Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(За? м7№.) Ї}съ же прeжде шести2 днjй пaсхи пріи1де въ виfaнію, и3дёже бЁ лaзарь ўмeрый, є3г0же воскRси2 t мeртвыхъ.
1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2
Сотвори1ша же є3мY вeчерю тY, и3 мaрfа служaше: лaзарь же є3ди1нъ бЁ t возлежaщихъ съ ни1мъ.
2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3
Марjа же пріeмши лjтру мЂра нaрда пістjка многоцённа, помaза н0зэ ї}сwвэ, и3 њтрE власы6 свои1ми н0зэ є3гw2: хрaмина же и3сп0лнисz t вони2 мaсти (благов0нныz).
3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.
4
Глаг0ла же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, їyда сjмwновъ їскаріHтскій, и4же хотsше є3го2 предaти:
4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5
чесw2 рaди мЂро сіE не пр0дано бhсть на тріeхъ стёхъ пBнzзь и3 дано2 ни1щымъ;
5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6
Сіe же речE, не ћкw њ ни1щихъ печaшесz, но ћкw тaть бЁ, и3 ковчeжецъ и3мёzше, и3 вметaємаz ношaше.
6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7
Речe же ї}съ: не дёйте є3S, да въ дeнь погребeніz моегw2 соблюдeтъ є5:
7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.
8
ни1щыz бо всегдA и4мате съ соб0ю, менe же не всегдA и4мате.
8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9
Разумё же нар0дъ мн0гъ t їудє1й, ћкw тY є4сть: и3 пріид0ша не ї}са рaди т0кмw, но да и3 лaзарz ви1дzтъ, є3г0же воскреси2 t мeртвыхъ.
9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
10
Совэщaша же ґрхіерeє, да и3 лaзарz ўбію1тъ,
10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
11
ћкw мн0зи є3гw2 рaди и3дsху t їудє1й и3 вёроваху во ї}са.
11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
12
Во ќтрій (же) дeнь нар0дъ мн0гъ пришeдый въ прaздникъ, слhшавше, ћкw ї}съ грzдeтъ во їеrли1мъ,
12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13
пріsша в†іа t ф‡нікъ, и3 и3зыд0ша въ срётеніе є3мY, и3 звaху (глаг0люще): њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне, цRь ї}левъ.
13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!
14
Њбрётъ же ї}съ nслS, всёде на нE, ћкоже є4сть пи1сано:
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15
не б0йсz, дщи2 сіHнz: сE цRь тв0й грzдeтъ, сэдS на жребsти џсли.
15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.
16
Си1хъ же не разумёша ўчн7цы2 є3гw2 прeжде: но є3гдA прослaвисz ї}съ, тогдA помzнyша, ћкw сі‰ бhша њ нeмъ пи6сана, и3 сі‰ сотвори1ша є3мY.
16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17
Свидётелствоваше u5бо нар0дъ, и4же бЁ (прeжде) съ ни1мъ, є3гдA лaзарz возгласи2 t гр0ба и3 воскреси2 є3го2 t мeртвыхъ:
17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18
сегw2 рaди и3 срёте є3го2 нар0дъ, ћкw слhшаша є3го2 сіE сотв0рша знaменіе.
18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19
(За? м7в7.) Фарісeє u5бо рёша къ себЁ: ви1дите, ћкw никazже п0льза є4сть; сE мjръ по нeмъ и4детъ.
19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
20
Бsху же нёцыи є4ллини t пришeдшихъ, да покл0нzтсz въ прaздникъ:
20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.
21
сjи u5бо приступи1ша къ філjппу, и4же бЁ t виfсаjды галілeйскіz, и3 молsху є3го2, глаг0люще: г0споди, х0щемъ ї}са ви1дэти.
21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.
22
Пріи1де філjппъ и3 глаг0ла ґндрeови: и3 пaки ґндрeй и3 філjппъ глаг0ласта ї}сови.
22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.
23
Ї}съ же tвэщA и4ма, гlz: пріи1де чaсъ, да прослaвитсz сн7ъ чlвёческій:
23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24
ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще зeрно пшени1чно пaдъ на земли2 не ќмретъ, то2 є3ди1но пребывaетъ: ѓще же ќмретъ, мн0гъ пл0дъ сотвори1тъ:
24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.
25
любsй дyшу свою2, погуби1тъ ю5: и3 ненави1дzй души2 своеS въ мjрэ сeмъ, въ жив0тъ вёчный сохрани1тъ ю5:
25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26
ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, мнЁ да послёдствуетъ: и3 и3дёже є4смь ѓзъ, тY и3 слугA м0й бyдетъ: и3 ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, почти1тъ є3го2 nц7ъ м0й:
26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27
нн7э дш7A моS возмути1сz и3 что2 рекY; Џ§е, сп7си1 мz t часA сегw2: но сегw2 рaди пріид0хъ на чaсъ сeй:
27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28
(За?.) џ§е, прослaви и4мz твоE. Пріи1де же глaсъ съ небесE: и3 прослaвихъ, и3 пaки прослaвлю.
28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.
29
Нар0дъ же стоsй и3 слhшавъ, глаг0лаху: гр0мъ бhсть. И#нjи глаг0лаху: ѓгGлъ глаг0ла є3мY.
29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.
30
TвэщA ї}съ и3 речE: не менє2 рaди глaсъ сeй бhсть, но нар0да рaди:
30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31
нн7э сyдъ є4сть мjру семY: нн7э кнsзь мjра сегw2 и3згнaнъ бyдетъ в0нъ:
31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32
и3 ѓще ѓзъ вознесeнъ бyду t земли2, вс‰ привлекY къ себЁ.
32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33
Сіe же гlаше, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти.
33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34
TвэщA є3мY нар0дъ: мы2 слhшахомъ t зак0на, ћкw хrт0съ пребывaетъ во вёки: кaкw ты2 гlеши: вознести1сz подобaетъ сн7у чlвёческому; кто2 є4сть сeй сн7ъ чlвёческій;
34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
35
Речe же и5мъ ї}съ: є3щE мaло врeмz свётъ въ вaсъ є4сть: ходи1те, д0ндеже свётъ и4мате, да тмA вaсъ не и4метъ: и3 ходsй во тмЁ не вёсть, кaмw и4детъ:
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36
(За? м7G.) д0ндеже свётъ и4мате, вёруйте во свётъ, да сhнове свёта бyдете. Сі‰ гlа ї}съ, и3 tшeдъ скрhсz t ни1хъ.
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
37
Толи6ка [же] знaмєніz сотв0ршу є3мY пред8 ни1ми, не вёроваху въ него2,
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38
да сбyдетсz сл0во и3сaіи прbр0ка, є4же речE: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему; и3 мhшца гDнz комY tкрhсz;
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39
Сегw2 рaди не можaху вёровати, ћкw пaки речE и3сaіа:
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
40
њслэпи2 џчи и4хъ, и3 њкaменилъ є4сть сердцA и4хъ, да не ви1дzтъ nчи1ма, ни разумёютъ сeрдцемъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
41
Сі‰ речE и3сaіа, є3гдA ви1дэ слaву є3гw2 и3 глаг0ла њ нeмъ.
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42
Nбaче ќбw и3 t кн‰зь мн0зи вёроваша въ него2: но фарісє1й рaди не и3сповёдоваху, да не и3з8 с0нмищъ и3згнaни бyдутъ:
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
43
возлюби1ша бо пaче слaву человёческую, нeже слaву б9ію.
43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44
Ї}съ же воззвA и3 речE: вёруzй въ мS не вёруетъ въ мS, но въ послaвшаго мS:
44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45
и3 ви1дzй мS ви1дитъ послaвшаго мS:
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46
ѓзъ свётъ въ мjръ пріид0хъ, да всsкъ вёруzй въ мS во тмЁ не пребyдетъ:
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47
и3 ѓще кто2 ўслhшитъ гlг0лы мо‰ и3 не вёруетъ, ѓзъ не суждY є3мY: не пріид0хъ бо, да суждY мjрови, но да спасY мjръ:
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48
tметazйсz менє2 и3 не пріeмлzй гlгHлъ мои1хъ и4мать судsщаго є3мY: сл0во, є4же гlахъ, то2 сyдитъ є3мY въ послёдній дeнь:
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
49
ћкw ѓзъ t себє2 не гlахъ: но послaвый мS nц7ъ, т0й мнЁ зaповэдь дадE, что2 рекY и3 что2 возгlю:
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50
и3 вёмъ, ћкw зaповэдь є3гw2 жив0тъ вёчный є4сть: ћже u5бо ѓзъ гlю, ћкоже речE мнЁ nц7ъ, тaкw гlю.
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.