Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Нн7э же поругaшамисz малёйшіи: нн7э ўчaтъ мS t чaсти, и4хже nтцє1въ ўничтожaхъ, и4хже не вмэнsхъ дост0йными псHвъ мои1хъ стaдъ.
1
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
2
Крёпость же рyкъ и4хъ во что2 мнЁ бhсть; ў ни1хъ погибaше скончaніе.
2
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
3
Въ скyдости и3 глaдэ безпл0денъ: и5же бэжaху въ безв0дное вчерA сотэснeніе и3 бёдность:
3
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
4
и5же њбхождaху бhліе въ дeбрехъ, и5мже бhліе бsше брaшно, безчeстніи же и3 похулeнніи, скyдни всsкагw блaга, и5же и3 корeніе древeсъ жвaху t глaда вели1кагw.
4
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
5
Востaша на мS тaтіе,
5
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
6
и4хже д0мове бёша пещє1ры кaмєнны:
6
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
7
t среды2 доброглaсныхъ возопію1тъ, и5же под8 хврaстіемъ ди1віимъ живsху:
7
Ревуть між кущами, туляться під терням.
8
безyмныхъ сhнове и3 безчeстныхъ, и4мz и3 слaва ўгашeна на земли2.
8
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
9
Нн7э же гyсли є4смь ѓзъ и5мъ, и3 менE въ при1тчу и4мутъ:
9
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
10
возгнушaлисz же мн0ю tступи1вше далeче, ни лицA моегw2 пощадёша t плюновeніz.
10
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11
Tвeрзъ бо тyлъ св0й ўzзви1 мz, и3 ўздY ўстaмъ мои6мъ наложи2.
11
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
12
На деснyю tрaсли востaша, н0зэ свои2 простр0ша и3 путесотвори1ша на мS стєзи2 пaгубы своеS.
12
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
13
Сотр0шасz стєзи2 мо‰, совлек0ша бо ми2 nдeжду.
13
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
14
Стрэлaми свои1ми ўстрэли1 мz: сотвори1 ми, ћкоже восхотЁ: въ болёзнехъ скис0хсz, њбращaютсz же ми2 скHрби.
14
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
15
Tи1де ми2 надeжда ћкоже вётръ, и3 ћкоже w4блакъ спасeніе моE.
15
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
16
И# нн7э на мS и3зліeтсz душA моS: и3 њдержaтъ мS днjе печaлей:
16
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
17
н0щію же кHсти мо‰ смzт0шасz, жи6лы же мо‰ разслабёша.
17
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18
Мн0гою крёпостію ћтсz за ри1зу мою2: ћкоже њжерeліе ри1зы моеS њб8s мz.
18
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
19
Вмэнsеши же мS рaвна брeнію, въ земли2 и3 пeпелэ чaсть моS.
19
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
20
Возопи1хъ же къ тебЁ, и3 не ўслhшалъ мS є3си2: стaша же и3 смотри1ша на мS.
20
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
21
Наид0ша же на мS без8 ми1лости, рук0ю крёпкою ўzзви1лъ мS є3си2:
21
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
22
вчини1лъ же мS є3си2 въ болёзнехъ и3 tвeрглъ є3си2 мS t спасeніz.
22
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
23
Вёмъ бо, ћкw смeрть мS сотрeтъ: д0мъ бо всsкому смeртну землS.
23
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
24
Ѓще бы возм0жно бhло, сaмъ бhхъ себE ўби1лъ, и3ли2 моли1лъ бhхъ и3н0го, дабы2 ми2 то2 сотвори1лъ.
24
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
25
Ѓзъ же њ всsцэмъ немощнёмъ восплaкахсz, воздохнyхъ же ви1дэвъ мyжа въ бэдaхъ.
25
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
26
Ѓзъ же ждaхъ благи1хъ, и3 сE, срэт0ша мS пaче днjе ѕHлъ.
26
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
27
Чрeво моE воскипЁ и3 не ўмолчи1тъ: предвари1ша мS днjе нищеты2.
27
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28
СтенS ходи1хъ без8 њбуздaніz, стоsхъ же въ соб0рэ вопіS.
28
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
29
Брaтъ бhхъ сjринамъ, дрyгъ же пти1чій.
29
Я став братом шакалам і другом страусам.
30
К0жа же моS помрачи1сz вельми2, и3 кHсти мо‰ сгорёша t зн0z.
30
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
31
Њбрати1шасz же въ плaчь гyсли мо‰, пёснь же моS въ рыдaніе мнЁ.
31
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.