¹

Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ:

¹

І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:

²

жи1въ гDь, и4же ми2 си1це суди2, и3 вседержи1тель, и4же њгорчи1 ми дyшу:

²

живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,

³

д0ндеже є3щE дыхaніе моE є4сть и3 д¦ъ б9ій сyщій въ н0здрехъ мои1хъ,

³

бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,

⁴

не возглаг0лютъ ўстнЁ мои2 беззак0ніz, нижE душA моS поучи1тсz непрaвдэ.

⁴

не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!

⁵

Не бyди мнЁ правди1выми нарещи2 вaсъ, д0ндеже ўмрY: не и3змэню1 бо неѕл0біz моегw2.

⁵

Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.

⁶

Прaвдэ же внимaz, не њстaвлю є3S, не свёмъ бо себE ѕлhхъ содёлавша.

⁶

Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.

⁷

Nбaче же, дабы2 бhли врази2 мои2, ћкоже низвращeніе нечести1выхъ, и3 востаю1щіи на мS, ћкоже пaгуба пребеззак0нныхъ.

⁷

Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.

⁸

И# кaz бо є4сть надeжда нечести1вому, ћкw њжидaетъ; надёzсz на гDа спасeтсz ли;

⁸

Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?

⁹

и3ли2 мольбY є3гw2 ўслhшитъ бGъ; и3ли2 нашeдшей є3мY бэдЁ,

⁹

Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?

¹⁰

є3дA и4мать к0е дерзновeніе пред8 ни1мъ; и3ли2 ћкw призвaвшу є3мY, ўслhшитъ ли є3го2;

¹⁰

Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?

¹¹

Сегw2 рaди возвэщY вaмъ, что2 є4сть въ руцЁ гDни, и3, є4же є4сть ў вседержи1телz, не солжY.

¹¹

Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.

¹²

СE, вси2 вёсте, ћкw тщє1тнаz ко тщє1тнымъ прилагaете.

¹²

Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?

¹³

СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа: и3 жрeбій си1льныхъ пріи1детъ t вседержи1телz на нS.

¹³

Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.

¹⁴

Ѓще мн0зи бyдутъ сhнове и4хъ, на заколeніе бyдутъ:ѓще же и3 возмужaютъ, ни1щы бyдутъ:

¹⁴

Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.

¹⁵

њстaвшіисz же є3мY смeртію ќмрутъ, и3 вдови1цъ и4хъ никт0же поми1луетъ.

¹⁵

Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.

¹⁶

Ѓще соберeтъ ћкоже зeмлю сребро2, и3 ћкоже брeніе ўгот0витъ злaто,

¹⁶

Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,

¹⁷

сі‰ вс‰ првdніи њдержaтъ, и3мBніz же є3гw2 и4стинніи в0змутъ:

¹⁷

то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.

¹⁸

бyдетъ же д0мъ є3гw2 ћкw м0ліе, и3 ћкw паучи1на, ±же снабдЁ.

¹⁸

Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;

¹⁹

Богaтый ќснетъ и3 не приложи1тъ, џчи свои2 tвeрзе, и3 нёсть.

¹⁹

лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.

²⁰

Њбыд0ша є3го2 ћкоже водA бwлёзни, н0щію же ћтъ є3го2 примрaкъ.

²⁰

Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.

²¹

В0зметъ же є3го2 вaръ, и3 tи1детъ, и3 возвёетъ є3го2 t мёста є3гw2,

²¹

Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.

²²

и3 вeржетъ на него2, и3 не пощади1тъ, и3з8 рукY є3гw2 бэжaніемъ побэжи1тъ:

²²

Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.

²³

восплeщетъ нaнь рукaма свои1ма и3 съ шyмомъ в0зметъ є3го2 t мёста своегw2.

²³

Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!