Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Завётъ положи1хъ nчи1ма мои1ма, да не помhшлю на дэви1цу.
1
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
2
И# что2 ўдэли2 бGъ свhше, и3 наслёдіе всеси1льнагw t вhшнихъ;
2
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
3
Ўвы2, пaгуба неправди1вому и3 tчуждeніе творsщымъ беззак0ніе.
3
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
4
Не сaмъ ли ќзритъ пyть м0й и3 вс‰ стwпы2 мо‰ и3зочтeтъ;
4
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
5
Ѓще ходи1хъ съ посмэsтєли, и3 ѓще потщaсz ногA моS на лeсть,
5
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
6
стaхъ бо на мёрилэ прaведнэ, ви1дэ же гDь неѕл0біе моE.
6
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
7
Ѓще ўклони1сz ногA моS t пути2, ѓще и3 в8слёдъ џка моегw2 и4де сeрдце моE, и3 ѓще рукaма мои1ма прикоснyхсz дарHвъ,
7
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
8
да посёю ќбw, ґ и3нjи да поzдsтъ, без8 к0рене же да бhхъ бhлъ на земли2.
8
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
9
Ѓще в8слёдъ и4де сeрдце моE жены2 мyжа и3нaгw, и3 ѓще присэдsй бhхъ при двeрехъ є3S,
9
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
10
ўг0дна u5бо бyди и3 женA моS и3н0му мyжу, младeнцы же мои2 смирeни да бyдутъ:
10
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
11
ћрость бо гнёва не ўдержaна, є4же њскверни1ти мyжа и3нaгw женY:
11
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
12
џгнь бо є4сть горsй на вс‰ страны6, и3дёже нaйдетъ, и3з8 корeніz погуби1тъ.
12
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
13
Ѓще же презрёхъ сyдъ рабA моегw2 и3ли2 рабhни, прsщымсz и5мъ предо мн0ю:
13
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
14
чт0 бо сотворю2, ѓще и3спытaніе сотвори1тъ ми2 гDь; ѓще же и3 посэщeніе, кjй tвётъ сотворю2;
14
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
15
Е#дA не ћкоже и3 ѓзъ бёхъ во чрeвэ, и3 тjи бhша; бёхомъ же въ т0мже чрeвэ.
15
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
16
Немощнjи же, ѓще когдA чесогw2 трeбоваху, не не получи1ша, вдови1ча же џка не презрёхъ.
16
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
17
Ѓще же и3 хлёбъ м0й kд0хъ є3ди1нъ и3 си1рому не преподaхъ t негw2:
17
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
18
понeже t ю4ности моеS корми1хъ ћкоже nтeцъ, и3 t чрeва мaтере моеS наставлsхъ:
18
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
19
ѓще же презрёхъ нaга погибaюща и3 не њблек0хъ є3гw2:
19
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
20
немощнjи же ѓще не благослови1ша мS, t стрижeніz же ѓгнцєвъ мои1хъ согрёшасz плещы2 и4хъ:
20
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
21
ѓще воздвиг0хъ на сиротY рyку, надёzсz, ћкw мн0га п0мощь мнЁ є4сть:
21
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
22
да tпадeтъ u5бо рaмо моE t состaва, мhшца же моS t лaктz да сокруши1тсz:
22
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
23
стрaхъ бо гDень њб8s мz, и3 t тsгости є3гw2 не стерплю2.
23
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
24
Ѓще вчини1хъ злaто въ крёпость мою2 и3 ѓще на кaмєніz многоцBннаz надёzхсz,
24
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
25
ѓще же и3 возвесели1хсz, мн0гу ми2 богaтству сyщу, ѓще же и3 на безчи1сленныхъ положи1хъ рyку мою2:
25
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
26
и3ли2 не ви1димъ с0лнца возсіsвшагw њскудэвaюща, лунh же ўмалsющіzсz; не въ ни1хъ бо є4сть:
26
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
27
и3 ѓще прельсти1сz w4тай сeрдце моE, ѓще и3 рyку мою2 положи1въ на ўстaхъ мои1хъ лобзaхъ:
27
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
28
и3 сіe ми u5бо въ беззак0ніе превeліе да вмэни1тсz, ћкw солгaхъ пред8 бGомъ вhшнимъ.
28
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
29
Ѓще же њбрaдовахсz њ падeніи вр†гъ мои1хъ, и3 речE сeрдце моE: блaгоже, блaгоже:
29
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
30
да ўслhшитъ u5бо ќхо моE клsтву мою2, њѕлослaвленъ же да бyду t людjй мои1хъ њѕлоблsемь.
30
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
31
Ѓще же и3 мн0гажды рёша рабы6ни мо‰: кто2 ќбw дaлъ бы нaмъ t пл0тей є3гw2 насhтитисz, ѕэлw2 мнЁ блaгу сyщу;
31
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
32
И# внЁ не водворsшесz стрaнникъ, двeрь же моS всsкому приходsщему tвeрста бЁ.
32
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
33
Ѓще же и3 согрэшaz нев0лею, скрhхъ грёхъ м0й:
33
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
34
не посрами1хсz бо нар0днагw мн0жества, є4же не повёдати пред8 ни1ми: ѓще же и3 њстaвихъ малом0щнаго и3зhти и3з8 двeрій мои1хъ тщи1мъ нёдромъ: (ѓще бы не ўбоsлсz).
34
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
35
Кто2 дaстъ слyшающаго менE; руки1 же гDни ѓще бhхъ не ўбоsлсz, писaніе же, є4же и3мёхъ на кого2,
35
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
36
на плещaхъ возложи1въ ѓки вэнeцъ, читaхъ,
36
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
37
и3 ѓще не раздрaвъ є3гw2 tдaхъ, ничт0же взeмъ t должникA:
37
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
38
ѓще на мS когдA землS возстенA, ѓще и3 бразды6 є3S восплaкашасz вкyпэ:
38
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
39
ѓще и3 си1лу є3S kд0хъ є3ди1нъ без8 цэны2, и3ли2 ѓще и3 дyшу господи1на земли2 взeмъ њскорби1хъ:
39
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
40
вмёстw пшени1цы да взhдетъ ми2 кропи1ва, ґ вмёстw kчмeнz тeрніе.
40
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.