¹

Сл0во гDне, и4же бhсть ко їwи1лю сhну ваfуи1леву.

¹

Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.

²

Слhшите сі‰, стaрцы, и3 внуши1те, вси2 живyщіи на земли2: ѓще бhша сицев†z во днeхъ вaшихъ и3ли2 во днeхъ nтє1цъ вaшихъ;

²

Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?

³

Њ си1хъ чaдwмъ свои6мъ повёдите, ґ ч†да в†ша чaдwмъ свои6мъ, ґ ч†да и4хъ р0ду друг0му:

³

Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:

⁴

њстaнокъ гyсеницъ поzд0ша прyзи, и3 њстaнокъ прyгwвъ поzд0ша мши6цы, и3 њстaнокъ мши1цъ поzд0ша си1плеве.

⁴

те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.

⁵

Ўтрезви1тесz, піsніи, t вінA своегw2 и3 плaчитесz: рыдaйте, вси2 пію1щіи віно2 до піsнства, ћкw tsсz t ќстъ вaшихъ весeліе и3 рaдость.

⁵

Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!

⁶

Понeже kзhкъ взhде на зeмлю мою2 крёпокъ и3 безчи1сленъ: зyбы є3гw2 (ћкоже) зyбы львHвы, и3 членHвныz є3гw2 ћкоже льви1чища:

⁶

Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.

⁷

положи2 віногрaдъ м0й въ погублeніе и3 смHквы мо‰ въ сломлeніе: взыскyz њб8искA и5 и3 свeрже, њбэли2 л0зіе є3гw2.

⁷

Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.

⁸

Восплaчисz ко мнЁ пaче невёсты препоsсаныz во врeтище по мyжи своeмъ дёвственнэмъ.

⁸

Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!

⁹

И#звeржесz жeртва и3 возліsніе и3з8 д0му гDнz: плaчитесz, жерцы2, служaщіи жeртвеннику гDню,

⁹

Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.

¹⁰

ћкw њпустёша полS. плaчисz, землE, ћкw пострадA пшени1ца, и3 и4зсше віно2, ўмaлисz є3лeй,

¹⁰

Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.

¹¹

посрами1шасz земледёлателє. плaчитесz, сeла, по пшени1цэ и3 по kчмeни, ћкw поги1бе њб8имaніе t ни1вы,

¹¹

Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,

¹²

віногрaдъ и4зсше, и3 смHквы ўмaлишасz: ши1пки, и3 фjніxъ, и3 ћблонь, и3 вс‰ древA пwльскaz и3зсх0ша, ћкw посрами1ша рaдость сhнове челwвёчи.

¹²

засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.

¹³

Препоsшитесz и3 бjйтесz, жерцы2, плaчитесz, служaщіи жeртвеннику: вни1дите, поспи1те во врeтищихъ, служaщіи бGу, ћкw tsсz t д0му бGа вaшегw жeртва и3 возліsніе:

¹³

Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.

¹⁴

њсвzти1те п0стъ, проповёдите цэльбY, собери1те старBйшины вс‰ живyщыz на земли2 въ д0мъ бGа вaшегw и3 воззови1те ко гDу ўсeрднw:

¹⁴

Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.

¹⁵

ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ въ дeнь! ћкw бли1з8 є4сть дeнь гDень, и3 ћкw бэдA t бэды2 пріи1детъ:

¹⁵

О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.

¹⁶

ћкw пред8 nчи1ма вaшима пи1щы взsшасz и3 t д0му бGа вaшегw весeліе и3 рaдость.

¹⁶

Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?

¹⁷

Вскочи1ша ю4ницы ў ћслей свои1хъ, погиб0ша сокрHвища, раскопaшасz точи6ла, ћкw посшE пшени1ца.

¹⁷

Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.

¹⁸

Что2 положи1мъ себЁ; восплaкашасz стадA волHвъ, ћкw не бЁ пaжити и5мъ, и3 п†ствы џвчыz погиб0ша.

¹⁸

Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.

¹⁹

Къ тебЁ, гDи, возопію2, ћкw џгнь потреби2 кр†снаz пустhни, и3 плaмень пожжE вс‰ древA пwльскaz,

¹⁹

До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.

²⁰

и3 ск0ти польстjи воззрёша къ тебЁ, ћкw посх0ша и3ст0чницы воднjи, и3 џгнь поzдE кр†снаz пустhни.

²⁰

Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.