Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ўкрэпи1тесz, сhнове веніамjнwвы, посредЁ їеrли1ма, и3 въ fекyи воструби1те труб0ю, и3 над8 веfахaрмомъ воздви1гните хорyгвь: ћкw ѕл†z произник0ша t сёвера, и3 сотрeніе вели1ко бывaетъ:
1
Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.
2
и3 tи1метсz высотA твоS, дщи2 сіHнz.
2
Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.
3
Къ нeй пріи1дутъ пaстыріе и3 стадA и4хъ, и3 постaвzтъ на нeй кyщы w4крестъ, и3 ўпасyтъ кjйждо рук0ю своeю.
3
Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.
4
Ўгот0витесz на ню2 на брaнь, востaните и3 взhдемъ на ню2 њ полyдни: г0ре нaмъ, ћкw ўклони1сz дeнь, ћкw и3счезaютъ сBни днєвнhz.
4
Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,
5
Востaните и3 взhдемъ на ню2 н0щію и3 расточи1мъ њснwвaніz є3S.
5
Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!
6
Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: посэцы2 древA є3гw2, и3злjй на їеrли1мъ си1лу: q, грaде лжи1вый, всsкое наси1льство въ нeмъ!
6
Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.
7
Ћкоже студенY твори1тъ клaдzзь в0ду свою2, тaкw студенY твори1тъ ю5 ѕл0ба є3S: нечeстіе и3 пaкwсти ўслhшатсz въ нeмъ над8 лицeмъ є3гw2 всегдA.
7
Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.
8
Нeмощію и3 ћзвою накaжешисz, їеrли1ме: да не tстyпитъ душA моS t тебє2, да не сотворю1 тz непрох0дну, зeмлю неwбитaнну.
8
Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
9
Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: њбирaйте, њбирaйте, ѓки віногрaдъ, њстaнки ї}лєвы, њбрати1тесz ѓки њбирaтель на к0шницу свою2.
9
Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10
КомY возглаг0лю и3 (комY) засвидётелствую, и3 ўслhшитъ; сE, неwбрBзана ўшесA и4хъ, и3 слhшати не возмогyтъ: сE, сл0во гDне бhсть къ ни6мъ въ поношeніе, и3 не воспріи1мутъ тогw2.
10
До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
11
И# ћрость мою2 и3сп0лнихъ, и3 терпёхъ, и3 не скончaхъ и4хъ: и3злію2 на младeнцы tвнЁ и3 на собрaніе ю4ношъ вкyпэ: мyжъ бо и3 женA ћти бyдутъ, стaрецъ со и3сп0лненнымъ днjй.
11
Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.
12
И# прeйдутъ д0мы и4хъ ко и3ны6мъ, полS и3 жєны2 и4хъ тaкожде, ћкw прострY рyку мою2 на њбитaющихъ на земли2 сeй, гlетъ гDь.
12
І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.
13
Понeже t мeншагw и3 дaже до б0лшагw вси2 соверши1ша беззакHннаz, t свzщeнника и3 дaже до лжепрор0ка вси2 сотвори1ша лHжнаz
13
Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно;
14
и3 цэлsху сотрeніе людjй мои1хъ, ўничижaюще и3 глаг0люще: ми1ръ, ми1ръ: и3 гдЁ є4сть ми1ръ;
14
лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.
15
Постыдёшасz, ћкw њскудёша: и3 нижE ѓки посрамлsеми постыдёшасz и3 безчeстіz своегw2 не познaша: сегw2 рaди падyтъ падeніемъ свои1мъ и3 во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ, речE гDь.
15
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.
16
Сі‰ гlетъ гDь: стaните на путeхъ и3 ви1дите, и3 вопроси1те њ стезsхъ гDнихъ вёчныхъ и3 ви1дите, кjй є4сть пyть блaгъ, и3 ходи1те по немY и3 њбрsщете њчищeніе душaмъ вaшымъ. И# рек0ша: не п0йдемъ.
16
Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».
17
И# постaвихъ над8 вaми стрaжы: слhшите глaсъ трубы2. И# рек0ша: не послyшаемъ.
17
І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».
18
Сегw2 рaди ўслhшаша kзhцы и3 пасyщіи стадA сво‰.
18
Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
19
Слhши, землE: сE, ѓзъ навождY на лю1ди сі‰ ѕл†z, пл0дъ tвращeніz и4хъ, ћкw словeсъ мои1хъ не послyшаша и3 зак0нъ м0й tверг0ша.
19
Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.
20
Вскyю мнЁ кади1ло t савы2 прин0сите и3 кінамHнъ t земли2 дaльніz; всесожжє1ніz в†ша не сyть прі‰тна, и3 жeртвы вaшz не ўслади1ша мS.
20
Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.
21
Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ на лю1ди сі‰ болёзнь, и3 и3знем0гутъ nтцы2 и3 сhнове вкyпэ, сосёдъ и3 и4скренній є3гw2 поги1бнутъ.
21
Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22
Сі‰ гlетъ гDь: сE, лю1діе грzдyтъ t сёвера, и3 kзhкъ вели1къ востaнетъ t конє1цъ земли2,
22
Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;
23
лyкъ и3 щи1тъ в0змутъ: мучи1теленъ є4сть и3 не ўмилосeрдитсz: глaсъ є3гw2, ћкw м0ре шумsщее: на к0нехъ и3 колесни1цахъ њполчи1тсz ѓки џгнь на брaнь на тS, дщи2 сіHнz.
23
тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.
24
Слhшахомъ слyхъ є3гw2, њслабёша рyцэ нaши, ск0рбь њб8sтъ нaсъ, бwлёзни ћкw родsщіz.
24
Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.
25
Не и3сходи1те на ни6вы и3 на пути6 не ходи1те, понeже мeчь врaжій њбитaетъ w4крестъ.
25
Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.
26
Дщи2 людjй мои1хъ, препоsшисz врeтищемъ и3 посhплисz пeпеломъ, плaчь возлю1бленнагw сотвори2 тебЁ рыдaніе г0рько, понeже внезaпу пріи1детъ запустёніе на вaсъ.
26
Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.
27
И#скуси1телz дaхъ тS въ лю1дехъ и3скyсныхъ, и3 ўвёси мS, внегдA и3скуси1ти ми2 пyть и4хъ:
27
Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.
28
вси2 непослyшни ходsщіи стропти1вw: мёдь и3 желёзо, вси2 растлёни сyть.
28
Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.
29
ЊскудЁ мёхъ t nгнS, и3стлЁ џлово: всyе ковaчь сребро2 куeтъ, лук†вства бо и4хъ не и3стazша.
29
Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
30
Сребро2 tриновeно нарцhте и4хъ, ћкw гDь tвeрже и5хъ.
30
відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.