Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Призови1 же, ѓще кт0 тz ўслhшитъ, и3ли2 ѓще кого2 t с™hхъ ѓгGлъ ќзриши.
1
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
2
Безyмнаго бо ўбивaетъ гнёвъ, заблyждшаго же ўмерщвлsетъ рвeніе.
2
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
3
Ѓзъ же ви1дэхъ безyмныхъ ўкоренsющихсz, но ѓбіе поzдeно бhсть и4хъ жили1ще.
3
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
4
Далeче да бyдутъ сhнове и4хъ t спасeніz, и3 да сотрyтсz при двeрехъ хyждшихъ, и3 не бyдетъ и3з8имazй.
4
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
5
Я%же бо nни2 собрaша, првdницы поzдsтъ, сaми же t ѕHлъ не и3з8sти бyдутъ: и3змождeнна бyди крёпость и4хъ.
5
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
6
Не и4мать бо t земли2 и3зhти трyдъ, ни t г0ръ прозsбнути болёзнь:
6
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
7
но человёкъ раждaетсz на трyдъ, птенцh же сyпwвы выс0кw парsтъ.
7
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
8
Nбaче же ѓзъ помолю1сz бGови, гDа же всёхъ вLку призовY,
8
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
9
творsщаго вє1ліz и3 неизслBдимаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA:
9
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
10
даю1щаго д0ждь на зeмлю, посылaющаго в0ду на поднебeсную:
10
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
11
возносsщаго смирє1нныz на высотY и3 поги1бшыz воздвизaющаго во спасeніе:
11
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
12
расточaющаго совёты лукaвыхъ, да не сотворsтъ рyцэ и4хъ и4стины.
12
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
13
Ўловлszй премyдрыхъ въ мyдрости и4хъ, совётъ же ковaрныхъ разори2.
13
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
14
Во дни2 њбhметъ и5хъ тмA, въ полyдне же да њсsжутъ ћкоже въ нощи2,
14
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
15
и3 да поги1бнутъ на брaни: немощнhй же да и3зhдетъ и3з8 руки2 си1льнагw.
15
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
16
Бyди же немощн0му надeжда, непрaведнагw же ўстA да заградsтсz.
16
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
17
Блажeнъ же человёкъ, є3г0же њбличи2 бGъ, наказaніz же вседержи1телева не tвращaйсz:
17
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
18
т0й бо болёти твори1тъ и3 пaки возставлsетъ: порази2, и3 рyцэ є3гw2 и3зцэлsтъ:
18
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
19
шести1жды t бёдъ и4зметъ тS, въ седмёмъ же не к0снеттисz ѕло2:
19
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
20
во глaдэ и3збaвитъ тS t смeрти, на брaни же и3з8 руки2 желёза и3зрэши1тъ тS:
20
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
21
t бичA љзhка скрhетъ тS, и3 не ўбои1шисz t ѕHлъ находsщихъ:
21
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
22
непрaвєднымъ и3 беззакHннымъ посмэeшисz, t ди1віихъ же ѕвэрeй не ўбои1шисz,
22
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
23
занE съ кaменіемъ ди1віимъ завётъ тв0й: ѕвёріе бо ди1віи примирsтсz тебЁ.
23
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
24
Пот0мъ ўразумёеши, ћкw въ ми1рэ бyдетъ д0мъ тв0й, жили1ще же хрaмины твоеS не и4мать согрэши1ти:
24
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
25
ўразумёеши же, ћкw мн0го сёмz твоE, и3 ч†да тво‰ бyдутъ ћкw вeсь ѕлaкъ сeлный:
25
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
26
вни1деши же во гр0бъ ћкоже пшени1ца созрёлаz во врeмz пожaтаz, и3ли2 ћкоже ст0гъ гумнA во врeмz свезeнный.
26
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
27
СE, сі‰ си1це и3зслёдихомъ: сі‰ сyть, ±же слhшахомъ: тh же разумёй себЁ, ѓще что2 сотвори1лъ є3си2.
27
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.