша тебЁ сі‰: сіE лукaвство твоE, понeже г0рько, ћкw прикоснyсz сeрдцу твоемY.
18
Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого.
19
Чрeво моE, чрeво моE боли1тъ мнЁ, и3 ч{вства сeрдца моегw2, смущaетсz душA моS, терзaетсz сeрдце моE: не ўмолчY, ћкw глaсъ трубы2 ўслhшала душA моS, в0пль рaти и3 бэды2:
19
Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви.
20
сотрeніе (на сотрeніе) призывaетсz, понeже њпустёла всS землS, внезaпу њпустЁ жили1ще моE, расторг0шасz к0жы мо‰.
20
Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої.
21
Док0лэ зрёти и4мамъ бэжaщихъ, слhшащь глaсы тр{бныz;
21
Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби?
22
Понeже вождeве людjй мои1хъ менE не познaша: сhнове бyіи сyть и3 безyмни, мyдри сyть, є4же твори1ти ѕл†z, блaго же твори1ти не познaша.
22
Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють.
23
Воззрёхъ на зeмлю, и3 сE, ничт0же, и3 на нeбо, и3 не бЁ свёта є3гw2.
23
Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла.
24
Ви1дэхъ г0ры, и3 трепетaху, и3 вси2 х0лми возмути1шасz.
24
Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються.
25
Воззрёхъ, и3 сE, не бЁ человёка, и3 вс‰ пти6цы небє1сныz ўжасaхусz.
25
Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися.
26
Ви1дэхъ, и3 сE, карми1лъ пyстъ, и3 вси2 грaди сожжeни nгнeмъ t лицA гDнz, и3 t лицA гнёва ћрости є3гw2 погиб0ша.
26
Дивлюсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.
27
Сі‰ гlетъ гDь: пустA бyдетъ всS землS, скончaніz же не сотворю2.
27
Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю.
28
Њ си1хъ да плaчетъ землS, и3 да помрачи1тсz нeбо свhше: понeже гlахъ, и3 не раскaюсz: ўстреми1хсz, и3 не tвращyсz t негw2.
28
Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того.
29
T глaса kздsщихъ и3 напрzжeнна лyка побэжE всsка странA: внид0ша въ разсBлины и3 въ дубр†вы сокрhшасz и3 на кaменіе взыд0ша: вси2 грaди њстaвлени сyть, не њбитaетъ въ ни1хъ человёкъ.
29
Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя.
30
Тh же, запустёлаz, что2 сотвори1ши; ѓще њблечeшисz во багрzни1цу и3 ўкраси1шисz мони1сты златhми, ѓще намaжеши стjвіемъ џчи твои2, всyе ўкрашeніе твоE: tри1нуша тS любHвницы твои2, души2 твоеS и4щутъ.
30
А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї.
31
Глaсъ бо ћкw родsщіz слhшахъ стенaніz твоегw2: ѓки первородsщіz глaсъ дщeре сіHни и3стaетъ, и3 њпyститъ рyцэ свои2: г0ре мнЁ, ћкw и3счезaетъ душA моS над8 ўбіeнными.
31
Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».