Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Человёкъ бо рождeнъ t жены2 малолётенъ и3 и3сп0лнь гнёва:
1
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
2
и3ли2 ћкоже цвётъ процвэтhй tпадE, tбэжe же ћкw сёнь, и3 не постои1тъ.
2
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
3
Не и3 њ сeмъ ли сл0во сотвори1лъ є3си2, и3 семY сотвори1лъ є3си2 вни1ти на сyдъ пред8 тS;
3
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
4
Кт0 бо чи1стъ бyдетъ t сквeрны; никт0же,
4
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
5
ѓще и3 є3ди1нъ дeнь житіE є3гw2 на земли2: и3зочтeни же мцcы є3гw2 t тебє2, на врeмz положи1лъ є3си2, и3 не престyпитъ.
5
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
6
Tступи2 t негw2, да ўм0лкнетъ и3 и3зберeтъ житіE ћкоже наeмникъ.
6
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
7
Е$сть бо дрeву надeжда: ѓще бо посёчено бyдетъ, пaки процвэтeтъ, и3 лёторасль є3гw2 не њскудёетъ:
7
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
8
ѓще бо состарёетсz въ земли2 к0рень є3гw2, на кaмени же скончaетсz стебло2 є3гw2,
8
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
9
t вони2 воды2 процвэтeтъ, сотвори1тъ же жaтву, ћкоже новосаждeнное.
9
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
10
Мyжъ же ўмeрый tи1де, пaдъ же человёкъ, ктомY нёсть.
10
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
11
Врeменемъ бо њскудэвaетъ м0ре, рэкa же њпустёвши и4зсше:
11
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
12
человёкъ же ўснyвъ не востaнетъ, д0ндеже не бyдетъ нeбо сошвeно, и3 не возбудsтсz t снA своегw2.
12
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
13
Ќбw, q, дабы2 во ѓдэ мS сохрани1лъ є3си2, скрhлъ же мs бы є3си2, д0ндеже престaнетъ гнёвъ тв0й, и3 вчини1ши ми2 врeмz, въ нeже пaмzть сотвори1ши ми2.
13
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
14
Ѓще бо ќмретъ человёкъ, жи1въ бyдетъ: скончaвъ дни6 житіS своегw2, потерплю2, д0ндеже пaки бyду.
14
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
15
Посeмъ воззовeши, ѓзъ же послyшаю тS: дёлъ же рукY твоє1ю не tвращaйсz:
15
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
16
и3зчи1слилъ же є3си2 начин†ніz мо‰, и3 ничт0же тS мимои1детъ t грBхъ мои1хъ:
16
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
17
запечатлёлъ же ми2 є3си2 беззакHніz въ мэшцЁ, назнaменалъ же є3си2, ѓще что2 нев0лею преступи1хъ.
17
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
18
Nбaче и3 горA пaдающи распадeтсz, и3 кaмень њбетшaетъ t мёста своегw2:
18
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
19
кaменіе њглaдиша в0ды, и3 потопи1ша в0ды взнaкъ х0лмы земны6z, и3 њжидaніе человёческо погуби1лъ є3си2.
19
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
20
Tри1нулъ є3си2 є3го2 до концA, и3 tи1де: и3змэни1лъ є3си2 є3мY лицE и3 и3спусти1лъ є3си2.
20
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
21
МнHгимъ же бhвшымъ сынHмъ є3гw2, не вёсть: ѓще же и3 мaлw и4хъ бyдетъ, не знaетъ:
21
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
22
но плHти є3гw2 болёша, душa же є3гw2 њ себЁ сётова.
22
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.