¹

Tвэщaвъ же јwвъ, речE:

¹

І відповів Іов і сказав:

²

док0лэ притрyдну творитE дyшу мою2 и3 низлагaете мS словесы2; ўразумёйте т0кмw, ћкw гDь сотвори1 мz си1це.

²

доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?

³

Клевeщете на мS, не стыдsщесz менє2 належитe ми.

³

Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.

⁴

Бyди, ћкw вои1стинну ѓзъ прельсти1хсz, и3 ў менє2 водворsетсz погрэшeніе, глаг0лати словесA, ±же не подобaше, словесa же мо‰ погрэшaютъ, и3 не во врeмz:

⁴

Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.

⁵

бyди же, ћкw на мS величaетесz, наскакaете же ми2 поношeніемъ:

⁵

Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,

⁶

разумёйте u5бо, ћкw гDь є4сть и4же смzтe мz и3 њгрaду свою2 на мS вознесE.

⁶

то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.

⁷

СE, смэю1сz поношeнію, не возглаг0лю: возопію2, и3 нигдёже сyдъ.

⁷

Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.

⁸

W$крестъ њграждeнъ є4смь и3 не могY прейти2: пред8 лицeмъ мои1мъ тмY положи2,

⁸

Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.

⁹

слaву же съ менє2 совлечE и3 tS вэнeцъ t главы2 моеS:

⁹

Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.

¹⁰

растерзa мz w4крестъ, и3 tид0хъ: посэчe же ћкw дрeво надeжду мою2.

¹⁰

Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.

¹¹

Лю1тэ же гнёва ўпотреби2 на мS и3 возмнё мz ћкw врагA.

¹¹

Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.

¹²

Вкyпэ же пріид0ша и3скушє1ніz є3гw2 на мS, на путeхъ же мои1хъ њбыд0ша мS навBтницы.

¹²

Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.

¹³

Брaтіz мо‰ tступи1ша t менє2, познaша чужди1хъ пaче менє2, и3 дрyзіе мои2 неми1лостиви бhша:

¹³

Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.

¹⁴

не снабдёша мS бли1жніи мои2, и3 вёдzщіи и4мz моE забhша мS.

¹⁴

Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.

¹⁵

Сосёди д0му и3 рабы6ни мо‰, (ћкw) и3ноплемeнникъ бhхъ пред8 ни1ми:

¹⁵

Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.

¹⁶

рабA моего2 звaхъ, и3 не послyша, ўстa же мо‰ молsхусz:

¹⁶

Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.

¹⁷

и3 проси1хъ женY мою2, призывaхъ же ласкaz сhны подл0жницъ мои1хъ:

¹⁷

Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.

¹⁸

nни1 же менE въ вёкъ tри1нуша, є3гдA востaну, на мS глаг0лютъ.

¹⁸

Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.

¹⁹

Гнушaхусz менє2 ви1дzщіи мS, и3 и5хже люби1хъ, востaша на мS.

¹⁹

Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.

²⁰

Въ к0жи моeй согни1ша плHти мо‰, кHсти же мо‰ въ зубёхъ содержaтсz.

²⁰

Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.

²¹

Поми1луйте мS, поми1луйте мS, q, дрyзіе! рукa бо гDнz коснyвшаzсz ми2 є4сть.

²¹

Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.

²²

Почт0 мz г0ните ћкоже и3 гDь; t пл0тей же мои1хъ не насыщaетесz;

²²

Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?

²³

Кт0 бо дaлъ бы, да напи1шутсz словесA мо‰, и3 положaтсz w4наz въ кни1зэ во вёкъ;

²³

О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі

²⁴

и3 на дщи1цэ желёзнэ и3 џловэ, и3ли2 на кaменіихъ и3зваsютсz;

²⁴

різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!

²⁵

Вёмъ бо, ћкw пrносyщенъ є4сть, и4же и4мать и3скупи1ти мS,

²⁵

А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,

²⁶

(и3) на земли2 воскреси1ти к0жу мою2 терпsщую сі‰, t гDа бо ми2 сі‰ соверши1шасz,

²⁶

і я у плоті моїй побачу Бога.

²⁷

±же ѓзъ въ себЁ свёмъ, ±же џчи мои2 ви1дэста, ґ не и4нъ: вс‰ же ми2 соверши1шасz въ нёдрэ.

²⁷

Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!

²⁸

Ѓще же и3 речeте: что2 речeмъ проти1ву є3мY; и3 к0рень словесE њбрsщемъ въ нeмъ.

²⁸

Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.

²⁹

Ўб0йтесz же и3 вы2 t мечA: ћрость бо на беззакHнныz нaйдетъ, и3 тогдA ўви1дzтъ, гдЁ є4сть и4хъ вещество2.

²⁹

Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.