¹

Престaвшу же є3ліyсу t бесёды, речE гDьјwву сквозЁ бyрю и3 w4блаки:

¹

[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:

²

кто2 сeй скрывazй t менє2 совётъ, содержaй же глаг0лы въ сeрдцы, менe же ли мни1тсz ўтаи1ти;

²

хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?

³

Препоsши ћкw мyжъ чрє1сла тво‰: вопрошy же тS, тh же ми2 tвэщaй.

³

Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:

⁴

ГдЁ бhлъ є3си2, є3гдA њсновaхъ зeмлю; возвэсти1 ми, ѓще вёси рaзумъ.

⁴

де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.

⁵

Кто2 положи2 мBры є3S, ѓще вёси; и3ли2 кто2 наведhй вeрвь на ню2;

⁵

Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?

⁶

На чeмже столпи2 є3S ўтверждeни сyть; кт0же є4сть положи1вый кaмень краеуг0лный на нeй;

⁶

На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,

⁷

Е#гдA (сотворє1ны) бhша ѕвёзды, восхвали1ша мS глaсомъ вeліимъ вси2 ѓгGли мои2.

⁷

при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?

⁸

Загради1хъ же м0ре враты2, є3гдA и3зливaшесz и3з8 чрeва мaтере своеS и3сходsщее:

⁸

Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,

⁹

положи1хъ же є3мY w4блакъ во њдэsніе, мгл0ю же пови1хъ є5:

⁹

коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,

¹⁰

и3 положи1хъ є3мY предёлы, њбложи1въ затв0ры и3 вратA:

¹⁰

й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,

¹¹

рёхъ же є3мY: до сегw2 д0йдеши и3 не прeйдеши, но въ тебЁ сокрушaтсz в0лны тво‰.

¹¹

і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?

¹²

И#ли2 при тебЁ состaвихъ свётъ ќтренній, денни1ца же вёсть чи1нъ св0й,

¹²

Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,

¹³

ћтисz кри1лъ земли2, tтрzсти2 нечести6выz t неS;

¹³

щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,

¹⁴

И#ли2 ты2, брeніе взeмъ, t земли2 создaлъ є3си2 жив0тно, и3 глаг0ливаго сего2 посади1лъ є3си2 на земли2;

¹⁴

щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,

¹⁵

Tsлъ же ли є3си2 t нечести1выхъ свётъ, мhшцу же г0рдыхъ сокруши1лъ ли є3си2;

¹⁵

щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?

¹⁶

Пришeлъ же ли є3си2 на и3ст0чники м0рz, во слэдaхъ же бeздны ходи1лъ ли є3си2;

¹⁶

Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?

¹⁷

Tверзaютсz же ли тебЁ стрaхомъ вратA смє1ртнаz, врaтницы же ѓдwвы ви1дэвше тS ўбоsшасz ли;

¹⁷

Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?

¹⁸

Навhклъ же ли є3си2 широты2 поднебeсныz; Повёждь u5бо ми2, коли1ка є4сть;

¹⁸

Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.

¹⁹

Въ к0ей же земли2 вселsетсz свётъ, тмё же к0е є4сть мёсто;

¹⁹

Де путь до оселі світла, і де місце темряви?

²⁰

Ѓще u5бо введeши мS въ предёлы и4хъ, ѓще же ли и3 вёси стєзи2 и4хъ;

²⁰

Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.

²¹

Вёмъ u5бо, ћкw тогдA рождeнъ є3си2, числ0 же лётъ твои1хъ мн0го.

²¹

Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.

²²

Пришeлъ же ли є3си2 въ сокрHвища снBжнаz, и3 сокрHвища гр†днаz ви1дэлъ ли є3си2;

²²

Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,

²³

подлежaтъ же ли тебЁ въ чaсъ врагHвъ, въ дeнь брaней и3 рaти;

²³

які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?

²⁴

Tкyду же и3сх0дитъ слaна, и3ли2 разсыпaетсz ю4гъ на поднебeсную;

²⁴

Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?

²⁵

Кт0 же ўгот0ва дождю2 вeлію проліsніе, и3 пyть м0лніи и3 гр0ма,

²⁵

Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,

²⁶

њдожди1ти на зeмлю, на нeйже нёсть мyжа, пустhню, и3дёже человёка нёсть въ нeй,

²⁶

щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,

²⁷

насhтити непроходи1му и3 ненаселeну, и3 прозsбнути и3сх0дъ ѕлaка;

²⁷

щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?

²⁸

Кт0 є3сть дождю2 nтeцъ; кт0 же є4сть роди1вый к†пли рHсныz;

²⁸

Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?

²⁹

И#з8 чіегw2 чрeва и3сх0дитъ лeдъ; Слaну же на небеси2 кто2 роди1лъ,

²⁹

З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його?

³⁰

ћже нисх0дитъ ћкw водA текyщаz; ЛицE нечести1ва кто2 ўстраши2;

³⁰

Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.

³¹

Разумёлъ же ли є3си2 соyзъ пліaдъ, и3 њграждeніе њріHново tвeрзлъ ли є3си2;

³¹

Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?

³²

И#ли2 tвeрзеши знaмєніz небє1снаz во врeмz своE; и3 вечeрнюю ѕвэздY за власы2 є3S привлечeши ли;

³²

Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?

³³

Вёси же ли премэнє1ніz небє1снаz, и3ли2 быв†ющаz вкyпэ под8 небесeмъ;

³³

Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?

³⁴

Призовeши же ли w4блакъ глaсомъ; и3 трeпетомъ воды2 вели1кіz послyшаетъ ли тS;

³⁴

Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?

³⁵

П0слеши же ли мHлніи, и3 п0йдутъ; рекyтъ же ли ти2: чт0 є3сть;

³⁵

Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?

³⁶

Кт0 же дaлъ є4сть женaмъ ткaніz мyдрость, и3ли2 и3спещрeніz хи1трость;

³⁶

Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?

³⁷

Кт0 же и3зчислszй w4блаки премyдростію, нeбо же на зeмлю преклони1лъ,

³⁷

Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,

³⁸

разліsсz же ћкw землS прaхъ, спаsхъ же є5, ѓки кaменемъ, на четhри ќглы;

³⁸

коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?

³⁹

Ўлови1ши же ли львaмъ ћдь, и3 дyшы ѕміє1въ насhтиши ли;

³⁹

Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,

⁴⁰

ўбоsшасz бо на л0жахъ свои1хъ и3 сэдsтъ въ дeбрехъ ўловлsюще.

⁴⁰

коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?

⁴¹

Кт0 же врaну ўгот0ва пи1щу; пти6чищи бо є3гw2 ко гDу воззвaша, њблетaюще бр†шна и4щуще.

⁴¹

Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?